Цигани (село)
| село Цигани | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 Циганська ЗОШ 1-3 ступенів ім. І. Франка
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Тернопільська область | ||||
| Район | Чортківський район | ||||
| Тер. громада | Борщівська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA61060050240022606 | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 1 304 | ||||
| Територія | 6.169 км² | ||||
| Густота населення | 211,38 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 48712 | ||||
| Телефонний код | +380 3541 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°52′1″ пн. ш. 26°6′0″ сх. д. / 48.86694° пн. ш. 26.10000° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
263 м | ||||
| Водойми | Циганка (річка) | ||||
| Відстань до районного центру |
7 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Тересін | ||||
| Відстань до залізничної станції |
4 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 48702, Тернопільська обл., Чортківський р-н., м. Борщів, вул. Грушевського, 2 | ||||
| Карта | |||||
  Цигани | |||||
 Цигани | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Цига́ни — село в Україні, у Борщівській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на берегах річки Циганка.
Було центром сільради. До Циган приєднано хутір Тересін.
У радянський час село називалося Рудка. Рішенням Верховної Ради України № 2279-XII від 20 квітня 1992 селу повернено історичну назву[1].
Населення — 1304 особи (2014)[2].
Село розташоване на відстані 363 км від Києва, 84 км — від обласного центру міста Тернополя та 8 км від міста Борщів.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.
Перша писемна згадка — 1474 року[3]. Поселення ймовірно могли заснували цигани, втікачі із Волощини[4]. У 1583 році в селі проживали 55 сімей.
У вересні 1931 відбулася сутичка між українцями і поляками.
Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа», «Відродження» та ін. товариства, кооператива.
У 1940-1941, 1944-1959 роках село належало до Скала-Подільського району Тернопільської області[5][6]. З ліквідацією району 1959 року увійшло до складу Борщівського району[7].
З 30 червня 2016 року належить до Борщівської міської громади.[8]
До 19 липня 2020 р. належало до Борщівського району[9].
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[10]:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,4 | |
| російська | 0,33 | |
| білоруська | 0,07 | |
| молдовська | 0,07 | |
| румунська | 0,07 |
- церква святих верховних апостолів Петра і Павла (1905, УГКЦ, кам'яна),
- костел святих апостолів Петра і Павла (поч. XX ст.),
- дві каплички.
Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), Іванові Франку (1992, скульптор І. Мулярчук), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).
Поблизу села є пам'ятки природи
- «Скала-Подільська діброва»
- «Куртина дуба червоного»
- Дуб звичайний (1 дерево) № 7
- Дуб звичайний (1 дерево) № 8
- «Циганська ділянка»
Працюють ЗОШ 1-3 ступенів ім. І. Франка, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.
- Іван Дутка — український громадський діяч;
- Ігор Скочиляс (1967—2020) — український історик, краєзнавець;
- Володимир Підвисоцький — український лісівник.
- Борис Гавц — лісівник України,
- о. Омелян Глібовицький (1856—1905) — український греко-католицький священник, громадський діяч;
- Михайло Дорундяк (1857—1907) — український правник, доктор права, громадсько-політичний та культурно-освітній діяч;
- Богдан Лепкий (1872—1941) — український педагог, прозаїк, поет;
- Володимир Торогой (1994—2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.[11];
- Іван Труш (1869—1941) — український живописець-імпресіоніст;
- Іван Франко (1856—1916) — український поет[12];
- Андрій Чайковський (1857—1935) — український письменник, громадський діяч, доктор права[13];
- Василь Щурат (1871—1948) — український педагог, літературознавець, поет і перекладач.
- Юрко Сенів (1923 — 26 серпня 1946) — загинув військовик УПА, Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги ІІ класу , Бронзового Хреста Бойової Заслуги (посмертно).
-
Церква Святого Петра і Павла (1905р) -
Костел поч.20ст -
Будинок отця Омельяна Глібовицького 19ст
.jpg)
- ↑ http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A036?rdat1=15.09.2008&vf7551=466[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 1 січня 2016.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Archiwum Główny akt Dawnych. Archiwum Zamoyskich. Sygn. 32. K. 982.
- ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 178.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 «Про утворення районів в складі Волинської, Дрогобичської, Львівської, Ровенської, Станіславської і Тарнопольської областей УРСР»
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 578–579.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР № 55/11 від 21 січня 1959 «Про ліквідацію Коропецького і Скала-Подільського районів Тернопільської області»
- ↑ ВВРУ, 2017, № 9, стор. 35
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 9 травня 2021.
- ↑ Рік тому одружився і переїхав до Тернополя, а тут війна… Тернопільщина прощається з Володимиром Торогоєм - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
- ↑ І. Мадзій. Церква, в якій читав «Апостола» Іван Франко // Вільне життя. — 2019. — 14 червня.
- ↑ Л. Габруський. У Дубівці, що на Чортківщині, освятили відреставрований храм, в якому читав «Псалтир» Іван Франко // Чортків.Citi. — 2021. — 1 листопада.
- Уніят В. Цигани // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 573. — ISBN 978-966-528-279-2.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |