Ходко Лоєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ходко Лоєвич
Помер не пізніше 1421

Ходко Лоєвич, чи Ходко Лойович[1] з Вижнян гербу Корчак (пом. перед 1421) — руський боярин. Представник роду Лоєвичів. Один з найбільш впливових шляхтичів-автохтонів після загарбання Галичини поляками.

Біографія[ред. | ред. код]

Батько — Іван Лой, один з місцевих мешканців, які на окупованій у 1349 році Галичині спершу належали до панівної верхівки.[2]

Опікун малолітнього Станіслава (Осташка) з Давидова — судді земського львівського, самбірського старости після смерті його батька бл. 1381 року. Батько Станіслава — шляхтич Ґжеґож Тимшиц, який отримав за заслуги:

Перед 1386 роком від імені дітей Григорія Тимшица продав дім у Львові жиду Якубу (власник суідньої оренди). Тоді ж асистував прийняттю в заставу Черепина, ручаючись за Станіслава (Осташка) з Давидова.

Сім'я[ред. | ред. код]

Діти:

  • Ганка — перша дружина Станіслава (Осташка) з Давидова, шлюб між 1396—1406, померла перед 1421 роком.
  • Марина — дружина Яська Клюса гербу Шренява, її посагом були Вижняни (разом з чоловіком стали тут фундаторами костелу в 1400 році) та Полюхів[5]

Не мав синів, тому його маєтності: Новосільці[6], Журавники (Львівська земля), Калинова Руда (пізніша Калиновщина коло Чорткова), Куйданці, Чернелів з православним монастирем, Дворисько Карамандиця (тобто Романівка, Теребовельський повіт) — перейшли зятю Осташку. Зять в 1421 році отримав конфірмацію короля на його маєтки через втрату королівською канцелярією оригіналу, виданого Ягайлом, після ревізії документів в Городку у 1417 році.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. № 58. 1373 р., грудня 15. Ярослав. — Привілей князя Владислава Опольчика Ходку Лойовичу — С. 94.
  2. Мицько І. Дмитро Дядько: генеалогічний етюд.
  3. Betlej A. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Panny Marii i klasztor bernardynów w Gwoźdźcu / Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 402 il. — S. 19. — ISBN 83-85739-34-3.
  4. Gwoździec (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 547. (пол.) — S. 547. (пол.)
  5. Sperka J. Zarys migracji rycerstwa śląskiego na ziemie Rusi koronnej w okresie panowania Władysława Jagiełły. — S. 221—222. (пол.)
  6. 60. Свідчення пана Гнівоша про відділення Волчка від родини Лоєвичів із поділом майна

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]