Романівка (Теребовлянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Романівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський район
Рада/громада Романівська сільська рада
Код КОАТУУ 6125086901
Основні дані
Засноване XV століття
Населення 726
Площа 4,351 км²
Густота населення 166.86 осіб/км²
Поштовий індекс 48151
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°13′12″ пн. ш. 25°34′09″ сх. д. / 49.22000° пн. ш. 25.56917° сх. д. / 49.22000; 25.56917Координати: 49°13′12″ пн. ш. 25°34′09″ сх. д. / 49.22000° пн. ш. 25.56917° сх. д. / 49.22000; 25.56917
Середня висота
над рівнем моря
345 м
Водойми Гнила Рудка
Відстань до
районного центру
19 км
Місцева влада
Адреса ради 48151, с. Романівка
Карта
Романівка. Карта розташування: Україна
Романівка
Романівка
Романівка. Карта розташування: Тернопільська область
Романівка
Романівка

Рома́нівка — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сільради. До Романівки приєднано х. Гайдаки.

Населення — 658 осіб (2007).

У селі є Романівське джерело, на околиці — Романівський орнітологічний заказник.

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1471.

Постійно потерпало від нападів татарсько-турецьких орд в цей час. Основним заняттям селян Романівки завжди було землеробство.

Селяни підтримали повстання проти поляків під проводом Северина Наливайка, брали активну участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.

Молодіжний хор

Після першого поділу Речі Посполитої Романівка у складі решти галицьких земель переходить під владу Австрії. На початку XIX століття в Романівці було створено двокласову школу з українською мовою навчання. Значну роль відіграв вчитель пан Ковальський. Вкінці XIX століття в селі, як і в інших Теребовлянського повіту засновуються різні громадські організації, гуртки, товариства. В 1902 році тут було створено товариство «Просвіта», яке розмістилося в приватному будинку Ярослава Коваля. Тривалий час товариством головував о. Балько. При просвіті було створено ряд гуртків, а саме «Сокіл», «Січ», «Сільський господар», «Союз Українок», інші.

Багато селян записалося до лав УСС під час Першої світової війни. З 1 листопада 1918 року Романівка перебуває у складі ЗУНР. Головою села був обраний Струнь Омелян.

Союз українок

Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Союз українок», кооператива.

У вересні 1944 на хуторі Гайдаки під час бою вояки УПА вбили 14 енкадебістів.

Мікротопоніми[ред.ред. код]

  • назви частин села: Завода Велика й Мала, Загороди, Кінец, Кут;
  • потік Гнила Рудка;
  • назви піль: Вила, Долинки, Кобаньки, Лиса Гора, Сидерівка, Стадниця[1].

Поширені прізвища[ред.ред. код]

Афінець, Бабій, Бойчук, Бруховський, Витвицький, Гречаник, Гульман, Гурський, Данилишин, Ділай, Жаровський, Жук, Камбей, Кацан, Кулик, Кульчицький, Кушлик, Кучма, Лужецький, Мелешка, Музика, Новицький, Олійник, Островський, Підкова, Рудий, Салій, Славський, Снітовський, Стельмах, Струнь, Трусь, Тютька, Умриш, Шлапак, Яворський[1].

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Є церква Воздвиження Чесного Хреста (1842, кам.), каплиця та джерело Пресвятої Богородиці.
  • Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1977), на місці перепоховання діячів ОУН та вояків УПА (1990), М. і Т. Бойчукам (1992, скульп. Б. Рудий), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990), встановлено пам'ятний хрест на честь 1-ї річниці Незалежності України.
  • Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Романівське джерело.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, музей Братів Бойчуків (від 2004), торговельний заклад.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • геолог, хімік М. Безверхний,
  • художники Бойчук Михайло Львович та його брат Тимофій, М. Субчак,
  • діяч ОУН М. Думанський,
  • громадсько-політична діячка Слава Стецько, на честь якої встановлено меморіальну таблицю (2004),
  • український педагог, громадсько-освітній діяч у США Андрейко Дмитро,
  • громадський діяч, поет Антін Субчак.

Перебували[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — стор. 174

Література[ред.ред. код]