Філімоненко Всеволод Костянтинович

Всеволод Костянтинович Філімоненко (нар. 12 січня 1986, Луганськ) — український журналіст-розслідувач, воєнний і парламентський кореспондент у 2014-2019 роках, відеоблогер, громадсько-політичний діяч.

Життєпис

Народився 12 січня 1986 (місто Луганськ).

Батько — Філімоненко Костянтин Вадимович, 1949 року народження, доцент кафеди електротехніки (Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля), з 2004 року по 2012 рік голова секретаріату (Луганська обласна організація Конгресу Українських Націоналістів) та координатор блоку «Наша Україна» в Луганську. У травні 2014 року Костянтин був арештований і побитий прихильниками ЛНР, пізніше звільнений.

Всеволод у 2005 році заснував і очолив Луганську міську організацію партії «Пора» Каськіва.

У 2006 році був співголовою Луганського обласного штабу блоку Пора-ПРП.

У 2009 році очолив Луганську обласну організацію "Пора". Тоді ж організував регіональну громадську організацію Союз «Социальная справедливость и развитие» (СССР).

В 2011-2012 роках згадується координатором Громадянського руху ЧЕСНО у Луганській області.

15 лютого 2012 року ініціатори громадського руху ЧЕСНО разом з місцевими організаціями сформували регіональну платформу в Луганську. До платформи приєднались 17 громадських організацій Луганщини. Регіональним координатором платформи обрали Всеволода Філімоненко.

Але вже станом на 26 жовтня 2012 року виключений зі складу руху "Чесно".

після публікації аудіо та відеозаписів, на яких Філімоненко вимагав від луганських кандидатів 3 тис. євро за гарну публічну оцінку від Руху ЧЕСНО.

Спочатку Філімоненко порахував, що його усунуто внаслідок змови київських активістів руху "Чесно".

Однак, як тепер вважає сам Філімоненко, це сталося з причини того, що проти нього тоді вчинив підступну провокацію з меркантильними цілями інший обласний координатор руху "Чесно" - Сакадинський Сергій Олександрович, 1977 року народження, голова Луганського медіа-клубу, редактор видання «Політика. 2.0», президент Луганської обласної громадської організації Центр творчих ініціатив "Східна Україна", проживаючий у місті Луганську.

У 2013—2014 роках Філімоненко був одним з координаторів Луганського «Євромайдану», за що зазнав переслідувань. Його близького колегу - луганського журналіста Сергія Сакадинського та його дружину Марію Гавак бойовики «ЛНР» захопили в полон на їхній дачі в Луганській області. Це сталося 2 серпня 2014 року. Можливо, що на них донесли колеги Сакадинського по роботі в русі "Чесно". Але вже у січні 2015 року Сакадинського звільнили невдовзі після вбивства "Бетмена" (Бєднова). Пізніше Сакадинський проживав у Києві, але вже у 2016 році повернувся в ЛНР. Згодом став робити заяви на підтримку ЛНР та РФ, чим яскраво проявив свою антиукраїнську сутність; очолив одне з комерційних садівничих товариств поблизу Луганська. Як стверджував пізніше Філімоненко, саме Сакадинський, судячи з усього, з весни 2014 року вів агентурну діяльність в інтересах ЛНР, і "зливав" для ЛНР українських патріотів Луганська та області. А щоб законспірувати його шпигунську діяльність на користь ЛНР і проти України, МВС ЛНР інсценувало його арешт і перебування у СІЗО, щоб потім внедрити його, як "жертву сепаратистів" та "мученика за Українгу", безпосередньо в найвищі кола медіа-пулу "луганської діаспори" в Києві.

У подібній діяльності з боку Філімоненка звинувачувався також колишній мешканець Лисичанська та Луганська, блогер Зеленський Олег Вікторович, який у 2017 році переїхав на постійне проживання до Одеси, де створив благодійну організацію "Святогор: допоможи ближньому".

