Турунов Іван Євдокимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Турунов Іван Євдокимович
Турунов Иван Евдокимович
Народження 14 квітня 1898(1898-04-14)
Берегові Сиресі, Ардатовський повіт, Симбірська губернія, Російська імперія
Смерть 5 серпня 1941(1941-08-05) (43 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
сепсис
Поховання Міське кладовище № 8 (Харків)d
Громадянство Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1918-1941
Партія КПРС
Звання RA A FaMajGen 1943.svg Генерал-майор
Формування 18-та армія
Командування командир 169-ї стрілецької дивізії
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Радянсько-німецька війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Туруно́в Іва́н Євдоки́мович (14 квітня 1898, Берегові Сиресі — 5 серпня 1941) — радянський військовик початкового періоду Радянсько-німецької війни, командир 169-ї стрілецької дивізії 18-ї армії Південного фронту, генерал-майор (1940).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 квітня 1898 року в селі Берегові Сиресі Симбірської губернії (тепер село Ічалковського району Мордовії) в селянській родині. Росіянин. Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1912 році закінчив 2-класне училище в рідному селі, займався лимарством.

У Червоній Армії з лютого 1918 року. Брав участь в Громадянській війні в Росії на Східному та Західному фронтах. У складі партизанського загону воював проти козаків генерала Дутова.

У 1927 році закінчив піхотну школу. Займав посади ад'ютанта командира полку, помічника начальника штаба полку в 24-й Самаро-Симбірській залізній стрілецькій дивізії, командував 44-м стрілецьким полком 15-ї Сиваської стрілецької дивізії. Закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Командував 99-ю стрілецькою дивізією Київського ОВО.

Наказом Народного Комісара оборони СРСР № 081 від 10 січня 1940 року призначений командиром 169-ї стрілецької дивізії Київського ОВО.

4 червня 1940 року комбригу Турунову присвоєне військове звання «генерал-майор»[1]

З початком Радянсько-німецької війни 169-та стрілецька дивізія була включена до складу 18-ї армії Південного фронту. Брала участь в оборонних боях на Західній Україні.

На початку серпня 1941 року дивізія прикривала відхід основних сил 18-ї армії з напівоточення поблизу міста Первомайська Миколаївської області, стримуючи наступ мотомеханізованих частин 1-ї танкової групи генерал-полковника Е. фон Клейста з боку первомайських мостів.

Пам'ятний знак на місці поранення генерала Турунова в Первомайську

3 серпня 1941 року близько 10 ранку, перебуваючи на КП дивізії, генерал-майор І. Є. Турунов був тяжко поранений внаслідок вибуху мінометної міни. Він отримав сліпе осколкове поранення лівого плечового суглоба та правого стегна з пошкодженням кісток тазу. 4 серпня спеціальним літаком доправлений у Харків, до військового шпиталю № 408. Проте, попри всі намагання лікарів, 5 серпня 1941 року генерал-майор І. Є. Турунов помер від анаеробного сепсису (зараження крові). Похований на Лисогорському кладовищі Харкова.[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ім'ям генерала Турунова названо вулицю в місті Первомайську Миколаївської області.

Поблизу колишньої міської рад лікарні № 2 (тепер пологовий будинок) на місці, де був смертельно поранений генерал Турунов, встановлено пам'ятний знак.

Література[ред. | ред. код]

  • Мущинский П. Д. «Непокорённый Буг» — Одесса: «Маяк», 1980 г. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]