Ламанський Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Ламанський

Лама́нський Володи́мир Іва́нович (26 червня (8 липня) 1833, Петербург — 19 листопада (2 грудня) 1914, там само) — російський філолог, етнограф, історик, академік Петербурзької АН з 1900.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив 1854 Петербурзький університет.

Працював службовцем у Публічній бібліотеці, в державному архіві міністерства іноземних справ, протягом 18651899 — на кафедрі слов'янської філології Петербурзького університету (доцент, професор, завідувач кафедри).

Науковий спадок[ред.ред. код]

Ґрунтовно описав і частково дослідив основні зарубіжні слов'янські архіви.

Одним з перших виступив проти традиційного погляду на походження літературно-писемної мови на Русі, заявивши у праці „Слов'янське «Житіє св. Кирила» як релігійно-етичний твір і історичне джерело“ (1915) про східнослов'янську основу мови Київської Русі.

Ламанський був прихильником ідеї запровадження російської мови як загальнослов'янської. Ставлення Ламанського до проблем української мови та літератури не було однозначним. У рецензії на статтю «Національна безтактність» Миколи Чернишевського він стояв на великодержавницьких позиціях, однак у статтях про Ізмаїла Срезневського та Олександра Потебню говорив про необхідність розвитку української мови на самобутній народній основі.

Праці[ред.ред. код]

  • О славянах в Малой Азии, в Африке и в Испании. СПб., 1859;
  • Об историческом образовании древнего славянського и русского языка. СПб., 1869;
  • Введение в славяноведение. СПб., 1895.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]