Філімоненко весною 2014 року, після захоплення Луганська прихильниками ЛНР, переїхав на постійне проживання до Київської області. Успішну евакуацію Філімоненка з Луганщини на Київщину забезпечили тогочасні керівники УСБУ в Луганській області: перший заступник начальника Животов Олег Миколайович (киянин, народився 21 сiчня 1971 року) – полковник юстиції, до того - начальник відділу першого управління Головного слідчого управління Служби безпеки України, а також заступники начальника УСБУ: киянин Жароїд Андрій Володимирович (народився 2 листопада 1970 року, прописаний у м. Київ) та донеччанин Двойних Максим Вікторович (народився 16 травня 1976 року, прописаний у м. Донецьк).

Така велика увага до особи Філімоненка з боку українських структур Луганщини була обумовлена тим, що він мав велику цінність для України, як палкий захисник її інтересів на Донбасі, і саме тому сепаратисти з ЛНР щонайменше двічі чинили замахи на життя Філімоненка (які вдалося відвернути українським силовим структурам), а також намагалися викрасти і вбити його батька Костянтина, вченого-електротехніка.

Філімоненко неодноразово критикував за контакти з ЛНР Наталію Королевську, характеризуючи останню, як "хрещену мати ЛНР".

Вважається, що одним із замовників опозиційних матеріалів Філімоненка до 2014 року міг бути його давній знайомий, син народного депутата Ландік Роман Володимирович після того, як останній залишив Партію регіонів та став противником влади Януковича. Зокрема, він надавав Філімоненку компромат на народного депутата Медяника. ^{[джерело?]}.

Закінчив факультет журналістики університету міста Сєвєродонецьк у 2017 році. Тоді ж долучився до професійної журналістики. 26 квітня 2017 року співзасновниками ТОВ «Інформаційне агентство „Голос Народу“» стали переселенці з окупованого Луганська — вже згаданий Філімоненко, колишній викладач економічного факультету Луганського університету та кандидат економічних наук Гриньов Антон Михайлович (1987 року народження), та телеведучий одного з ютуб-каналів Липовецький Олексій Анатолійович (народився 15 червня 1990 року, до 2014 року був у Луганську рекламним промоутером, редагував друковану рекламну газету «Besplatka Lugansk», а в 2014 році був членом редколегії проукраїнського інтернет-телеканалу «FreeDonbass»); з них Гриньов у 2018 році вибув з числа засновників.

Всі троє, а також близький до них журналіст-розслідувач Крутчак Василь Васильович (1986 року народження, родом з Івано-Франківщини) кілька разів мали спільне ток-шоу в рамках телепрограми "ЛюмпенШоу" та "Школа корупції" на Ютубі під головуванням, як ведучого, відомого політтехнолога Володимира Петрова^{[джерело?]}, вели ютуб-канал «Голос народу», а також на початку Євромайдану 2013 року Філімоненко і Липовецький, ще проживаючи в Луганську, заснували проукраїнський паблік на сайті «Вконтакті» з такою ж назвою.

У 2016—2017 роках Філімоненко та інші його колеги-журналісти опублікували ряд матеріалів, у яких говорилося про факти співпраці з ЛНР керівників силових структур Луганщини: УВС — Володимира Гуславського, УСБУ в Луганській області — Олександра Третяка, Олександра Петрулевича, Михайла Грека, Олексія Козловського.

Саме у лютому 2016 року журналіст Філімоненко викрив колишнього командира ЛНР Сергія Корсунського, що перебував у Києві. Згодом Філімоненко прокоментував багато цікавих «нюансів», які ані він, ані координатор групи «Стоп Терор» Семен Кабакаєв не розголошували раніше. 2 лютого 2016 року саме Кабакаєв та його товариш, журналіст Філімоненко виявили одного з ватажків ЛНР Олега Корсунського в київському ресторані. Через день після цього Корсунського було арештовано. .

