Горпин
| село Горпин | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Львівський район |
| Громада | Жовтанецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46060150060035483 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1352р. |
| Населення | 584 |
| Площа | 1,3 км² |
| Густота населення | 449,23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80442[1] |
| Телефонний код | +380 3254 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°00′20″ пн. ш. 24°22′09″ сх. д. / 50.00556° пн. ш. 24.36917° сх. д.Координати: 50°00′20″ пн. ш. 24°22′09″ сх. д. / 50.00556° пн. ш. 24.36917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
227 м |
| Водойми | Горпинка |
| Відстань до обласного центру |
37 км |
| Відстань до районного центру |
22 км |
| Відстань до залізничної станції |
12 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80441, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с. Вирів |
| Карта | |
  Горпин | |
 Горпин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Горпи́н — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення, за переписом 2001р. становило 584 особи. Орган місцевого самоврядування — Жовтанецька сільська рада.
У селі діє Горпинський НВК "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІст. - Дошкільний навчальний заклад", Народний дім, бібліотека, заклад медицини.
До села Горпин можна доїхати маршрутним таксі №222 Львів-Якимів, із Львівської АС-2.
Назва села[ред. | ред. код]
Із архівних записів відомо, що в давнину село звалося Орпин.
Перша згадка[ред. | ред. код]
Перша згадка про Горпин відноситься до XIV століття і датується 1352 роком (в привілеї — помилково 1362) — села Горпин, Вирів, Нагірці в Львівській землі стали власністю шляхтича Ґжеґожа (Григорія) Тимшица (посмертно названий «Давидовський»), який отримав їх за заслуги від короля Казимира ІІІ Великого.
Історія[ред. | ред. код]
В 1442 року, Горпин належав Миколаю, Яну та Станіславу Давидовським.
23 вересня 1448 року, Горпин було відділено від земель Кам’янки-Бузької, яка стала королівською, і у 1483 році, село записане як власність Бранецького, а 1497 року, переходить у руки Катерини з Орпина.[2] Але і на цьому історія зміни власника села не закінчилася, і у 1549 році Сигізмунд ІІ Август підтверджує акт купівлі-продажу сіл Горпин, Вирів і Тадані, укладений між Єжи Черніховським, та Рафаелем Хотецьким. Відомо також, що певний час співвласницею Горпина була Катерина Гайовська.
29 червня 1610 року на день св. Петра і Павла, у селі Тадані заклали католицьку парафію. На її утримання 1610 року відписали десятину з села Горпин. В 1718 році село Горпин і ін. села підпорядковуються римо-католицькій парафії села Тадані.
У 1693р. (за деякими данними 1797 році), Горпин переходить у власність львівського монастиря бенедиктинок, і у власності яких, залишається протягом ХІХ і ХХ ст., аж до переходу Галичини в склад Радянського Союзу.
Горпин не був занедбаним селом, тож громадське життя тут завжди вирувало. Так у 1879 році на підставі Високопреосвященного ординаріату засноване «Братство тверезості», членами якого було 50 чоловіків і 70 жінок.
Станом на 1899 рік, у Горпині діяла двокласова школа, з польською мовою навчання. А 3 червня 1937 року, на підставі розпорядження Крайової сільської ради, школа була реорганізована, після чого була введена українська мова навчання.
Репресії окупаційних режимів та боротьба ОУН-УПА[ред. | ред. код]
Після того як на терени Західної України прийшли червоні "визволителі" єдиною силою котра могла захистити українське населення від свавілля більшовиків, були збройні угрупування ОУН та Української повстанської армії. Радянські окупанти зустріли високий спротив українського визвольно-націоналістичного руху.
Під час Другої світової війни масово виникає радянський партизанський рух, котрий допомагає Червоній армії звільняти території, окуповані Вермахтом, проте є й інший бік партизанського руху - розбій, грабіж, репресії проти українського населення. Нерідко їм допомагали поляки. Не оминуло таких акцій село Горпин...
Наприклад, із надзвичайних звітів воєнної округи "БУГ" УПА "Про дії червоних партизанів": "Польське населення і польське підпілля входить в контакт з більшовицькими бандами та старається з їхньою поміччю нищити українські села. 13 березня 1944 - польські боївкарі проводили більшовиків по селі Горпин і забирали в наших селян харчеві припаси. Опісля напали на хату станичного, хотіли його вбити, та не застали його вдома. Пограбували його хату цілком. Забрали з собою місцеву учительку східнячку, мовби вона націоналістка. Бандити хотіли її вбити, але та, скориставшись нагоди, що вони були п'яні - втікла, зголосила на жандармерію, яка спалила хату поляка, де квартирували бандити".
Не тільки село потерпало від рук партизанів, багато репресій проти населення робили каральні відділи НКВС.
.jpg)
22 червня 1944 року німці окружили села Горпин, Батятичі, Рожанку, Тадані, Деревляни, Спас, Стрептів, Малі Нагірці, Лодину, Дернів і Сапіжанку. Забирали людей, які працювали при окопах. В Таданях ловили також жінок. Точних чисельних даних з облави, на жаль, немає.
Також, 16 серпня 1944 відділи НКВС провели акції на селах Горпин і Соколів, примусово забирали чоловіків до армії.
З 7 по 10 жовтня 1944р. більшовики стягнули в Горпин та навколишні села близько 3000 війська для ліквідації бандерівців. Після проводення такої операції більшовики в Бузьку призналися, що втратили своїх 120 чоловік, українські сили зазнали 600 вбитих.
