Урожайне (Борщівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Урожайне
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Борщівський
Рада/громада Урожайнівська сільська рада
Код КОАТУУ 6120888301
Основні дані
Населення 313
Територія 1.677 км²
Густота населення 186.64 осіб/км²
Поштовий індекс 48755
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°33′58″ пн. ш. 26°16′33″ сх. д. / 48.56611° пн. ш. 26.27583° сх. д. / 48.56611; 26.27583Координати: 48°33′58″ пн. ш. 26°16′33″ сх. д. / 48.56611° пн. ш. 26.27583° сх. д. / 48.56611; 26.27583
Середня висота
над рівнем моря
181 м
Водойми Дзвіна
Відстань до
районного центру
50 км
Найближча залізнична станція Іване-Пусте
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 48755, с.Урожайне
Сільський голова Шмигельська Мирослава Едуардівна[1]
Карта
Урожайне. Карта розташування: Україна
Урожайне
Урожайне
Урожайне. Карта розташування: Тернопільська область
Урожайне
Урожайне

Урожа́йне — село Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Дзвіна, на південному сході району.

Було центром сільради, якій підпорядковувалося села Дзвенигород і Латківці. До 1964 називалося Бабинці. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.

Населення — 306 осіб (2007).

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на відстані 371 км від Києва, 120 км — від обласного центру міста Тернополя та 31 км від районного центру міста Борщів.

Назва[ред. | ред. код]

До 1964 року село називалося Бабинці. Аби відрізнити його від Бабинець від Кривча спершу у Борщівському повіті, а потім у Борщівському районі, село називали Бабинці від Звенигорода. Радянська назва, котра не має жодного історичного підґрунтя, мала би характеризувати урожайні землі, на яких розташоване село[2].

Історія[ред. | ред. код]

На початку 19 століття селом володіла графиня Катерина Коссаковська.

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

У 1914 році село утворювало окрему гміну Бабинці від Звенигорода. Склад гмінної ради на 1914 рік[3]:

  • війт — Максим Кукуруза (обраний 1912 року)
  • заступник війта — Антоній Маркевич (обраний 1912 року)
  • писар — Теодор Деркач (обраний 1912 року)
  • касир — Онуфрій Чорний (обраний 1912 року)
  • жандарм — Гаврило Горащук (обраний 1914 року)

З 621 морґа землі 409 належало громаді, а 212 поміщику графу Юзефу Козебродському[3].

Населення[ред. | ред. код]

У 1810 році в селі була 51 родина, 48 житлових будинків і 221 мешканець[5].

У 1914 році в селі мешкало 70 осіб[3].

Мова Число осіб Відсоток
українська 99,36
російська 0,64

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1860, кам'яна).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ 1 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, ПАП «Надія», цегельний завод, торговельний заклад.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р.
  2. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 172.
  3. а б в Літопис Борщівщини: Історико-краєзнавчий збірник. — Борщів, 1993. — Вип.4
  4. Мизак Н. За тебе, свята Україно. Кн. 1: Південне Надзбруччя у визвольних змаганнях ОУН-УПА. — Чернівці: «Буковина», 1998. — 448 с.
  5. Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809–1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198–204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809–1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198–204.

Література[ред. | ред. код]