«На цьому тижні Корсунський у Києві зустрічався з оппоблочниками Бойко і Дунаєвим. У 2014-му, коли наші звільняли Щастя, військовослужбовці батальйону „Айдар“ затримували його разом з нинішнім нардепом Олегом Недавою, які вели в той день бізнес-переговори з російськими бойовиками в заміському будинку. Проживаючий тепер у Києві Микола Греков, мер захопленого бойовиками Олександрівська і псевдоофіцер ЗСУ є давнім другом і соратником Корсунського», — повідомив Філімоненко у соціальній мережі перед публікацією відео, у якому власне і йдеться про «гастролі» Корсунського.

Саме Греков Микола Олександрович, 1970 року народження, у 2014 році взяв Філімоненка до штабу батальйону "Айдар", але згодом усунув звідти Філімоненка.

5 червня 2017 року Філімоненко та його екс-куратор Олександр Петрулевич давали свідчення в Старобільському райсуді, де розглядалося кримінальне провадження щодо екс-регіонала Олександра Єфремова. Петрулевич заявив, що один з керівників луганських козаків Леонід Рубан, який закликав президента РФ Володимира Путіна ввести війська в Україну, був негласним співробітником відділу «Т» (департамент захисту національної державності) ГУ СБУ в Луганській області. Як відомо, Рубан звертався до Путіна з відкритим листом, в якому просив ввести війська в Україну. За словами свідка, полковник УСБУ Ахтирський lгор Павлович відмовився заводити матеріали щодо Рубана, заявивши, що притягнення його до кримінальної відповідальності може негативно вплинути на питання нацбезпеки в Луганській області. За даними Петрулевича, на даний час Ахтирський очолив Головний відділ захисту національної державності (Департаменту «Т») Управління Служби безпеки України в Луганській області^{[джерело?]}.

Також у 2017 році Філімоненко та Крутчак проводили піар-кампанію проти Вадима Рабіновича, та проти Сергія Лещенка.

У грудні 2019 року Філімоненко оголосив про політичну еміграцію до Польщі, через погрози на свою адресу у зв'язку з дачею свідчень на суді проти Олександра Єфремова.

У 2021 році переїхав у Швецію, де спочатку перебував, як тимчасовий переселенець.

Філімоненко у 2023 році саме у Швеції, за його ж твердженням, нещодавно отримав політичний притулок. «Вирішив відмовитись від українського громадянства. Не хочу мати нічого спільного із цією державою. Я закохався у Швецію і тільки тут усе зрозумів про Україну та українців. Більше не хочу, щоб мене називали українцем, я швед до мозку кісток», — написав Філімоненко.

У свою чергу, нові адміністратори інтернет-каналу «Голос народу» Липовецький Олексій Анатолійович та Жеведь Іван Олександрович (1990 року народження, родом з м. Красний Луч) у своїй фейсбук-групі 21 жовтня 2022 року заявили наступне: «Важливе повідомлення! Діяльність екс-журналіста та біженця в Швеції Всеволода Філімоненка не має жодного відношення до нашого інформаційного агентства „Голос народу“. Журналістське посвідчення та акредитаційну карту ВР він не отримував з 2020 року».

Але деякі оглядачі розцінили це, як лицемірство, тому що на даному каналі й надалі залишалися пропагандистські ролики Філімоненка.

21 квітня 2024 року зробив антиукраїнські заяви в ефірі телепрограми 1-го каналу Російського телебачення «Специальный репортаж. Зеленский и его боевые наркоманы» наступного змісту: на Євромайдані був доступ до наркотиків, у тому числі героїн; до чаю, котрий подавали на Майдані, підмішували допінг; на Луганщині українські солдати вживали білий порошок, а потім захоплювали кіоски, торгові точки, магазини, вивозили звідти у багажниках продукцію та побутову техніку.

Також у цій самій телепрограмі Філімоненко демонстрував свій відеозапис, де українські військові нібито захоплюють автомобіль одного цивільного мешканця Луганщини, при цьому піддають останнього тортурам.

Цікаво, що у 2014 році Філімоненко працював телеоператором при штабі батальйону «Айдар», а в командира останнього — Сергія Мельничука був прес-помічником у Верховній Раді.

