Чезаре Павезе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чезаре Павезе
Cesare Pavese
Чезаре Павезе
Народився9 вересня 1908(1908-09-09)
Санто-Стефано-Бельбо
Помер27 серпня 1950(1950-08-27) (41 рік)
Турин
·передозування ліків
ПохованняСанто-Стефано-Бельбо
ГромадянствоІталія Італія
НаціональністьІталія Італія
Місце проживанняСанто-Стефано-Бельбо
Турин
Бранкалеоне
Турин
Рим
Турин
Діяльністьписьменник, журналіст, перекладач, літературний критик
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], проза[1], поезія[1], літературна критика[1], переклад[1] і переклади з англійськоїd[1]
Alma materТуринський університет (1930), Liceo Classico Massimo D'Azegliod і Socialed
Мова творівіталійська
Жанрпоезія і роман
Magnum opus«Місяць і вогнища» (1950, роман)
Конфесіяатеїзм
Автограф
Нагороди
CMNS: Чезаре Павезе у Вікісховищі

Че́заре Паве́зе (італ. Cesare Pavese 9 вересня 1908, Санто-Стефано-Бельбо — 27 серпня 1950, Турин) — італійський письменник, перекладач, літературний критик, журналіст.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився Чезаре Павезе 9 вересня 1908 року в Санто-Стефано-Бельбо, тут проминуло і його дитинство. 1914 року від пухлини мозку помер його батько. Молоді роки Павезе пройшли переважно в Турині, тут він закінчив ліцей Массімо д'Адзеліо. У ліцеї Павезе потоваришував з своїм вчителем з Августо Монті, в майбутньому відомим письменником і політичним діячем. Завдяки цьому знайомству Павезе увійшов у коло антифашистів, де запізнався з Леоне Гінзбургом та П'єро Гобетті.

1927 року Павезе поступив на філологічний факультет Туринського університету й закінчив 1930 року, захистивши дипломну роботу про творчість Волта Вітмена. Після університету Павезе інтенсивно займався перекладацькою та письменницькою діяльністю. Він переклав італійською «Мобі Діка» Германа Мелвілла, твори Джона Дос Пассоса, Вільяма Фолкнера, Шервуда Андерсона, Сінклера Льюїса, Даніеля Дефо, Джеймса Джойса, Чарлза Діккенса. З 1930 року Павезе часто писав статті про американську літературу для часопису La Cultura. 1934 року перейняв посаду Гінсбурга в редакції часопису La Cultura, оскільки того разом з іншими антифашистами з групи «Справедливість і свобода» (Giustizia e libertà) було заарештовано.

У 1928–1935 роках Павезе написав низку поезій, які увійшли в поетичну збірку «Працювати втомливо» (Lavorare stanca), що вийшла друком 1936 року. 1935 року Павезе було заарештовано за духовну підтримку антифашизму й вислано на 8 місяців у містечко Бранкалеоне в Калабрії. У засланні Павезе почав вести свій літературно-екзистенціалістський щоденник «Ремесло жити» (Il mestiere di vivere), який вів до своєї смерті. З 1938 року він працював у туринському видавництві Ейнауді (Einaudi), а з 1943 року очолив римську філію видавництва.

Під час Другої світової війни переїхав разом з родиною сестри у село. У цей час зав'язалася дружба Павезе з Італо Кальвіно. Павезе був першим з видавців, хто читав твори Кальвіно. Після війни Павезе переселився в містечко Серралунга-ді-Чера, згодом проживав у Римі, Мілані й знову в Турині. 1945 року вступив до комуністичної партії Італії. 1950 року Павезе був відзначений премією Стрега за роман «Чудове літо» (La bella estate). У своїх емоційно насичених оповіданнях та коротких романах він змалював зокрема сільське життя у П'ємонті.

У ніч з 27 на 28 серпня 1950 року у готельній кімнаті в Турині Чезаре Павезе покінчив життя самогубством, вживши завелику дозу барбітуратів. Щоденник Павезе обривається на фразі: «Все це викликає в мені огиду. — Жодних слів. Вчинок. Я більше не писатиму»[2].

