Фрідріх Макс Мюллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх Макс Мюллер
нім. Max Müller
Friedrich Max Muller.jpg
санскритолог та індіолог
Ім'я при народженні нім. Friedrich Max Müller
Народився 6 грудня 1823(1823-12-06)
Дессау Німеччина
Помер 28 жовтня 1900(1900-10-28) (76 років)
Оксфорд
Громадянство
(підданство)
Flag of the German Empire.svg Німеччина
Національність німці
Діяльність мовознавець, бібліотекар, історик релігії, історик, перекладач, викладач університету, міфограф
Відомий завдяки Індіологія Міфологія Мовознавство
Alma mater Лейпцизький університет
Науковий ступінь доктор філософії
Володіє мовами німецька[1]
Заклад Університет Оксфорду і Кембриджський університет
Членство Геттінгенська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Прусська академія наук і Академія наук Турина[d]
Посада Член Таємної ради Великої Британії[d]
Автограф Signature of Friedrich Max Müller.jpg
Нагороди

Мюллер Фрідріх Макс (Максиміліан) (нім. Max Müller; (нар. 06.12.1823, Дессау — помер 28.10.1900, Оксфорд) — німецький та англійський філолог, спеціаліст із загального мовознавства, індології, міфології, засновник «Школи природного міфу». Член Геттінгенської академії наук.

Доктор філософії (1848). Професор Оксфорду, де викладав санскрит.

З 1875, присвятив себе виданню священних книг Сходу. Співпрацював з Нандзьо Бунью, Касахара Кендзю і Такакусу Дзюндзиро та ін.

Йому належить монументальне видання «Ріг-веди» (Rigveda-Samhita, together with the commentary of Sayanacarya, Лондон, 1849–1873; 2-е видання 1890–1892, в 4 томах) — це одне з найбільших досягнень XIX ст.

Школа Природного Міфу[ред. | ред. код]

Макс Мюллер є одним із засновників та найвидатніших представників натуралістичної або міфологічної школи походження релігії. Діячі цього напрямку стверджували, що образи древніх міфів — лише персоніфіковані явища природи, часто катастрофічні, такі як землетруси, урагани, виверження вулканів, що були вражаючими для древніх людей, що впливали на їх уяву, а також небесні тіла — сонце, місяць і зорі — свідотства древнього астрально-міфологічного світогляду.

Походження міфологічних образів Макс Мюллер приписував «хворобі мови», наповненню поетичних образів релігійним змістом.

Древні люди антропоморфізували природу. Наприклад, щоб повідомити про настання ночі вони говорили: «Сонце йде спати». Такі вислови були «міфо-поетичними», але розумілись буквально, і пізні покоління перетворили сонце в живу істоту, міфічний образ. Віра в Божество, за словами Макса Мюллера, почалась не з монотеізму чи політеізму, а з генотеізму чи катенотеізму (обидва терміни запропоновані Максом Мюллером) — такої форми релігії, коли люди, визнававши й інших Богів, поклонялись одному з них, часто розглядаючи його як представника всіх інших.

В цілому концепція Макса Мюллера має достатньо спекулятивний характер. Поняття генотеізму, щоправда, виявилось продуктивним і ввійшло в науку, але це явище притаманне лише деяким розвинутим релігіям, таким як єгипетська та древнєєврейська (в її ранній фазі). Незважаючи на суперечливість його теорій і методів, наприклад, зведення міфологічних образів до при родних явищ, утотожнення міфології та релігії, сучасні історики вбачають в Максі Мюллері «одного із засновників, без якого сучасне порівняльне релігієзжнавство не могло б існувати».

Основні роботи[ред. | ред. код]

  • «Порівняльна міфологія» (1856),
  • «Стружки з німецької майстерні» (1867–1875),
  • «Вступ у науку про релігію» (1873),
  • «Природна релігія» (1889),
  • «Фізична релігія» (1891),
  • «Антропологічна релігія» (1892),
  • «Теософія, або психологічна релігія» (1897),
  • «Шість систем індійської філософії» (1899).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]


  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.