Скорик Лариса Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лариса Павлівна Скорик

Лариса Павлівна Кузма
Skoryk Larysa 2011.jpg
Народження 4 жовтня 1939(1939-10-04) (82 роки)
Національність українка
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Навчання Львівський політехнічний інститут
Діяльність архітекторка, політична діячка, викладачка університету
Праця в містах Львів, Хмельницький, Вінниця, Івано-Франківськ
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Сайт skoryk.in.ua
CMNS: Скорик Лариса Павлівна у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
1-го скликання
Народний рух України 15 травня 1990 12 травня 1994

Ско́рик Лари́са Па́влівна (до шлюбу Ку́зма; нар. 4 жовтня 1939, Любачів) — українська архітекторка та громадсько-політична діячка, професорка Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, народна депутатка України І скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 4 жовтня 1939 року, в м. Любачів, (нині — Польща) у сім'ї вчителів. Закінчила Львівський політехнічний інститут.

Перший чоловік — напівшвед, познайомилася і розписалася в Талліні під час студентських канікул. Через півтора року шлюб розпався.[1]

Другий чоловік — композитор Мирослав Скорик, на час знайомства навчався в аспірантурі у Дмитра Кабалевського у Москві. Познайомилася, ставши першою виконавицею його пісні «Не топчiть конвалiй» на союзному телебаченні у передачі «Голубой огонек».[1]

Громадська та політична діяльність[ред. | ред. код]

Член НРУ, делегатка Установчих зборів НРУ, член Центрального проводу; голова Всенародного руху України.

Висунута кандидаткою у народні депутати трудовим колективом Київського державного художнього інституту. 18 березня 1990 року обрана Народним депутатом України, 2-й тур 45.04 % голосів, 26 претендентів.

Входила до Народної Ради, фракції Конгресу національно-демократичних сил.

Голова підкомісії Комісії ВР України з питань культури та духовного відродження[2].

Президентка Міжнародного товариства «Україна-Ізраїль» (з 1995)[3]. 27.01.2014 р. на круглому столі, організованому президентом Л. М. Кравчуком, назвала галичан, які беруть участь в протестних діях, неосвіченою ордою.[4][5]

У березні 2021 року взяла участь у телемості з Москвою з нагоди дня народження Тараса Шевченка в київському представництві Росспівробітництва, де подякувала російській владі та заявила, що між Росією й Україною «чудові стосунки, які ніхто не зіпсує».[6]

Архітектура[ред. | ред. код]

Серед проєктів Л. Скорик[3][7]:

Реконструкція музею Тараса Шевченка у Каневі[ред. | ред. код]

Будівля музею Тараса Шевченка у Каневі перебувала на реконструкції у 2003—2010 рр. Головним проєктувальником було обрано Інститут «УкрНДІпроектреставрація». Працівники інституту запропонували відтворити початковий вигляд будинку згідно з проєктом Василя Кричевського. Згідно з початковим задумом, будівля мала бути прикрашена українськими орнаментами, виконаними в техніці майоліки. Планувалось відновити первісне колористичне вирішення інтер'єрів, яке знайшли під пізнішими нашаруваннями. Роботи було виконано на 90 %, проте після приходу до влади Віктора Януковича авторкою нового проєкту за підтримки Ганни Герман стала Лариса Скорик. Проєкт кардинально відрізнявся від задуму який запропонував «УкрНДІпроектреставрація» та був виконаний у модерновому стилі.[8]

Оновлений музей було урочисто відкрито Президентом України Віктором Януковичем 23 серпня 2010 р. Відреставрований музей отримав неоднозначну оцінку різних фахівців: від повного схвалення до жорсткої критики.[9][10]

Культуролог, журналіст та художник Іда Ворс звинуватила Ларису Скорик в тому, що та присвоїла собі чужий проект реконструкції, та невдало його втілила у життя[11].

Заповідник «Бабин Яр»[ред. | ред. код]

У 2012 році Лариса Скорик презентувала розроблену власною архітектурною майстернею Концепцію розвитку Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр». Згідно з цією концепцією Музей пам'яті жертв «Бабиного Яру» у плані має вигляд шестикутної «Зірки Давида». Передпроєктна документація будівництва музею за проєктом Скорик була схвалена Науково-методичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України[12]. Також концепція розвитку заповідника «Бабин Яр» Лариси Скорик отримала схвалення Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища[13].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Лариса Скорик: «однажды композитор Кабалевский… Объелся моими пончиками с вишнями и розовым вареньем» // Ирина ЛИСНИЧЕНКО, «ФАКТЫ», 14.10.2009
  2. Постанова Верховної Ради УРСР від 28 червня 1990 року № 38-XII «Про обрання Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження»
  3. а б Довідка: Скорик Лариса Павлівна // Офіційна Україна сьогодні
  4. Львівська інтелігенція вимагає вибачень від Лариси Скорик // — Ірина Пакош, zaxid.net, 7 лютого 2014
  5. Львівська інтелігенція вимагає вибачень від Лариси Скорик // 13:11 8 Лютого 2014 — головні новини Львова та Західної України
  6. День памяти Тараса Шевченко в Русском Доме в Киеве
  7. а б Скорик Лариса Павлівна // сайт Національної академії мистецтв України
  8. Музей Шевченка в Каневі — практика для подруги Віктора Януковича
  9. Директор Канівського заповіднику про нову експозицію музею Шевченка
  10. Музей Шевченка в Каневі — що далі?
  11. Шевченко Quest: знайдіть десять відмінностей
  12. Науково- методична рада з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України // 6 квітня 2012 року
  13. Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища розглянуло та погодило концепцію розвитку Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» // 12 квітня 2012
  14. Указ Президента України від 4 березня 2010 року № 291/2010 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]