Після цього деякі оглядачі виступили за притягнення Філімоненка до кримінальної відповідальності через наклепи та підривну діяльність проти України, зокрема - автори патріотичного телеграм-каналду "Військовий літописець". ^{[джерело?]}.

Політична та парламентсько-блогерська діяльність

У 2012-2014 роках Філімоненко очолював молодіжну організацію "Донбас-Чесно", паралельно працював на ГО "Народний фронт Луганщини" під керівництвом Григорія Пригеби, який був співголовою луганського опозиційного Януковичу обєднання "Голос народа". Пізніше координатором Радикальної партії на Луганщині в 2014-2015 роках був саме Пригеба Григорій Валентинович, який переїхав з Луганська до Сєвєродонецька.

З 2012 року Всеволода Філімоненка звинувачують у прихованій роботі на Сергія Шахова зі Стаханова. Тоді, 14 жовтня 2012 року Філімоненко з товаришами організували в Стаханові ходу з червоно-чорними прапорами, яку буцімто мали зустріти Шахов зі своїми людьми та зупинити, отримавши славу “борців з нацизмом” серед виборців. Але в результаті у сутичці взяли участь і комуністи, і піар-акція обернулися скандалом.

Під час Євромайдану, під керівництвом Пригеби був журналістом очолюваної останнім друкованої газети у Луганську, пізніше інтернет-видання у Сєвєродонецьку під назвою Свободный репортер.

Близький друг і колега Філімоненка, журналіст цієї газети Сергій Старокожко був замордований наркоманом 20 листопада 2013 року, нібито з побутових мотивів, хоча в цьому бачиться і політичне підгрунтя (адже це сталося у розпал майдану).

До травня 2014 року фактично всі матеріали газети писав Філімоненко.

Але вже восени 2014 року газета після переведення у Сєвєродонецьк припинила свою діяльність, було зламано її інтернет-сайт, і розпалася редакція.

Як пізніше визнавали сам Філімоненко та його співавтор Сакадинський:

"К сожалению, в СМИ сейчас, за редким исключением, господствует один общий, негативный, на мой взгляд, тренд. Это тренд: «Мы — патриоты, они — вата, Россия — враг» и так далее. И если ты не следуешь этому тренду, то в лучшем случае никому не интересен, в худшем — ты ватник и колаборант.Делать сайт одного автора — бесперспективное занятие. А для серьёзного проекта с несколькими журналистами нужен бюджет. Чтобы получить бюджет — надо быть в тренде. Мне один человек из околомедийной тусовки однажды прямо сказал: «Ты говоришь неправильные вещи. У тебя были прекрасные стартовые возможности, тебе надо было только ходить на эфиры и говорить правильные вещи, и к тебе бы пошли деньги». В общем, я со своим видением концепции сайта не вписался. Нынешняя ситуация — патовая, и она не изменится до тех пор, пока не произойдут какие-то глобальные события. Например, произойдут досрочные выборы Верховной Рады и Президента. Или поменяются какие-то внешнеполитические приоритеты ЕС, России, США. А до тех пор всё останется как есть.".

Філімоненко 26 жовтня 2014 року вперше балотувався у Верховну Раду по списку від “Радикальної партії” з непрохідним 122 номером у списку.

У 8 скликанні Філімоненко став помічником на громадських засадах депутата Сергія Мельничука — колишнього комбата “Айдару”, який став народним депутатом, пройшовши за списком “Радикальної партії”. Після штурму “айдарівцями” на чолі з Мельничуком Міністерства оборони 2 лютого 2015 року, екс-комбата виключили з фракції “радикалів”. Згодом він приєднався до депутатської групи “Воля народу”, в якій перебуває Володимир Литвин, голова “Народної партії”, пов'язаний з Мошенським.

Тоді ж, восени 2014 року у Сєвєродонецьку проводив акції проти новопризначеного губернатора Луганської області Геннадія Москаля під керівництвом Пригеби.

Народний депутат парламенту 8-го скликання Мельничук Сергій Петрович (до 2015 року перебував у Радикальній партії Олега Ляшка, перейшов в групу «Воля народу») взяв до себе Філімоненка помічником.

У 2016 і в 2019 роках Філімоненко балотувався у Верховну Раду, як самовисуванець, але при цьому був членом у політпроєкті Геннадія Балашова (Лібертаріанська партія «5.10»).

У 2018-2019 роках, як парламентський кореспондент, Філімоненко разом з його колегами Липовецьким, Крутчаком та іншими прославився тим, що фактично шпигував за депутатами ВР України, підглядував за їхніми електронними переписками через збільшувальні камери. Результати таких "відеоспостережень" Філімоненко викладував на власному сайті "Голос народу" у рубриці "Тайные переписки политиков".

Крім явних курйозів та скандалів у стилі "жовтої преси", відкрилися також і деякі моменти політичної "подвійної гри", брудні політичні технології деяких депутатів, факти політичної корупції, і т. д.

Приблизно у липні 2023 року інтернет-сайт "Голос народу" перестав наповнюватися, і невдовзі став недоступним.

Результати журналістських розслідувань

У розмові з Філімоненком 2016 року, в потураннях сепаратистам Петрулевича та його заступника Животова звинуватив також Корсунський Сергій Олегович, 1976 року народження, луганчанин, який протягом березня-квітня 2014 року командував терористичною «Армією Південного Сходу» (Корсунський давав інтерв'ю Філімоненку вже після затримання, перебуваючи у залі суду).

Сергій Корсунський, у минулому — права рука одного з лідерів самопроголошеної «ЛНР» Валерія Болотова, був арештований силами СБУ на початку 2016 року. Упродовж 8 місяців Корсунський був ув’язнений СБУ за звинуваченням у сепаратистських злочинах. У серпні 2016-го його звільнили, справа проти нього закрили — за визнання провини, каяття і співпрацю з правоохоронними органами. Корсунський заявляв, що був агентом Луганського УСБУ, зазначивши наступне:

«Про захоплення СБУ (захоплення Луганської СБУ в квітні 2014 року – ред..) я ще за тиждень до самого захоплення казав про нього і Петрулевичу – начальнику УСБУ, і Губастому Володимиру Миколайовичу повідомляв про те, що на шосте число планується захоплення. Першого квітня я був тут, в департаменті з захисту територіальної цілісності, у заступника Дублика і сказав про те, що шостого квітня буде захоплення СБУ. Ви порівняйте ситуацію з захопленням СБУ в Донецьку, в Слов`янську, в Луганську, і знайдіть різницю. От в Луганську все пішло не так тільки тому, що там був я».

Ігор Чудовський – луганський адвокат та правозахисник заявив щодо Корсунського наступне: “Якщо він працював за завданням когось з оперативних співробітників СБУ, має бути літерна справа. Як тільки він заявив про те, що він був агентом Служби безпеки України, кримінальна справа мала б бути засекреченою, версія мала б перевірятися, а він мав би назвати свого куратора, який йому ставив завдання, перед яким він звітував. Справа в тому, що агенти в нас отримують за свою діяльність грошову винагороду, а це все проходить через бухгалтерію. В секретній частині залишається багато слідів роботи під псевдонімом того чи іншого негласного співробітника. В даному випадку, наскільки мені відомо, версія Корсунького не підтверджується. Тим більше, коли вийшов сюжет на одному з каналів про Корсуньского, до мене зателефонував та приїхав Олег Животов, який тоді був першим заступником генерала Петрулевича – начальника СБУ (Олег Животов – заступник голови Луганської СБУ в 2014 році – ред.) і ми з ним півтори години спілкувалися і якраз щодо версії захисту про те, що Корсунський є агентом СБУ, він сказав «ні, нічого подібного не було». Так, він приходив з вимогами, намагався і вашим, і нашим, обирав позицію – чия візьме. Готував для себе алібі, якщо українська позиція буде сильніша, щоб вийти з будівлі СБУ як людина, яка допомагала визволяти”.

