Україна (стадіон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Україна
Львівський стадіон Україна.JPG
Повна назва Стадіон «Україна»
Розташування Україна Україна, Львів
Координати 49°49′09″ пн. ш. 24°02′53″ сх. д. / 49.81917° пн. ш. 24.04806° сх. д. / 49.81917; 24.04806
Побудований 1963
Відкритий 1963
Реконструйований 1999
Власник «Карпати» (Львів)
(оренда до 2018 у Львівської міської ради)[1]
Покриття Трав'яне
Архітектор Ярослав Назаркевич, Лариса Скорик, Ярослав Порохнавець, Володимир Блюсюк
Інші назви 1963—1990 — «Дружба»
Команда (-и) ФК «Карпати» (Львів)
Місткість 28 051
Розміри поля 107×68 м
Україна (стадіон) у Вікісховищі

Украї́на — багатофункціональний стадіон у Львові. Відкритий 1963 року. За радянських часів називався «Дружба». Домашній стадіон футбольного клубу «Карпати» (Львів).

Розташований недалеко від центральної частини міста, у Снопківському парку — пам'ятці садово-паркового мистецтва.

Історія[ред.ред. код]

Радянський час[ред.ред. код]

Стадіон Україна.JPG

Зведений за 3 роки методом народного будівництва — кожне велике підприємство Львова відповідало за свою ділянку об'єкта. Курирував будівництвом третій секретар міськкому партії Василь Мазур, який і сам виконував частину чорнової роботи на будівництві. Архітектори: Ярослав Назаркевич, Лариса Скорик, Ярослав Порохнавець та Володимир Блюсюк.[2]

Дебютний офіційний матч «Карпат» на стадіоні відбувся 18 серпня 1963 року проти вільнюського «Жальгіріса». На 86-й хв. Іван Диковець не реалізував пенальті і гра закінчилася поразкою львів'ян із рахунком 0:1. У перші десятиліття експлуатації «Дружба» вміщував 41 700 сидячих місць[3]. Найбільше глядачів зафіксовано на товариській зустрічі із бразильським «Палмейрасом» 26 травня 1970 року (близько 50 тисяч) та на грі проти київського «Динамо» 27 червня 1971 року у вищій лізі чемпіонату СРСР (51 тисяча).

12 квітня 1971 року на стадіоні встановлено меморіальну таблицю з написом: «На цьому стадіоні 5 липня 1967 року під час фестивалю радянсько-чехословацької дружби виступав перший космонавт світу, наш співвітчизник Юрій Олексійович Гагарін».

Після 1990[ред.ред. код]

Стадіон Україна2.JPG

1990 року за ініціативою президента «Карпат» Карла Мікльоша назву «Дружба» було змінено на «Україна». У 1999 році об'єкт реконструювали, дерев'яні лавки замінено на індивідуальні пластикові сидіння («Карпати» в сезоні 1999/2000 грали у Кубку УЄФА) і зараз він розрахований на 28 051 місце.

Після завершення сезону 2006/07 клуб вирішив замінити газон, який лежав ще з часу побудування арени в 1960-х роках. Проведено аукціон, на якому продано найважливіші точки поля: центр, кутові, 11-метрові позначки та інші окремі ділянки газону. Влітку 2007 року встановлено новий газон.

Має 4 вежі освітлення (сила освітлення — 1 200 люксів).

У 2002 році, після реконструкції стадіону, на підйомі перед входом на спортивну арену від вул. Стуса встановлено пам'ятний знак гравцям львівських «Карпат», що у 1969 році здобули кубок СРСР з футболу.

Після завершення будівництва стадіону «Арена Львів», що прийматиме групові матчі Євро 2012, Карпати вирішили переїхати на новий стадіон. Останньою домашньою грою основної команди на «Україні» стала поразка 27 листопада 2011 року 0:5 від «Шахтаря» — найбільша домашня поразка в історії клубу[4]. З грудня 2011 головна команда «Карпат» проводить домашні ігри прем'єр-ліги на новій арені. Стадіон «Україна», який перебуває в оренді «Карпат» до 2017 року, залишився тренувальним стадіоном команди, також там проводитимуть ігри молодіжної першості прем'єр-ліги[5].

На початку 2012 року «Карпати» вирішили надати стадіон в суборенду як домашній стадіон для першолігового ФК «Львів»[6].

Від 2017 року ФК «Карпати» знов проводить домашні матчі УПЛ на стадіоні «Україна». 10 вересня 2017 року, команда зазнала чергової найбільшої поразки з різницею у п'ять м'ячів, вже від дебютанта УПЛ рівненського «Вереса» з рахунком 1:6[7].

Відомі матчі[ред.ред. код]

Вирішальна гра першого чемпіонату України[ред.ред. код]

На цій арені 21 червня 1992 р. проведено фінальний матч чемпіонату України з футболу 1992, переможець якого став першим чемпіоном України:

Ігри національної збірної України[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Мельник І., Масик Р. Пам’ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 177-178. — ISBN 978-617-629-077-3.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]