Хіїака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хіїака
2003EL61art.jpg
Відкриття
Відкривач Майкл Е. Браун,
Чедвік Трухільйо,
Девід Рабіновіц
Дата відкриття 26 січня 2005
Позначення
Позначення Гаумеа I Хіїака
Вимова [ˌhʔiˈɑːkə][a]
Названа на честь Хіїака
Тимчасові назви (136108) 2003 EL61 I,
S/2005 (2003 EL61) 1
Орбітальні характеристики[1]
Велика піввісь 49880±198 км
Ексцентриситет 0.0513±0.0078
Орбітальний період 49.12±0.03 дня
Нахил орбіти 126.356±0.064°
Є супутником (136108) Гаумеа
Фізичні характеристики
Середній радіус ~160 км[1]
Маса (1.79±0.11)×1019 кг[1] (0.45 % Гаумеа)
Середня густина ~1 г/см³
Альбедо 0.8±0.07[2][1]
Температура 32±K
Видима зоряна величина 20.3 (різниця в 3.0 від головної 17.3)[2]

Хіїака (Hiʻiaka) — найбільший супутник карликової планети Гаумеа. Названий на честь однієї з дочок богині Гаумеа, Хіїаки, покровительки Великого острова Гаваї. Він проходить повний оберт навколо Гаумеа за 49.12±0.03 дні на відстані 49880±198 км, з ексцентриситетом 0.0513±0.0078 і нахилом орбіти 126.356±0.064. Якщо припустити, що його діаметр понад 300 км, це може бути четвертий чи п'ятий за величиною відомий супутник транснептунового об'єкта, після Плутона й Харона, Ериси й Дисномії, Орка й Ванта, можливо, також і Варди й Ілмері, а можливо, і Салації й Актеї.

Відкриття[ред. | ред. код]

Хіїака був першим супутником, відкритим навколо Гаумеа. Він був виявлений 26 січня 2005 року та названий командою-відкривачами «Рудольф» до того, як йому було присвоєно офіційну назву.

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Розмір і яскравість[ред. | ред. код]

Його виміряна яскравість становить 5.9±0.5%, діаметр приблизно 22 % від Гаумеа, або 320 км, за умови аналогічного до Гаумеа інфрачервоного альбедо.[1] Якщо говорити про це в перспективі, якби Хіїака знаходився в поясі астероїдів, він був би найбільшим, після Церери, Паллас, Вести та Гігеї. Однак, незважаючи на порівняно великий розмір, дослідження за допомогою кривої блиску дозволяють припустити, що Хіїака не є гравітаційно зжатим сфероїдом; Крім того, вони припускають, що Хіїака має період обертання близько 9,8 годин.[3]

Маса[ред. | ред. код]

Маса Хіїаки оцінюється як (1.79±0.11)×1019 кг використовуючи точну відносну астрометрію від телескопа Хаббла й телескопа Кека та застосувавши 3-корпусну, точкову модель до системи Гаумеа.[1]

Спектр[ред. | ред. код]

Спостерігається значне поглинання в інфрачервоному спектрі (1,5 і 2 мікрометра), що свідчить про майже чистий кристалізований водяний лід, що вкриває велику частину його поверхні. В даний час незрозуміло, чому водний лід на поверхні не перетворився в аморфну форму, як можна було б очікувати через його постійне опромінення космічними променями.[4] Незвичайний спектр, і його подібність спектральним лініям у спектрі Гаумеа, дозволили Брауну і його колегам зробити висновок про малоймовірність формування супутникової системи гравітаційним захопленням об'єктів пояса Койпера, що проходили по орбіті близько до карликової планети, і високу ймовірність утворення супутників з фрагментів безпосередньо Гаумеа.

Див. також[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Гавайською вимовляється як [ˈhiʔiˈjɐkə].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Ragozzine, D.; Brown, M. E. (2009). Orbits and Masses of the Satellites of the Dwarf Planet Haumea (2003 EL61). The Astronomical Journal 137 (6): 4766–4776. Bibcode:2009AJ....137.4766R. arXiv:0903.4213. doi:10.1088/0004-6256/137/6/4766. 
  2. а б Wm. Robert Johnston (17 September 2008). (136108) Haumea, Hi'iaka, and Nāmaka. Процитовано 2008-09-18. 
  3. Ragozzine, D. (2016-10-17). Rapidly Rotating Regular Satellites and Tides. www.planetary.org (en). Процитовано 2018-11-14. 
  4. Dumas, C.; Carry, B.; Hestroffer, D.; Merlin, F. (2011). High-contrast observations of (136108) Haumea. Astronomy & Astrophysics 528: A105. Bibcode:2011A&A...528A.105D. arXiv:1101.2102. doi:10.1051/0004-6361/201015011. 

Посилання[ред. | ред. код]