Хрестище (Красноградський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Хрестище
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Красноградський район
Рада/громада Хрестищенська сільська рада
Код КОАТУУ 6323381501
Облікова картка Хрестище 
Основні дані
Засноване 1731
Населення 947
Площа 2,433 км²
Густота населення 389,23 осіб/км²
Поштовий індекс 63311
Телефонний код +380 5744
Географічні дані
Географічні координати 49°33′01″ пн. ш. 35°31′02″ сх. д. / 49.55028° пн. ш. 35.51722° сх. д. / 49.55028; 35.51722Координати: 49°33′01″ пн. ш. 35°31′02″ сх. д. / 49.55028° пн. ш. 35.51722° сх. д. / 49.55028; 35.51722
Середня висота
над рівнем моря
167 м
Відстань до
районного центру
20 км
Найближча залізнична станція Берестовеньки
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 63311, Харківська обл., Красноградський р-н, с.Хрестище, вул.Октябрська,48, тел. 91-4-40; 91-4-90
Сільський голова Шатравка Сергій Миколайович
Карта
Хрестище is located in Україна
Хрестище
Хрестище
Хрестище is located in Харківська область
Хрестище
Хрестище
Хрестище is located in Красноградський район
Хрестище
Хрестище

Хрести́ще (до 1859 — Дзябурівка) — село Красноградського району Харківської області.

Населення становить 947 осіб.

Орган місцевого самоврядування — Хрестищенська сільська рада.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Хрестище знаходиться між автомобільними дорогами М18 і Р51. На відстані 1 км розташоване село Світле.

Історичні відомості[ред.ред. код]

  • 1731 - дата заснування як села Дзябурівка. Прізвище Дзябура досі дуже поширене в селі.
  • 1859 - перейменоване в село Хрестище.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Хрестище (Дзябурівка) Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, мешкала 1061 особа (536 чоловічої статі та 525 — жіночої), було 407 дворових господарств [1].

Найзначніша подія дореволюційній історії села - селянське повстання 1902 року, що почалося в Костянтиноградському повіті, в тому числі і в Хрестище. Центром його була сусідня Карлівська економія, куди хрестищенські селяни постійно ходили на відпрацювання. Проти повсталих були кинуті урядові війська, на більшій частині території Полтавської і Харківської губерній, які були охоплені заворушеннями селян, проводилися жорстокі розправи. В Хрестищі були заарештовані і віддані під суд 12 осіб. Не було спокійно в селі і в наступні роки.

З 1966 року життя селян визначає Хрестищенське газове родовище.

В 60-ті роки різко зріс видобуток «блакитного палива» за рахунок освоєння Шебелинського родовища на Харківщині. У 1966 році було виявлено найбільше в Україні (після Шебелинського) Хрестищенське газове родовище. За запасами газу воно входить до п'ятірки найбільших родовищ Європи. Вчені підрахували, що обсяг покладів енергоносіїв в цьому районі досягає трьохсот мільярдів кубометрів. У 1977 році за відкриття й освоєння Хрестищенського родовища групі робітників, інженерів і вчених було присуджено Державну премію УРСР. Розвідка покладів була складною, оскільки тут виявилося велика відмінність у будові верхніх і нижніх пластів землі. Основні газові поклад розташовувалася на досить великих глибинах. У міру падіння видобутку на Шебелинці, дефіцит повністю перекривався за рахунок збільшення обсягу видобутку газу на Хрестищенському промислі. Максимальний газовий видобуток був досягнутий в 1977 році - 24 мільярди кубометрів.

Ядерний вибух в околиці села[ред.ред. код]

За повідомленнями сучасних ЗМІ, в околицях Хрестища 9 липня 1972 року о 10.00 було здійснено перший на території України підземний ядерний вибух (кодова назва "Факел"). Збереглися свідчення очевидців тієї події [2].

У липні 1971 при бурінні нової свердловини сталася НП. Газ вирвався назовні раніше, ніж бур дійшов до запланованої глибини. Напір газоконденсату досягав сили в 400 атмосфер. Що робити з некерованим газом, інженери вирішували добу. Впоратися з некерованим газовим струменем інженерам не вдалося, і вони вирішили запалити його. До вечора наступного дня газовий фонтан перетворили на факел заввишки в декілька десятків метрів. Він горів цілодобово, і в нічний час через факела було світло, майже як удень. Протягом року здійснювався ряд спроб зупинити факел. Випробуваний метод - скинути на свердловину багатотонні бетонні плити - провалився. Подібні пожарища зазвичай приборкують перевіреним способом: розкопуванням свердловини. Але фахівці з Москви запропонували оригінальне рішення: провести підземний ядерний вибух. Для цього потрібно було пробурити збоку від експлуатаційної свердловини іншу, похилу, на глибину більше двох кілометрів. І вмонтувати ядерний вибуховий пристрій. Вибух створювали в особливих умовах секретності, але мети досягти не вдалося - газ продовжував бити назовні. Протягом кількох місяців довелося рити кільцевий кар'єр шириною 400 і глибиною 20 метрів. Тільки в липні 1973 року вдалося перекрити кратер, через який вирвалося на волю й безглуздо згоріло понад мільярд кубометрів газу.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2023)
  2. Спогади очевидця проведення ядерного вибуху в околиці с. Хрестища Красноградського р-на Харківської обл.


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.