Романівка (Теребовлянський район)

село Романівка
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район/міськрада	Теребовлянський район
Рада/громада	Романівська сільська рада
Код КОАТУУ	6125086901
Основні дані
Засноване	XV століття
Населення	726
Площа	4,351 км²
Густота населення	166.86 осіб/км²
Поштовий індекс	48151
Телефонний код	+380 3551
Географічні дані
Географічні координати	49°13′12″ пн. ш. 25°34′09″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	345 м
Водойми	Гнила Рудка
Відстань до районного центру	19 км
Місцева влада
Адреса ради	48151, с. Романівка
Карта
Романівка
Романівка
Мапа

Рома́нівка — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сільради. До Романівки приєднано х. Гайдаки.

Населення — 658 осіб (2007).

У селі є Романівське джерело, на околиці — Романівський орнітологічний заказник.

Історія

Перша писемна згадка — 1471.

Постійно потерпало від нападів татарсько-турецьких орд в цей час. Основним заняттям селян Романівки завжди було землеробство.

Селяни підтримали повстання проти поляків під проводом Северина Наливайка, брали активну участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.

Молодіжний хор

Після першого поділу Речі Посполитої Романівка у складі решти галицьких земель переходить під владу Австрії. На початку XIX століття в Романівці було створено двокласову школу з українською мовою навчання. Значну роль відіграв вчитель пан Ковальський. Вкінці XIX століття в селі, як і в інших Теребовлянського повіту засновуються різні громадські організації, гуртки, товариства. В 1902 році тут було створено товариство «Просвіта», яке розмістилося в приватному будинку Ярослава Коваля. Тривалий час товариством головував о. Балько. При просвіті було створено ряд гуртків, а саме «Сокіл», «Січ», «Сільський господар», «Союз Українок», інші.

Багато селян записалося до лав УСС під час Першої світової війни. З 1 листопада 1918 року Романівка перебуває у складі ЗУНР. Головою села був обраний Струнь Омелян.

Союз українок

Діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Союз українок», кооператива.

У вересні 1944 на хуторі Гайдаки під час бою вояки УПА вбили 14 енкадебістів.

Мікротопоніми

• назви частин села: Завода Велика й Мала, Загороди, Кінец, Кут;
• потік Гнила Рудка;
• назви піль: Вила, Долинки, Кобаньки, Лиса Гора, Сидерівка, Стадниця.

Поширені прізвища

Афінець, Бабій, Бойчук, Бруховський, Витвицький, Гречаник, Гульман, Гурський, Данилишин, Ділай, Жаровський, Жук, Камбей, Кацан, Кулик, Кульчицький, Кушлик, Кучма, Лужецький, Мелешка, Музика, Новицький, Олійник, Островський, Підкова, Рудий, Салій, Славський, Снітовський, Стельмах, Струнь, Трусь, Тютька, Умриш, Шлапак, Яворський.

Пам'ятки

• Є церква Воздвиження Чесного Хреста (1842, кам.), каплиця та джерело Пресвятої Богородиці.
• Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1977), на місці перепоховання діячів ОУН та вояків УПА (1990), М. і Т. Бойчукам (1992, скульп. Б. Рудий), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990), встановлено пам'ятний хрест на честь 1-ї річниці Незалежності України.
• Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Романівське джерело.

Соціальна сфера

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, музей Братів Бойчуків (від 2004), торговельний заклад.

Відомі люди

Народилися

• геолог, хімік М. Безверхний,
• художники Бойчук Михайло Львович та його брат Тимофій, М. Субчак,
• діяч ОУН М. Думанський,
• громадсько-політична діячка Слава Стецько, на честь якої встановлено меморіальну таблицю (2004),
• український педагог, громадсько-освітній діяч у США Андрейко Дмитро,
• громадський діяч, поет Антін Субчак.

Перебували

• Іван Франко.

Література

• А. Субчак. Романівка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 192–193. — ISBN 978-966-528-279-2.
• А. Субчак. «З плеяди великих» // Тернопіль, 2002.
• Romanówka (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — Т. IX : Poźajście — Ruksze. (пол.) — S. 730. (пол.)