Вибрані твори

[ред. | ред. код]
  • Lavorare stanca / Працювати втомливо (1936, вірші)
  • Paesi Tuoi / Твої рідні місця (1941, повість)
  • La Spiaggia / Пляж (1941, повість)
  • Feria d'agosto / Серпнева відпустка (1946, новели)
  • Il Compagno / Товариш (1947, роман)
  • Dialoghi con Leucò / Діалоги з Леуко. (1947, есе)
  • Il diavolo sulle colline / Диявол на пагорбах (1948)
  • Tra donne sole / Самотні жінки (1949)
  • Prima che il gallo canti / Поки півень не заспіває (1949, роман з двох повістей)
  • La bella estate / Чудове літо (1949, роман з трьох повістей)
  • La luna e i falò / Місяць і вогнища (1950, роман) — Національна Премія Стрега, травень 1950
  • Verrà la morte ed avrà i tuoi occhi / Прийде смерть, і в неї будуть твої очі (1951, вірші, посмертно)
  • Il mestiere di vivere: Diario 1935–1950 / Ремесло жити: Щоденник 1935–1950 (1952, посмертно)
  • Poesie giovanili / Юнацькі вірші (1989)
  • Dodici giorni al mare / Дванадцять днів на морі (поезії, 2008)

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Цит. за французьким виданням: Cesare Pavese. Le métier de vivre. — Paris : Gallimard (Folio), 1958-2008. — С. p. 588.

Література

[ред. | ред. код]
  • Italo Calvino, Pavese in tre libri, in "Agorà", agosto 1946; poi in Saggi, I Meridiani Mondadori, 1995, tomo I, pp. 1199-1208.
  • F. Mollia, Cesare Pavese. Saggio su tutte le opere, Padova, Rebellato, 1960.
  • J. Hosle, Cesare Pavese, Berlin, De Guyter, 1961.
  • Lorenzo Mondo, Cesare Pavese, Milano, Mursia, 1961.
  • M. Tondo, Itinerario di Cesare Pavese, Padova, Liviana, 1965.
  • Armanda Guiducci, Il mito Pavese, Firenze, Vallecchi, 1967.
  • G. P. Biasin, The Smile of the Gods. A Thematic Study of Cesare Pavese's Works, Ithaca-New York, Cornell Un. Press, 1968.
  • A. M. Mutterle, Lo scacco di Pavese, in "Comunità", n. 153, 1968.
  • G. Venturi, Pavese, La Nuova Italia, Firenze, 1969
  • Elio Gioanola, Cesare Pavese. La poetica dell'essere, Marzorati, Milano, 1971.
  • Armanda Guiducci, Invito alla lettura di Cesare Pavese, Mursia, Milano, 1972
  • Marziano Guglielminetti-G. Zaccaria, Cesare Pavese, Le Monnier, Firenze, 1976
  • D. Thompson, Cesare Pavese, Cambridge, 1982
  • T. Wlassics, Pavese falso e vero. Vita, poetica, narrativa, Centro studi piemontesi, Torino, 1985.
  • G. Isotti Rosowski, Pavese lettore di Freud. Interpretazione di un tragitto, Sellerio, Palermo, 1989.
  • Antonio Santori, Pavese e il romanzo tra realtà e mito, Laterza, Milano, 1990.
  • Franco Lanza, Esperienza letteraria e umana di Cesare Pavese, Mucchi Editore, Modena, 1990, ISBN 88-7000-162-8
  • M. N. Muniz Muniz, Introduzione a Pavese, Laterza, Bari, 1992.
  • Franco Pappalardo La Rosa, Cesare Pavese e il mito dell'adolescenza, Edizioni dell'Orso, Alessandria, 1996
  • Vincenzo Arnone, Pavese. Tra l'assurdo e l'assoluto, Edizioni Messaggero, Padova, 1998.
  • Francesco De Napoli, Del mito, del simbolo e d'altro. Cesare Pavese e il suo tempo, Garigliano, Cassino 2000.
  • Roberto Gigliucci, Cesare Pavese, Mondadori, Milano, 2001.
  • Elio Gioanola, Cesare Pavese. La realtà, l'altrove, il silenzio, Jaca Book, Milano, 2003.
  • Fabrizio Bandini, Solitudine e malattia in Cesare Pavese, Midgard Editrice, Perugia, 2004.
  • Lorenzo Mondo, Quell'antico ragazzo. Vita di Cesare Pavese, Rizzoli, Milano, 2006.
  • Luisella Mesiano, Il ritratto oscurato di Pavese allegro. Lettura e documenti di un'inedita condizione espressiva, Officina Libraria, Milano, 2009.
  • Ritorno a Pavese, a cura di Roberto Mosena, EdiLet, Roma, 2010.
  • Gabriella Remigi, Cesare Pavese e la letteratura americana. Una splendida monotonia, Firenze, Olschki, 2012.
  • Beatrice Mencarini, L'inconsolabile. Pavese, il mito e la memoria, Alessandria, Edizioni dell'Orso, 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чезаре_Павезе&oldid=43512927