Перейти до вмісту

Фрідріх Макс Мюллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фрідріх Макс Мюллер
нім. Max Müller
санскритолог та індіолог
санскритолог та індіолог
Ім'я при народженнінім. Friedrich Max Müller[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився6 грудня 1823(1823-12-06)
Дессау Німеччина
Помер28 жовтня 1900(1900-10-28) (76 років)
Оксфорд
Місце проживанняПариж[2]
Лондон[2]
Оксфорд[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Ангальт-Дессауське князівство[2]
 Сполучене Королівство[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмовознавець, бібліотекар, історик релігії, історик, перекладач, викладач університету, міфограф, письменник, філолог, релігієзнавець, орієнталіст, Indo-Europeanist, індолог, автор Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛейпцизький університет (1843)[2]
Alte Nikolaischule (Leipzig)d (1841)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьІндіологія Міфологія Мовознавство
ЗакладУніверситет Оксфорда[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадачлен Таємної ради Великої Британії[d], професор[2], дійсний член[2], бібліотекар і професор Редагувати інформацію у Вікіданих
Вчене званняDiebold Professor of Comparative Philologyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньMagister Artiumd[2] (1 вересня 1843) і Dr. phil.d[2] (1 вересня 1843)
ВчителіГотфрід Герман[2]
Фрідріх Рюккерт[2]
Moriz Hauptd[2]
Рейнгольд Клоц[2]
Johann Gottfried Stallbaumd[2]
Karl Friedrich August Nobbed[2]
Christian Hermann Weissed[2]
Christian Wilhelm Niednerd[2]
Рудольф Герман Лотце[2]
Фрідріх Вільгельм Шеллінг[2] і Ежен Бюрнуф[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоГеттінгенська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Угорська академія наук
Прусська академія наук[3]
Нідерландська королівська академія наук
Leipziger Burschenschaft Germaniad[4]
Туринська академія наук[5]
Академія надписів та красного письменства (1900)[6][3][2]
Румунська академія
Баварська академія наук[3]
Академія надписів та красного письменства[2]
Національна академія дей-Лінчей (17 грудня 1882)[7]
Національна академія дей-Лінчей[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоВільгельм Мюллер[8][9][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиAdelheid Müllerd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зGeorgina Adelaide Grenfelld[10][2]
Georgina Müllerd[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиBeatrice Stanley Mullerd[8][2]
Mary Emily Müllerd[10]
William G. Max Mullerd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Автограф
Карта мов Східної Європи Макса Мюллера, 1854 рік

Мюллер Фрідріх Макс (Максиміліан) (нім. Max Müller; (6 грудня 1823, Дессау — 28 жовтня 1900, Оксфорд) — німецький та англійський філолог, спеціаліст із загального мовознавства, індології, міфології, засновник «Школи природного міфу». Член Геттінгенської академії наук.

Доктор філософії (1848). Професор Оксфорду, де викладав санскрит.

З 1875 присвятив себе виданню священних книг Сходу. Співпрацював з Нандзьо Бунью, Касахара Кендзю і Такакусу Дзюндзиро та іншими.

Йому належить монументальне видання «Ріг-веди» (Rigveda-Samhita, together with the commentary of Sayanacarya, Лондон, 1849—1873; 2-е видання 1890—1892, в 4 томах) — це одне з найбільших досягнень XIX ст.

Школа Природного Міфу

[ред. | ред. код]

Макс Мюллер є одним із засновників та найвидатніших представників натуралістичної або міфологічної школи походження релігії. Діячі цього напрямку стверджували, що образи древніх міфів — лише персоніфіковані явища природи, часто катастрофічні, такі як землетруси, урагани, виверження вулканів, що вражали для древніх людей, впливали на їхню уяву, а також небесні тіла — сонце, місяць і зорі — свідчення древнього астрально-міфологічного світогляду.

Походження міфологічних образів Макс Мюллер приписував «хворобі мови», наповненню поетичних образів релігійним змістом.

Древні люди антропоморфізували природу. Наприклад, щоб повідомити про настання ночі вони говорили: «Сонце йде спати». Такі вислови були «міфо-поетичними», але розумілись буквально, і пізні покоління перетворили сонце в живу істоту, міфічний образ. Віра в божество, за словами Макса Мюллера, почалась не з монотеізму чи політеізму, а з генотеізму чи катенотеізму (обидва терміни запропоновані Максом Мюллером) — такої форми релігії, коли люди, визнававши й інших богів, поклонялись одному з них, часто розглядаючи його як представника всіх інших.

Загалом концепція Макса Мюллера має достатньо спекулятивний характер. Поняття генотеізму, щоправда, виявилось продуктивним і ввійшло в науку, але це явище притаманне лише деяким розвинутим релігіям, таким як єгипетська та древнєєврейська (в її ранній фазі). Незважаючи на суперечливість його теорій і методів, наприклад, зведення міфологічних образів до природних явищ, утотожнення міфології та релігії, сучасні історики вбачають в Максі Мюллері «одного із засновників, без якого сучасне порівняльне релігієзнавство не могло б існувати».

Основні роботи

[ред. | ред. код]
  • «Порівняльна міфологія» (1856),
  • «Стружки з німецької майстерні» (1867—1875),
  • «Вступ у науку про релігію» (1873),
  • «Природна релігія» (1889),
  • «Фізична релігія» (1891),
  • «Антропологічна релігія» (1892),
  • «Теософія, або психологічна релігія» (1897),
  • «Шість систем індійської філософії» (1899).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]