Наступною акцією була мобілізація дівчат, уроджених 1924, 1925, 1926рр. (18,19,20 літні), на Донбас на роботи.
В 1945р. в теренах Ново-Милятинського р-н, куди входило село Горпин, більшовики утоворили провокативні боївки, зібрали їх з різних бандитів, Милятинська провокативна боївка складається з "активу" - 30 чол. (самий суспільний збрід) і "запасу" - 40 чол. - самі більшовики, що їх завданням є нести поміч "активові", коли він найдеться в скрутному положенні.
Така провокативна боївка, 25.09.1945р. вибралася в Горпин, де квартирувала три тижні. На стриху школи вона залишила 5-х своїх підлюків зі скорострілом і запасом харчів на 5 днів. Ці бандити поробили дірки в даху і конспіративно обсервували рухи в селі. При помочі малих хлопців вдалося їх розконспірувати.
Архітектурні пам'ятки[ред. | ред. код]
Костел Опіки Найсвятішої Панний Марії (1899р.)[ред. | ред. код]
В часи, коли Горпин належав жіночому бенедиктинському ордену (з 1797р. по 1939р.), у селі зводиться костел Опіки Найсвятішої Панни Марії. Будівництво завершилося в 1899р., початок будівництва невідомий. Поруч звели дерев'яну дзвіницю. Сестри-бенедиктинки проживали в невеличкому будинку, який заодно виконував функції плебанії (парафіяльного будинку). В 1903 році костел освятили. Новозведений храм був підпорядкований римо-католицькій парафії села Желехів (суч. Великосілки).
У 1922 році, була збудована нова плебанія, яка складалася з мурованої веранди, передпокоїв, п’яти кімнат, двох комор та трьох пивниць. У склад костельних будівель, які служили як зал засідань парафіяльної Акції Католицької, також входили стайня, стодола та курник.
Але згодом костел вийшов зі складу желехівської (великосілківської) парафії, і у 1923 році була створена горпинська парафія, до якої ввійшли такі села, як Нова Лодина, Малі Нагірці, Вирів (також від’єднаний від великосільської парафії), Честині, Новий Став (попередньо належав Кам’янка-Бузькій парафії).
Горпинській парафії належало 30 моргів землі, з яких 10 моргів було надано римо-католицьким парохом з ферми в Якимові, і 12 пожертвували бенедиктки. З часом все майно в Якимові було продане, а на вилучені кошти куплено землю біля костелу. У 1937 році, сестри офірували ще 8 моргів землі, з садом, городом, двором і пасовищами. Але не довго вже залишалося славити Бога в храмі, бо наближався переломний 1939 рік.
Після Другої світової війни (1939-1945), більшість костельного майна було вивезено, і розподілено між декількома польськими храмами. Горпинський же костел радянська влада спочатку перетворила на магазин, а потім на хлів.
З 1992 року, костьол стоїть пусткою, поступово перетворюючись на руїну.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ[ред. | ред. код]
Перша дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Горпин була зведена в 1722 році (значно раніше польського костелу), проте в 1906 році церква згоріла. Тому було вирішено звести вже новий мурований храм.
Так, в 1932 році, поруч польського костелу, були звершені роботи по будівництву нового храму, який ми можемо побачити і сьогодні. Відкритий храм був в 1935 році. Належала церква Українській греко-католицькій церкві.
З приходом Радянської влади в 1939 році, церкву не закрили (як її сусід римо-католицький костел), проте її відібрали від громади УКГЦ і вона перейшла в юрисдикцію Російської православної церкви. Таким чином церква функціонувала у весь період панування СРСР.
Після розпаду Радянського Союзу храм перейшов під юрисдикцію до Української автокефальної православної церкви. Згодом до УПЦ КП. А вже після об'єднавчого собору українських православних церков (15 грудня 2018) в лоно новоствореної канонічної Православної церкви України.
Культура[ред. | ред. код]
Після створення Жовтанецької ОТГ було відновлено місцевий Народний дім, який займається збереженням і розвитком української культури, а також збереження, відродження звичаїв та традицій нашого краю, забезпечення культурно-дозвілевих потреб населення, розвитком усіх видів та жанрів самодіяльної народної творчості, аматорського мистецтва, народних художніх промислів.
При Народному домі діють різні гуртки художньої самодіяльності. Діє аматорський фольклорний колектив, який завжди радує глядачів своїми виступами, а також бере участь у різних заходах поза межами села.
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
Гнатів Юрій Романович (1968р.н.) - священник, науковець, релігійний діяч. Закінчив Санкт-Петербурзьку духовну семінарію (1993); навчався у відділі докторату Тесалонікійського університету ім.Арістотеля (Греція, Салоніки) (1994-1999), навчався в аспірантурі, захистив теологічну роботу на тему "Києво-Могилянська академія" (1999-2006). З 2006 року перебував у відділені докторату і працював над роботою "Галицька метрополія". Магістр богослов'я, священник Константинопольського Патріархату.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Кам'янка-Бузький район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 10 лютого 2016.
- ↑ Горпин (ua) . koscioly.livejournal.com. 14 квітня 2018. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 2018-4-14.
- ↑ Ярослав Янишин (2009). Відомі люди Кам'янеччини. Біографічний довідник 2-е вид., виправлене і доповнене. Львів: Ліга-Прес. с. 20.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Горпин [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- https://koscioly.livejournal.com/16901.html [Архівовано 19 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- На Львівщині відкрили пам’ятник полеглим польським добровольцям
- https://zhovtanetska-gromada.gov.ua/sektor-kulturi-molodi-ta-sportu-22-30-27-03-04-2017/ [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]
| |||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |