Христіан Еренфрід фон Вайгель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Христіан Еренфрід фон Вайгель
нім. Christian Ehrenfried von Weigel
VonWeigel.jpg
Народився 24 травня 1748(1748-05-24)[1][2]
Штральзунд, Німеччина[1]
Помер 8 серпня 1831(1831-08-08)[1][2] (83 роки)
Грайфсвальд[1]
Поховання Старий цвинтар у Грайфсвальді
Місце проживання Священна Римська імперія Священна Римська імперія
Громадянство
(підданство)
Німецький союз
Alma mater Геттінгенський університет
Галузь наукових інтересів ботаніка, мікологія, хімія, медицина
Заклад Грайфсвальдський університет
Науковий керівник Йоган Хрістіан Еркслебен
Член Леопольдина і Шведська королівська академія наук
Нагороди
Order of the Red Eagle 3rd Class

CMNS: Христіан Еренфрід фон Вайгель на Вікісховищі
Weigel є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Христіан Еренфрід фон Вайгель.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).

Христіан Еренфрід фон Вайгель (нім. Christian Ehrenfried von Weigel[3][4][5] або нім. Christian Ehrenfried Weigel[3][4][6], 2 травня 17488 серпня 1831) — німецький[4][6][7] ботанік[4], професор ботаніки[4][5][7], міколог[3], хімік[4], професор хімії[4][5], а також лікар[4] та доктор медичних наук[6][5].

Біографія[ред.ред. код]

Христіан Еренфрід фон Вайгель народився у місті Штральзунд 2 травня 1748 року[5].

Вайгель був директором ботанічного саду Грайфсвальда[6]. Христіан Еренфрід фон Вайгель був членом Шведської королівської академії наук[6].

Він вів листування з видатним шведським вченим Карлом Ліннеєм[6]. Його листування з Карлом Ліннеєм тривала з 17 травня 1768 року до 28 лютого 1774 року[6].

У 1775 році він був професором хімії та ботаніки в Університеті Грайфсвальда[5].

Христіан Еренфрід фон Вайгель помер у місті Грайфсвальд 8 серпня 1831 року[5].

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Христіан Еренфрід фон Вайгель спеціалізувався на папоротеподібних, насіннєвих рослинах та на мікології[3].

Публікації[ред.ред. код]

  • Observationes chemicae et mineralogicae II Partes (Gottingiae 1771 et Gryphiae 1773)[5].
  • Vom Nutzen der Chemie (1774)[5].
  • Der Einfluß chemischer Kenntnisse in der Oeconomie (1778)[5].
  • Grundriß der reinen und angewandten Chemie (2 Bde. 1777)[5].
  • De calore animale (1778)[5].
  • Beiträge zur Geschichte der Luftarten (als Nachtrag zur Uebersetzung der Schriften von Lavoisier, 1784)[5].
  • Anleitung zur allgemeinen Scheidekunst (17881794)[5].
  • Magazin für Freunde der Natur-Lehre (Berlin 17941797)[5].
  • Versuch einer Geschichte des Blaserohrs und seiner Anwendung (Crelle’s Beiträge IV, 1790, V, 1791)[5].

Вшанування[ред.ред. код]

Рід рослин Вейгела було названо на його честь[7].

Див. також[ред.ред. код]

Список ботаніків за скороченням

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]