Хіїака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хіїака
Відкриття
Відкривач Майкл Е. Браун,
Чедвік Трухільйо,
Девід Рабіновіц
Дата відкриття 26 січня 2005
Позначення
Позначення Гаумеа I Хіїака
Вимова [ˌhʔiˈɑːkə][a]
Названа на честь Хіїака
Тимчасові позначення (136108) 2003 EL61 I,
S/2005 (2003 EL61) 1
Орбітальні характеристики[1]
Велика піввісь 49880±198 км
Ексцентриситет 0.0513±0.0078
Орбітальний період 49.12±0.03 дня
Нахил орбіти 126.356±0.064°
Є супутником (136108) Гаумеа
Фізичні характеристики
Середній радіус ~160 км[1]
Маса (1.79±0.11)×1019 кг[1] (0.45 % Гаумеа)
Середня густина ~1 г/см³
Альбедо 0.8±0.07[2][1]
Температура 32±K
Видима зоряна величина 20.3 (різниця в 3.0 від головної 17.3)[2]

Хіїа́ка[3][4] (Hiʻiaka) — найбільший супутник карликової планети Гаумеа. Названий на честь однієї з дочок богині Гаумеа, Хіїаки, покровительки Великого острова Гаваї. Він проходить повний оберт навколо Гаумеа за 49.12±0.03 дні на відстані 49880±198 км, з ексцентриситетом 0.0513±0.0078 і нахилом орбіти 126.356±0.064. Якщо припустити, що його діаметр понад 300 км, це може бути четвертий чи п'ятий за величиною відомий супутник транснептунового об'єкта, після Плутона й Харона, Ериси й Дисномії, Орка й Ванта, можливо, також і Варди й Ілмері, а можливо, і Салації й Актеї.

Відкриття[ред. | ред. код]

Хіїака був першим супутником, відкритим навколо Гаумеа. Він був виявлений 26 січня 2005 року та названий командою-відкривачами «Рудольф» до того, як йому було присвоєно офіційну назву.

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Розмір і яскравість[ред. | ред. код]

Його виміряна яскравість становить 5.9±0.5%, діаметр приблизно 22 % від Гаумеа, або 320 км, за умови аналогічного до Гаумеа інфрачервоного альбедо.[1] Якщо говорити про це в перспективі, якби Хіїака знаходився в поясі астероїдів, він був би найбільшим, після Церери, Паллас, Вести та Гігеї. Однак, незважаючи на порівняно великий розмір, дослідження за допомогою кривої блиску дозволяють припустити, що Хіїака не є гравітаційно зжатим сфероїдом; Крім того, вони припускають, що Хіїака має період обертання близько 9,8 годин.[5]

Маса[ред. | ред. код]

Маса Хіїаки оцінюється як (1.79±0.11)×1019 кг використовуючи точну відносну астрометрію від телескопа Хаббла й телескопа Кека та застосувавши 3-корпусну, точкову модель до системи Гаумеа.[1]

Спектр[ред. | ред. код]

Спостерігається значне поглинання в інфрачервоному спектрі (1,5 і 2 мікрометра), що свідчить про майже чистий кристалізований водяний лід, що вкриває велику частину його поверхні. В даний час незрозуміло, чому водний лід на поверхні не перетворився в аморфну форму, як можна було б очікувати через його постійне опромінення космічними променями.[6] Незвичайний спектр, і його подібність спектральним лініям у спектрі Гаумеа, дозволили Брауну і його колегам зробити висновок про малоймовірність формування супутникової системи гравітаційним захопленням об'єктів пояса Койпера, що проходили по орбіті близько до карликової планети, і високу ймовірність утворення супутників з фрагментів безпосередньо Гаумеа.

Див. також[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Гавайською вимовляється як [ˈhiʔiˈjɐkə].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Ragozzine, D.; Brown, M. E. (2009). Orbits and Masses of the Satellites of the Dwarf Planet Haumea (2003 EL61). The Astronomical Journal. 137 (6): 4766—4776. arXiv:0903.4213. Bibcode:2009AJ....137.4766R. doi:10.1088/0004-6256/137/6/4766.
  2. а б Wm. Robert Johnston (17 September 2008). (136108) Haumea, Hiʻiaka, and Nāmaka. Архів оригіналу за 21 грудня 2017. Процитовано 18 вересня 2008.
  3. Видання під егідою Головної астрономічної обсерваторії НАНУ [Архівовано 2023-04-27 у Wayback Machine.] (2014 рік, с.317)
  4. МОН підручник для 11 класу (2019 рік, с.82, рис.6.4)
  5. Ragozzine, D. (17 жовтня 2016). Rapidly Rotating Regular Satellites and Tides. www.planetary.org (англ.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 14 листопада 2018.
  6. Dumas, C.; Carry, B.; Hestroffer, D.; Merlin, F. (2011). High-contrast observations of (136108) Haumea. Astronomy & Astrophysics. 528: A105. arXiv:1101.2102. Bibcode:2011A&A...528A.105D. doi:10.1051/0004-6361/201015011.

Посилання[ред. | ред. код]