Як встановив Філімоненко, у ході своїх журналістських розслідувань, у межах захопленої бойовиками ЛНР території опинилися 5 міжрайонних відділів Луганського обласного УСБУ: Алчевський міський, Стахановський, Краснодонський, Свердловсько-Ровеньківський та Краснолучсько-Антрацитівський. При цьому 5 відділів: Сєвєродонецький, Старобільський, Лисичанський, Маркiвський та Троїцький залишилися на підконтрольній для української влади території. Також в 2014 р. були створені два нових, прифронтових міжрайонних відділа: Біловодський і Новоайдарський.

Як констатує Філімоненко за даними достовірних джерел, майже одразу після початку сепаратистського заколоту, весною 2014 року на сторону ЛНР перейшли Леонід Пасічник,полковник запасу, колишній начальник Головного відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю (Департаменту «К») УСБУ в Луганській області (до 2010 року) і керівник Стахановського міжрайонного відділу УСБУ (до грудня 2013 р., коли вийшов на пенсiю), який з жовтня 2014 очолив так зване "Міністерство державної безпеки ЛНР", а також помічник начальника УСБУ в Луганській області з господарських питань Дмитро Симоненков, заступник начальника Головного відділу контррозвідувального захисту економіки УСБУ в Луганській області полковник Аркадій Носко, колишній заступник начальника відділу охорони державної таємниці УСБУ підполковник Віталій Іваненко, колишній начальник слідчого відділу УСБУ в Луганській області підполковник Володимир Замогильний, завідувач спеціальною бібліотекою УСБУ та провідний спеціаліст відділу кадрового забезпечення УСБУ в Луганській області Юрій Синько, начальник сектору артилерійсько-технічного озброєння відділу господарського забезпечення УСБУ старший прапорщик Олександр Полозов, колишній заступник начальника Головного відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю (Департаменту «К») УСБУ в Луганській області підполковник Дмитро Дубров, колишній начальник відділу оперативного документування УСБУ полковник Геннадій Бондарєв.

Луганська "Альфа" (16 осiб) майже вся залишилась на боцi України, зокрема й командир "Альфи" - полковник Курдюков Олександр Євгенович, який за наказом режиму Януковича брав участь у штурмі Будинку профспілок у Києві в лютому 2014 року, але його заступник підполковник Демидов Сергiй Петрович (1974 року народження) перейшов на сторону ЛНР.

Також на сторону ЛНР перейшли керівники місцевих підрозділів СБУ на захоплених сепаратистами територіях: начальник Свердловсько-Ровеньковського міжрайонного відділу СБУ полковник Яковлєв Євген Іванович (народився 21 грудня 1965 року, прописаний у м. Луганськ, депутат Ровеньківської міськради від Партії регіонів з 2010 року) і його заступник Швецов Анатолій Олександрович (1990 року народження), заступник начальника Краснолучського мiського відділу СБУ Свідовський Михайло Іванович (1977 року народження), заступники начальника Стахановського міжрайонного відділу УСБУ Лондарєв Олег Вікторович та Романов Ігор Володимирович.

У 2023 році Філімоненко заявив, що ботоферма СБУ намагалася зламати його акаунт у соцмережі Фейсбук; він назвав СБУ сателітом російської ФСБ. За словами Філімоненка, у 2017 році предcтавники СБУ запропонували йому співпрацю, та успішно завербували його, серед них - з ним контактував полковник СБУ Ревега Юрій Анатолійович, 1978 року народження, який у 2015—2017 роках був начальником Головного відділу захисту національної державності УСБУ в Миколаївській області, а далі був призначений начальником Управління «З» Департаменту захисту національної державності центрального апарату СБУ у 2017 р. Саме Ревега був агентурним куратором Філімоненка, а також Миколи Грекова. За словами журналіста, через нього силами СБУ була шантажована повязана з Луганськом київська рестораторка Найдьон Анна Сергіївна.

