Усольє-Сибірське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Усольє-Сибірське

Usolye-Sibirskoye.jpg

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 52°45′00″ пн. ш. 103°39′00″ сх. д. / 52.75000° пн. ш. 103.65000° сх. д. / 52.75000; 103.65000Координати: 52°45′00″ пн. ш. 103°39′00″ сх. д. / 52.75000° пн. ш. 103.65000° сх. д. / 52.75000; 103.65000

Країна Росія
Регіон Іркутська область
Міський округ Місто Усольє-Сибірське
Дата заснування 1669
Місто з 1925
Площа 74 км²
Висота центру 440 м
Населення 80 331  (2014)
Національний склад росіяни, українці, буряти, татари
Конфесійний склад православні, католики, мусульмани
Телефонний код 39543
Поштовий індекс 665 460
Код ЗКАТУ 25436
Офіційний сайт http://www.usolie-sibirskoe.ru/
Усольє-Сибірське (Росія)
Усольє-Сибірське
Усольє-Сибірське
Усольє-Сибірське (Іркутська область)
Усольє-Сибірське
Усольє-Сибірське

Усольє-Сибірське — місто в Росії, адміністративний центр Усольського району Іркутської області. До складу району не входить, утворює міський округ Місто Усольє-Сибірське.

Площа — 7,4 тис. гектарів.

Географія[ред.ред. код]

Розташоване за 90 км на північний захід від Іркутська, на лівому березі річки Ангари, на федеральній автомагістралі «Сибір» та Транссибірської залізничної магістралі. У місті розташована станція Усольє-Сибірське Східно-Сибірської залізниці.

Усольє-Сибірське в 1880-і роки.

Історія[ред.ред. код]

Усольє-Сибірське — одне з найстаріших міст в Приангар'ї, засноване в 1669 єнисейськими козаками братами Міхальовими, які виявили на березі Ангари соляне джерело та побудували тут соляну варницю.

З 1947 по 1953 поруч з містом був табір, який входив до системи ГУЛАГ[1].

У 1950-і роки в рамках постанови Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1955 «Про набір в Китайській Народній Республіці робітників для участі в комуністичному будівництві та трудового навчання в СРСР» на підприємствах та будівництвах міста працювали китайські робітники[2].

Економіка[ред.ред. код]

Найзначніші підприємства: ТОВ «Усольехимпром», ТО"Усолье-Сибирский Силикон" і ТО"Химстроймонтаж" — входять до групи компаній«Нитол», а також ТОВ «Руссоль», машинобудівний завод ВАТ"УЗГО" (виробництво обладнання для гірничих робіт, нині — ВАТ ПО «Усольмаш»), завод «Усольехимфарм» — виробник фармацевтичної сировини, фанерно-сірниковий комбінат «Байкал», ВАТ «Кристал» (виробництво монокристалів та сцинтиляційних детекторів). На даний момент компанії «Усольехимпром», ТОВ «Усолье-Сибирский Силикон» і ТОВ «Химстроймонтаж» фактично припинили свою діяльність. Виробничі процеси на цих підприємствах зупинені, обладнання демонтується, зараз відбувається ліквідація, знезараження та нейтралізація хімічно небезпечних сполук, що розташовані у великих кількостях на проммайданчику.

Широку популярність здобув курорт «Усолье», де лікують різні захворювання опорно-рухового апарату, травної та периферичної нервової системи за рахунок хлоридно-натрієвої води (розсолу), яку в розведеному вигляді використовують для ванн[3][4].

Транспорт[ред.ред. код]

Усольський трамвай

Усольє-Сибірське пов'язано автобусними маршрутами з селищами та селами Усольського району, а також містами Ангарськом та Іркутськом. Працює залізничний вокзал на станції Усольє-Сибірське, де зупиняються всі приміські, прискорені приміські, пасажирські поїзди та швидкі поїзди (за винятком міжнародних поїздів Москва — Пекін та Москва — Улан-Батор та швидких поїздів Москва — Владивосток («Росія»), Новосибірськ Владивосток). Історична будівля вокзалу не обслуговує пасажирів. Нову двоповерхову будівлю вокзалу побудовано у 1990 році. Крім того, в межах міста є пункти зупинки електропоїздів Зелене містечко, Лужки та Мальтінка.

Пристань на річці Ангарі, де зупиняються теплоходи «Метеор», що йдуть за маршрутом Іркутськ — Братськ.

Внутрішньо-міський транспорт представлено трамваями, автобусами та маршрутними таксі.

Вид ліворуч на в'їзді в Усольє-Сибірське по автодорозі Шаблон:М-53 з боку Іркутська
Вигляд праворуч на в'їзді в Усольє-Сибірське по автодорозі Шаблон:М-53 з боку Іркутська

Особливості планування міста[ред.ред. код]

Місто, незважаючи на невелике населення, достатньо протяжне за площею. Традиційно виділяють чотири основні райони міста:

  • Привокзальний район;
  • 1-у дільницю;
  • 2-у дільницю;
  • Старе місто.

