Церква Архангела Михаїла (Туринське)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Архангела Михаїла
Церква Архангела Михаїла [1]
Світова спадщина
Cerkiew w Turzańsku.jpg
Церква Архангела Михаїла
49°22′09″ пн. ш. 22°07′44″ сх. д. / 49.36917° пн. ш. 22.12889° сх. д. / 49.36917; 22.12889
Країна Польща Польща
Тип Культурний
Критерії III, IV
Об'єкт № 1424
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 2013 (37 сесія)
Церква Архангела Михаїла (Туринське) (Польща)
Церква Архангела Михаїла (Туринське)
Церква Архангела Михаїла на мапі Польщі

Церква Архангела Михаїла у Вікісховищі?

POL województwo podkarpackie COA.svg Distinctive emblem for cultural property.svgПам'ятка культури Підкарпатського воєводства: реєстраційний номер А-78 від 31 січня 1985 року.

Церква Архангела Михаїла — давній храм Перемишльсько-Новосончівської єпархії Польської православної церкви у селі Туринське Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства Польщі.

Належить до взірців лемківського зодчества.[2] Внесена до списку об'єктів на «Шляху дерев'яної архітектури в Підкарпатському воєводстві». 2013 року храм оголосили об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО разом з іншими дерев'яними церквами в Польщі та Україні[3].

Історичний огляд[ред. | ред. код]

Церква в Туринському спочатку була православна, а згодом греко-католицька, згадується ще в першій половині XVI століття. Сучасна будівля зведена греко-католиками в перші роки XIX століття (між 1801 і 1803 роками). Розширена 1836 року, добудовано ґанок. У 18961913 роках храм зазнав подальші ремонти, зокрема його накрили металевим дахом.

1947 року під час операції «Вісла» лемків переселили на західні території Польщі, а храм забрали в греко-католиків і передали римо-католицькій парафії. 1961 року церкву закрили. 1963 року споруду передали православній громаді.

Згідно із Законом від 17 грудня 2009 року про регулювання правового статусу церковного майна храм передали у власність Польській автокефальній православній церкві.[4]

Архітектура[ред. | ред. код]

Іконостас 1895 року

Дерев'яна церква зведена у лемківському стилі, зрубної конструкції. Архітектурна структура храму розділена на три квадрати (тридільна): вівтар, нава і бабинець. З обох боків вівтаря побудовано захристії. Іконостас і вівтарі розміщені на невеличкому підвищенні з оздобленою сходинкою.

Усі зовнішні елементи церкви покрити ґонтом. Окремо височіє вежа. Кожна баня увінчана маківками з декоративними хрестами, а два бічних вівтаря — сиґнатурками. Маківки над головними частинами майже однакової висоти. Ґанок має плоский дах.

Перед церквою стоїть дзвіниця, яка збудована у 1817 чи 1827 році.

Дзвіниця поблизу церкви


Інтер'єр[ред. | ред. код]

У церкві збереглися іконостас 1895 року і розписи кінця XIX — початку XX століть, трирядний, архітектонічний. Ікони малював у 1895 році Йосиф Буковчик. У ряді намісних ікон іконостаса залишилися тільки дві з них: Матір Божа з Дитятком і Христос-Учитель. Решта намісних ікон зміщено, в барокових бічних вівтарях: у лівому — св. Миколая, у правому — патрона церкви св. Архангела Михаїла. У бабинці знаходиться малюнок, що представляє Христа у лемківській хаті.

Церква Архангела Михаїла
Cerkiew w Turzańsku by Verid1st 08.jpg
Cerkiew w Turzańsku by Verid1st 07.jpg
Cerkiew w Turzańsku by Verid1st 09.jpg
Turzańsk - cerkiew arx7.jpg
Turzańsk-cerkiew.jpg
Cerkiew w Turzańsku-wnętrze.jpg
PL Turzansk, cerkiew Archaniola Michala, wnetrze (4).jpg

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Тарас Я. М. Лемківська школа народного храмового будівництва // Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 65-річчю депортації українців з території Польщі на Східну Україну. — Луганськ, 2010. — С. 42-43
  3. Унікальні дерев'яні церкви Карпат було внесено до списку Cвітової спадщини ЮНЕСКО. Експерти ООН залишили за святинями оригінальну назву — tserkva.
  4. Ustawa z dnia 17 grudnia 2009 r. o uregulowaniu stanu prawnego niektórych nieruchomości pozostających we władaniu Polskiego Autokefalicznego Kościoła Prawosławnego

Джерела[ред. | ред. код]

  • Гжесік В., Трачик Т. Низький Бескид. Від Команчі до Бортного: туристичний путівник / В.Гжесік, Т.Трачик / Пер. з пол. О.Сурмяк, У.Гусей. — Львів: СПОЛОМ, 2011. — С. 17—18.
  • Kutaś Paweł. Zabytki architektury drewnianej powiatu gorlickiego. Wydawnictwo PROMO, Zakrzów 2013.
  • Bieszczady. Przewodnik dla prawdziwego turysty / W.Krukar, P.Swianiewicz, T.A.Olszanski, P.Lubonski&nbsp. — Wyd. 13-e. — Pruszkow: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2012. — s. 375.