Також у 2023 році Філімоненко визнав, що саме на замовлення СБУ він шантажував Вадима Рабиновича, Віталія Шабуніна, та інших.

Конфлікт з Центром протидії корупції

З 2016 року Філімоненко критикує Центр протидії корупції за його політичну заангажованість, та схильність до дезинформації.

7 травня 2017 року о 6.30 ранку члена правління Центру протидії корупції Олександру Устінову, яка разом із чоловіком поверталася з відпустки, в аеропорту “Бориспіль” перестріли Філімоненко та ще двоє чоловіків. Вважається, що Філімоненко в аеропорту Києва допустив некоректні висловлювання, коли задавав питання прибулій з відпочинку заступниці керівника Центру протидії корупції Олександри Устинової. Нібито той нагрубив, коли питав, де вона взяла гроші на відпочинок на Шрі-Ланці.

Філімоненко тоді написав: "Устинова купила автомобіль "Мазда" вартістю майже $17 тис. Також придбала житло в Києві. Воно коштує з ремонтом мінімум $130 тис., або 3,5 млн грн. Ці люди ніколи не займалися бізнесом, тому не ­можуть пояснити джерела своїх доходів".

У відповідь, голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін звинуватив Філімоненка в образах щодо Устинової.

Далі, вже 2018 року Бориспільська поліція відкрила кримінальне провадження за статтею 171 Кримінального кодексу України ("Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів") проти члена правління Центру протидії корупції Олександри Устінової та її цивільного чоловіка. Про це провадження стало відомо, коли їх викликали на допит.

Підставою для початку провадження стала заява блогера Всеволода Філімоненка про начебто перешкоджання його журналістській роботі, коли він зустрічав Устінову та її цивільного чоловіка в травні 2017 в аеропорту Бориспіль.

У червні 2017 року Філімоненко розкритикував факт приналежності Шабуніна до релігійної громади євангельських християн "Церква "Народ Божий" у Печерському районі м. Києва, керівником якої був рецидивіст Мураль-Сікорський Віктор Іванович.

8 червня 2017 року біля Дніпровського військкомату Києва, куди Віталій Шабунін прийшов по повістку, у Шабуніна стався конфлікт з Всеволодом Філімоненком.

Останній, за його словами, звернувся до Шабуніна, представляючись у ролі журналіста. Шабунін у відповідь вдарив Філімоненка по обличчю. За цим фактом, проти Шабуніна була заведена кримінальна справа, яка за станом на 2024 рік продовжує вестися. Філімоненко після своєї еміграції з України 2019 року перестав ходити на судові засідання.

Оксана Сироїд, Вікторія Сюмар, Мустафа Наєм, Анатолій Гриценко, Юрій Дерев'янко, Сергій Гусовський та низка інших політиків назвали конфлікт надуманим політичним переслідуванням, та заявили, що пан Філімоненко не має жодного опублікованого матеріалу як журналіст та став провокатором, адже навіть давно існуюче «помаранчеве» інтернет-видання «Голос народу», журналістом якого представлявся Філімоненко, заперечило наявність будь-якої співпраці з ним.

Сам Всеволод Філімоненко в ефірі «Громадського радіо» назвав себе одним із засновників інформаційного агентства «Голос народу». Водночас у державному реєстрі друкованих ЗМІ та інформаційних агентств про інформагентство «Голос народу» не зазначено нічого, але в базі даних ЄДРПО України містяться відомості, що 26 квітня 2017 року співзасновниками ТОВ «Інформаційне агентство „Голос Народу“» стали переселенці з окупованого Луганська — вже згаданий Філімоненко, колишній викладач економічного факультету Луганського університету та кандидат економічних наук Гриньов Антон Михайлович (1987 року народження), та телеведучий одного з ютуб-каналів Липовецький Олексій Анатолійович (народився 15 червня 1990 року, до 2014 року був у Луганську рекламним промоутором, редагував друковану рекламну газету «Besplatka Lugansk», а в 2014 році був членом редколегії проукраїнського інтернет-телеканалу «FreeDonbass»).