Привокзальний район

Почав забудовуватися наприкінці 60-х років. Найбільший житловий масив міста, розташований між трасою М53 і Транссибірською магістраллю. Забудований переважно п'ятиповерховими будинками 70 — 80-х років будівництва, також є п'ять дев'ятиповерхових будинків (на перетині Комсомольського проспекту та проспекту Червоних Партизан, наприкінці проспекту Космонавтів, ще два на виїзді з міста по Ленінському проспекту в південній частині району і один добудований 2011 року). Велика частина торгових центрів міста розташована в Привокзальному районі. З півночі до району примикає міський ставок (в народі «Калтус») — улюблене місце відпочинку городян. У ньому, проте, офіційно заборонено купатися. Постійно піднімаються плани з очищення та благо-устрою навколишньої його території. На північний схід від району розташовано завод гірського устаткування (ВАТ "ВО " Усольмаш "") Основні вулиці району: Ленінський проспект (траса М53), Комсомольський проспект, проспект Червоних Партизан, проспект Космонавтів, вулиця Луначарського.

Перша дільниця

Неофіційно так називають частину міста, що примикає з півдня до Старого міста. У радянський час ця частина міста стала місцем проживання працівників заводу гірничого обладнання (ВАТ "ВО " Усольмаш "") і ФСК «Байкал». У забудові переважають кам'яні двоповерхові будинки, побудовані в 50 — 60-х роках XX століття, чотириповерхові та п'ятиповерхові будинки 70 — 80-х років. Наприкінці 80-х, початку 90-х років виник новий мікрорайон по вулиці Республіки в районі Центрального ринку. Основні вулиці: Інтернаціональна, Суворова, Молотова, Енгельса, Машинобудівників, Карла Лібкнехта.

Друга дільниця

Традиційно частина міста багатоповерхової забудови північніше вулиці Куйбишева. У радянський час забудовувався будинками для працівників ВО «Хімпром» та хімфармкомбінат. У забудові переважають 3-х і 4-х поверхові «сталінки» 50-х років, цегляні та великопанельні 4-поверхові будинки та більше нові 5-поверхові. По вулиці Стопані є багато двоповерхових дерев'яних будинків 1930 — 40 — 50-х років будівництва, багато з них в аварійному стані. На перетині двох основних вулиць міста — Леніна та Комсомольського проспекту розташовується Комсомольська площа з палацом культури «Хімік» та готелем «Усольє». Ресторан готелю «Усольє», неофіційно званий «Печера», за радянських часів користувався популярністю у жителів не лише Усолья, а й сусідніх міст завдяки незвичайному внутрішньому оформленню, що нагадує грот печери. З обох боків від площі розташовані Верхній та Нижній парки, колись красиві місця відпочинку, нині вони в запустінні. По вулиці Ватутіна розташовується міська адміністрація. Основні вулиці району: Комсомольський проспект, Леніна, Менделєєва, Ватутіна, Стопані.

Старе місто

Історична частина міста, розташована на березі річки Ангари, забудована практично повністю будинками приватного сектора. Тут розташовані курорт «Усольє», міський ОМВД, Спасо-Преображенський храм. Основні вулиці — Леніна, Карла Маркса. Північніше Старого міста розташоване селище Каркасне та комбінат «Сибсоль». У радянський час працював пором до острова Красного, де в лісопарковій зоні любили проводити вихідні дні мешканці міста. У 90-х роках пором перестав працювати, а ліс було вирубано.

Невелика частина городян проживає за залізницею, в районі 14 школи та Зеленому містечку. Забудовані вони приватними будинками та дачами, в Зеленому містечку є 2-х поверхові дерев'яні будинки 1950-х років будівництва. У 2010 році почалася заміна старих будинків Зеленого містечка новими тієї ж поверховості.

Освіта[ред.ред. код]

У місті налічується близько 20 навчальних закладів. Єдиний вищий заклад — філія Іркутського державного технічного університету.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат міста різко континентальний з суворою та тривалою зимою, коротким жарким літом. Загальна тривалість зимового періоду 130—140 діб, літнього 80-110 діб. Осінь та весна мають короткий період від 40-60 діб. На клімат міста суттєво впливають водні маси озера Байкал та Братського водосховища. Зима в місті починається в перших числах листопада (в останні роки осінній період став збільшуватися до кінця місяця) та триває до кінця березня. Найнижчу температуру в місті було зафіксовано в січні 1915 р. — 49.0 гр, найвища в червні 2010 р. — +39.8 гр. Літо починається з 25 травня та триває до перших чисел вересня. Для літа характерні різка зміна погоди від спекотної до прохолодною з частими опадами, особливо в другій половині серпня.

Клімат {{{Місто_род}}}
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −19 −15 −5 8 15 22 24 21 14 6 −5 −14 5
Середній мінімум, °C −27 −25 −18 −7 3 9 12 10 4 −5 −16 −24 −7
Норма опадів, мм 5 10 10 20 25 50 100 70 40 25 15 15 385
Джерело: Яндекс-погода

Релігія[ред.ред. код]

Православ'я

Свято-Нікольський храм.

Католицтво

Діє жіночий католицький монастир ордена босих кармеліток, заснований в 2002.

Іслам

Мечеть.

Відомі люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]