Шарівка (Ярмолинецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шарівка
Sharivka yarm gerb.png Sharivka yarm prapor.png
Герб Прапор
Покровська церква у Шарівці, квітень 2009 року
Покровська церква у Шарівці, квітень 2009 року
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Ярмолинецький
Рада/громада Шарівська сільська рада
Код КОАТУУ 6825889201
Основні дані
Населення 1212
Площа 2,941 км²
Густота населення 412,1 осіб/км²
Поштовий індекс 32132
Телефонний код +380 3853
Географічні дані
Географічні координати 49°13′05″ пн. ш. 26°56′54″ сх. д. / 49.21806° пн. ш. 26.94833° сх. д. / 49.21806; 26.94833Координати: 49°13′05″ пн. ш. 26°56′54″ сх. д. / 49.21806° пн. ш. 26.94833° сх. д. / 49.21806; 26.94833
Середня висота
над рівнем моря
266м над рівнем моря м
Водойми Вовчок (притока Ушиці)
Місцева влада
Адреса ради 32132, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Шарівка, тел. 2-89-27
Карта
Шарівка. Карта розташування: Україна
Шарівка
Шарівка
Шарівка. Карта розташування: Хмельницька область
Шарівка
Шарівка

Шарівка у Вікісховищі?

Ша́рівка — село в Україні, в Ярмолинецькому районі Хмельницької області. Населення Шарівки становить 1212 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шарівська сільська рада.

Ставок у Шарівці; на задньому тлі праворуч — костел

Село розташоване в мальовничій місцині, оточеній ставками.

Історія[ред. | ред. код]

На території Шарівки археологами виявлені залишки поселень трипільської культури та давньоруського городища.

В 1432 р. король Владислав II Яґайло надав Домаратові (земський писар кам'янецький з 1442 р., синові Яна (де Сладков) поселення Шарівку[1] разом з висілками: Зеленці, Іванківці, Перегінка, пізнішим привілеєм також Борбухи(Бурбучинці), пустку Копистин, Михалкове Дворище, Ремішове Дворище, які були викуплені від Яна з Хомотова. Пізніше власником був Анджей (Андрій) де Балін) — син Яна Домарата. Анджей з Балина мав також королівщину Багно під Кам'яцем-Подільським.

1543 р. син Філіпа — кам'янецький каштелян (1554-56) Ян Домаратович з Шарівки — мав у власности також Балин, Вербку, Михальківці й ін. За часів пот. Домарата Шарівка стала містом з укріпленим замком.

1567 р. Шарівка була спустошена татарами, 112 людей взято в полон. Люстрація 1570 р. 114 хат, 2 євреї. 1578 р. Шарівка перейшла до його сина Якуба Претвича  (кам'янецький каштелян з 1594 р., подільський воєвода з 1607 р.). 1607 — каштелян кам'янецький, подільський воєвода — Якуб Претвич фундує домініканський костел. 1832 — костел перебудований на церкву, монастир частково знесений, частково перероблений на будинок нового пароха.

Після Якуба Претвича Шарівка десь 1617 р. перейшла до Дульських (зятем Якуба Претвича був Дульський[2], були дідичами до поч. 19 ст.

Шарівську сільську раду було створено в 1922 році.

Шарівка відома своїми знатними земляками, які прославляють село в різних галузях суспільного життя. Є почесні жителі села, які вносили і вносять великий вклад в розвиток села, в оздоровлення підростаючого покоління.

Нині (2000-ні) у селі працюють ЗОШ I–III ст., дитячий садок, лікарський амбулаторій, декілька магазинів.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб та прапор затверджені 14 березня 2018р. рiшенням сесії сільської ради. Автори - В.М.Напиткін, К.М.Богатов, П.Б.Войталюк.

Щит перетятий. На першій лазуровій частині золотий круг із червоним малюнком із чотирьох трипільських безконечників. На другій частині, мурованій чорним на срібні і золоті прямокутники, червона восьмипроменева зірка. Щит вписаний у золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "ШАРІВКА" і дата "1433".

Трипільський візерунок – символ давньої історії заселення цих місць; круг водночас натякає на назву поселення. Мурована нижня частина – символ замку, що існував в селі; зірка – символ Богородиці – на мурованій частині означає оборонну Покровську церкву. Зміна срібних і золотих прямокутників – натяк на герб "Вчеле" роду Претвичів.

Культура і спорт[ред. | ред. код]

Культурну сферу в Шарівці репрезентують народний Шарівський краєзнавчий музей і фольклорний ансамбль «Шарівчанка».

На території села функціонує 2 волейбольні команди: старша і молодші групи. Діти цих команд беруть участь у змаганнях по всій Хмельницькій області, займають призові місця. Є також футбольна команда, яка складається із сільської молоді та школярів, що також є учасником і призером місцевих змагань.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У Шарівці збереглося декілька цікавих історико-архітектурних пам'яток:

  • на південній околиці села розташована Покровська церква-замок XIV—XIX століть. Храм стоїть на західній кінцівці вузького мису, витягнутого в напрямку схід-захід у мальовничій місцевості неподалік давнього замчища. Церква-замок у Шарівці — унікальна пам'ятка мурованої оборонної архітектури — репрезентує тип вежового триконхового храму, генеза якого досі не з'ясована;
  • у центрі села охороняється державою Шарівський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва.
  • поруч із церквою є стародавній парк-заповідник XIX століття площею близько 12 га, що спускається до ставка;
  • Костел XVIII століття.

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Бернард Претвіч (? — 1561) — знаний лицар того часу, боронив Поділля від татар і волохів, робив без дозволу короля Сигізмунда вилазки з подільською шляхтою, черемисами (козаками) проти турків та татар.

1539 р. Бернард Претвіч  отримав Шарівку, 1546 р. від короля 1000 гр. на побудову нового замку. Дістав привілей на викуп Іванковець. В 1540 р. за заслуги в боях проти татар і волохів був нагороджений Мик. Голябка, за привілеєм королеви Бони Сфорци став старостою Бару (1540–1552). В 1540 р. надані великі поселення в Барській окрузі: Олчедаїв, Сребна, Кідинці, Михалківці, Ладава, в Кам'янецькому повіті: місто Жванець, Якимівці, Влайківці, 1547 р. Глезнов в Летичівському повіті. В 1550 — Шарівка надана з правом спадку. З 1552 — дістав від короля Сигізмунда староство в Терембовлі. З 1561 привілей на передання староства в Терембові своєму сину Якубу.

Його вдова Барбара із Завадських в 1565 р. мала: Яниковці, Копистин, Колибання, Суріма — які належали до Шарівки. rima*).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 4. (пол., лат.) с. 146, LXXXI.
  2. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami…. — Lwów, 1740. — t. 3. — 938 s. пол. s.731
  3. Загиблі Герої лютого 2018-го матеріал інтернет-видання Gazeta.ua, 1 березня 2018 р.

Посилання[ред. | ред. код]