Хроматій Аквілейський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хроматій Аквілейський
Народився330-ті
Аквілея
Помер407[1][2][…]
Градо, regional decentralization entity of Goriziad, Фріулі-Венеція-Джулія, Італія
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьписьменник, католицький священник, католицький єпископ
Знання мовлатина[4][5]
Посадаархієпископ, єпископ[4] і Патріарх Аквілейськийd
Конфесіякатолицька церква

Святий Хроматій (330-ті — прибл. 406 (407) рік) — єпископ Аквілеї.

Ймовірно, народився в Аквілеї і виріс там.[6] Батько Хроматія помер, коли той був ще немовлям. Його виховувала мати та велика група старших братів і сестер.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Висвячений на священика у 381 році, брав участь у невеликому Аквілейському синоді, організованому Амвросієм Міланським. Після смерті Валеріана у 388 році Хроматій став єпископом Аквілеї. Був одним із найвідоміших прелатів свого часу і активно листувався зі сучасниками Амвросієм Міланським, Ієронімом Стридонським і Тіранієм Руфіном.[6] Охрестив Руфіна і став для нього наставником.[7]

Як науковий богослов, закликав друзів до написання праць. Завдяки Хроматію Амвросій заохотився до написання екзегетичних творів, Ієронім присвятив йому переклади та коментарі, які написані за його пропозицією (переклади Книг Параліпоменона, Товита, Соломона, коментарі до Пророцтва Авакума).[6] Допомагав фінансувати роботу Ієроніма.[7]

У запеклій сварці між святим Ієронімом і Руфіном з приводу оригенізму, Хроматій, відкидаючи доктрини Оригена Александрійського, намагався примирити опонентів. Підтримував церковне спілкування з Руфіном і спонукав його не відповідати на останній напад Ієроніма, а присвятити себе новим літературним творам, особливо перекладу «Церковної історії» Євсевія.[7]

Хроматій з великою ревністю виступив проти аріанства і викорінив його у своїй єпархії. Підтримав Іоанна Златоуста, архієпископа Константинопольського, коли той був несправедливо гонимий, і написав на його користь імператору Західно-Римської Імперії Гонорію, який переслав цього листа своєму братові Аркадію. Однак це втручання виявилося безрезультатним.

Спадщина

[ред. | ред. код]

Хроматій був активним екзегетом. До наших часів було відомо лише сімнадцять трактатів, які він написав на Євангеліє від Матвія (III, 15–17;V-VI, 24), окрім проповіді про вісім блаженств (вважається вісімнадцятим трактатом).

У 1969 році дослідник Анрі Лемарі виявив і опублікував тридцять вісім його проповідей.[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118888188 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Dictionnaire de spiritualité. Ascétique et mystique — 60000 с. — ISSN 0336-8106
  3. а б Чеська національна авторитетна база даних
  4. а б Mirabile: Digital Archives for Medieval CultureSISMEL – Edizioni del Galluzzo.
  5. CONOR.Sl
  6. а б в Kirsch, Johann Peter. «St. Chromatius.» The Catholic Encyclopedia Vol. 3. New York: Robert Appleton Company, 1908. 23 September 2021 Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  7. а б в "St. Chromatius ", FaithND
  8. Chromace d'Aquilée, Sermons I—II, Paris 1969, 1971 (Sources Chrétiennes 154, 164)

Посилання

[ред. | ред. код]