Ламанський Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ламанський Володимир Іванович
Vladimir Ivanovich Lamanski 1898.png
Народився 26 червня (8 липня) 1833
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер 19 листопада (2 грудня) 1914 (81 рік)
Петроград, Російська імперія[1]
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність історик, професор
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь історія
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Вчителі Срезневський Ізмаїл Іванович
Відомі учні Grigory Voskresenskyd
Членство Петербурзька академія наук, Society of Serbian Lettersd, Сербське вчене товариствоd і Сербська академія наук і мистецтв
Батько Q55653810?
Брати, сестри Yakov Lamanskyd, Evgeny Lamanskyd і Sergey Lamanskyd
Діти Q4253470?

Лама́нський Володи́мир Іва́нович (26 червня (8 липня) 1833, Петербург — 19 листопада (2 грудня) 1914, там само) — російський філолог, славіст,етнограф, історик, громадський діяч, академік Петербурзької АН з 1900.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив 1854 Петербурзький університет.

Працював службовцем у Публічній бібліотеці, в державному архіві міністерства іноземних справ.

1854-1859- працює на посаді секретаря Російського географічного товариства; У 1862-1864 роках подорожував по слов'янських країнах а також відвідав Туреччину, Італію та Грецію. Протягом 18651899 — на кафедрі слов'янської філології Петербурзького університету (доцент, професор, завідувач кафедри). З 1972 року- завідувач кафедри російської і церковнослов'янських мов та історії російської літератури Санкт-Петербурзької духовної академії; у 1890-1900 роках - професор академії Генерального штабу. 1865 -1871 і 1887 - 1910- на посаді голови етнографічного відділення.

Науковий спадок[ред. | ред. код]

Ґрунтовно описав і частково дослідив основні зарубіжні слов'янські архіви.

Одним з перших виступив проти традиційного погляду на походження літературно-писемної мови на Русі, заявивши у праці «Слов'янське „Житіє св. Кирила“ як релігійно-етичний твір і історичне джерело» (1915) про східнослов'янську основу мови Київської Русі.

Ламанський був прихильником ідеї запровадження російської мови як загальнослов'янської. Ставлення Ламанського до проблем української мови та літератури не було однозначним. У рецензії на статтю «Національна безтактність» Миколи Чернишевського він стояв на великодержавницьких позиціях, однак у статтях про Ізмаїла Срезневського та Олександра Потебню говорив про необхідність розвитку української мови на самобутній народній основі.

Праці[ред. | ред. код]

  • О славянах в Малой Азии, в Африке и в Испании. СПб., 1859;
  • Об историческом образовании древнего славянского и русского языка. СПб., 1869;
  • Введение в славяноведение. СПб., 1895.
  • О некоторых славянских рукописях в Белграде, Загребе и Вене с филологическими и историческими примечаниями.
  • С- Петербург, 1864;
  • Национальности итальянская и славянская в политическом и культурном отношениях.// Отечественные записки, 1864.
  • Три мира Азийско - Европейского материка. С- Петербург,1892.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Ламанский Владимир Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Література[ред. | ред. код]