Успенський Федір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Федір Іванович Успенський
портрет - у 1890-1907 роки
портрет - у 1890-1907 роки
Народився 19 лютого 1845(1845-02-19)
Горкі
Помер 10 вересня 1928(1928-09-10) (83 роки)
Ленінград
Поховання Смоленське православне кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Alma mater Петербурзький університет
Галузь наукових інтересів антропологія, археологія, історія, філософія
Вчене звання професор

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
CMNS: Успенський Федір Іванович на Вікісховищі

Федір Іванович Успенський (*19 лютого 1845 р., с. Горки, Галицький повіт, Костромська губернія — †10 вересня 1928 р., м. Ленінград) — російський та український історик, археолог. Відомий візантолог та болгарист. Викладач Одеського університету (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова) . Засновник Російського археологічного інституту в Стамбулі. Кореспондент у листуванні українського історика Михайла Грушевського.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селі Горки Галицького повіту Костромської губернії (історична Мерянія) в родині паламаря православного храму.

Закінчив духовне училище у Галичі-Мерському, Костромську духовну семінарію, Санкт-Петербурзький університет (1872). Вчителі — В. Ламанський та К. Бестужев-Рюмін.

За студентську роботу «Перші слов'янські монархії на Північному Заході» (1872) отримав першу премію ім. Кирила та Мефодія. Був залишений при університеті для підготовки до професорського звання.

У 1874—1894 рр. працював у Одеському університеті (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Де підготував докторську дисертацію «Утворення Другого Болгарського царства» (1879). Як професор кафедри всесвітньої історії викладав основні кафедральні дисципліни.

Дійсний член Одеського ТІС. Один із ініціаторів створення та перший голова історико-філологічного товариства при ІНУ (1890). Сприяв розвитку в університеті слов'янознавства та візантинознавства, які розглядав як невід'ємні одна від одної частини історичного знання.

У 1893 р. став член-кореспондентом Академії наук. Виступив ініціатором створення та став першим директором Російського археологічного інституту в Стамбулі (1895).

Під його керівництвом були проведені значні за обсягом та результатами археологічні експедиції на землях Болгарії, Греції, Сербії, Туреччини. В кінці ХІХ ст. став визнаним лідером російського візантинознавства, академіком Академії наук (1900).

З початком Першої світової війни діяльність Російського археологічного інституту припинилась і Ф.Успенський переїхав до Петрограду. Під час війни керував роботою російської археологічної експедиції у місті Трапезунд.

Останні роки життя працював в АН СРСР, намагався відродити візантинознавчі дослідження, в тому числі в Україні.

Помер у Ленінграді 1928.

Праці[ред.ред. код]

Окремі роботи присвячені історії міжнародних відносин та історії Росії. Вніс значний внесок у розвиток історичних досліджень в Росії, Болгарії, Сербії. Результати багаторічної праці підсумував у тритомній «Історії Візантійської імперії», яка повністю була опублікована тільки наприкінці ХХ століття.

  • Повна бібліографія робіт Ф. І. Успенського: Каптерев С. Н. Bibliorgaphia Uspenskiana // Византийский временник. — Т.1. — М., 1947.

Джерела[ред.ред. код]

  • Котляр М. Ф. Успенський Федір Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 249. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Удальцова З. В., К вопросу об оценке трудов акад. Ф. И. Успенского // Вопросы истории. — М., 1949. — № 6. (рос.)
  • Дьомін О. Б., Історія міжнародних відносин ХУІ століття в науковій спадщині Ф. І. Успенського // Одесі — 200. — Одеса, 1994.
  • Аппатовым С. О., Демин О. Б., Першина З. В., Исторические науки в Одессе за 200 лет // Очерки развития науки в Одессе. — Одесса, 1995. (рос.)
  • Дьомін О. Б., Самойлов Ф. О., Успенський Федір Іванович // ПОНУ. — Т.4. — С.265 — 268.