Шарівка (Хмельницький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шарівка
Герб Прапор
Покровська церква у Шарівці, квітень 2009 року
Покровська церква у Шарівці, квітень 2009 року
Покровська церква у Шарівці, квітень 2009 року
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Хмельницький район
Громада Ярмолинецька селищна громада
Основні дані
Населення 1212
Площа 2,941 км²
Густота населення 412,1 осіб/км²
Поштовий індекс 32132
Телефонний код +380 3853
Географічні дані
Географічні координати 49°13′05″ пн. ш. 26°56′54″ сх. д. / 49.21806° пн. ш. 26.94833° сх. д. / 49.21806; 26.94833Координати: 49°13′05″ пн. ш. 26°56′54″ сх. д. / 49.21806° пн. ш. 26.94833° сх. д. / 49.21806; 26.94833
Середня висота
над рівнем моря
266 м
Водойми Вовчок (притока Ушиці)
Місцева влада
Адреса ради 32100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Ярмолинці, пл. 600-річчя Ярмолинець, 14
Карта
Шарівка. Карта розташування: Україна
Шарівка
Шарівка
Шарівка. Карта розташування: Хмельницька область
Шарівка
Шарівка
Мапа
Мапа

CMNS: Шарівка у Вікісховищі

Ша́рівка (пол. Szarawka) — село в Україні, у Ярмолинецькій селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Населення Шарівки становить 1212 особи.

Географія[ред. | ред. код]

Ставок у Шарівці; на задньому тлі праворуч — костел

Село розташоване в мальовничій місцині, оточеній ставками.

Історія[ред. | ред. код]

На території Шарівки археологами виявлені залишки поселень трипільської культури та давньоруського городища.

Шарівка на мапі Зигмунда Герстмана

В 1432 р. король Владислав II Яґайло надав Домаратові (земський писар кам'янецький з 1442 р., синові Яна (де Сладков) поселення Шарівку[1] разом з висілками: Зеленці, Іванківці, Перегінка, пізнішим привілеєм також Борбухи(Бурбучинці), пустку Копистин, Михалкове Дворище, Ремішове Дворище, які були викуплені від Яна з Хомотова. Пізніше власником був Анджей (Андрій) де Балін) — син Яна Домарата. Анджей з Балина мав також королівщину Багно під Кам'яцем-Подільським.

18 лютого 1484 р. в Любліні, король Казимир IV на звернення Домарата із Шлядка переводить королівське село Шаравка, яке знаходиться в Смотрицькому повіті, з польського права на магдебурзьке[2].

1543 р. син Філіпа — кам'янецький каштелян (1554-56) Ян Домаратович з Шарівки — мав у власности також Балин, Вербку, Михальківці й ін. За часів пот. Домарата Шарівка стала містом з укріпленим замком.

10 липня 1546 р. король Сигізмунд І запроваджує в містечку Шаравка два щорічних ярмарки: на Вознесіння Господнє та Воздвиження Чесного Хреста, а також щотижневий торг кожної п'ятниці[3].

1567 р. Шарівка була спустошена татарами, 112 людей взято в полон. Люстрація 1570 р. 114 хат, 2 євреї.

1578 р. Шарівка перейшла до його сина Якуба Претвича  (кам'янецький каштелян з 1594 р., подільський воєвода з 1607 р.). 1607 — каштелян кам'янецький, подільський воєвода — Якуб Претвич фундує домініканський костел. 1832 — костел перебудований на церкву, монастир частково знесений, частково перероблений на будинок нового пароха.

Після Якуба Претвича Шарівка десь 1617 р. перейшла до Дульських (зятем Якуба Претвича був Дульський[4], були дідичами до поч. 19 ст.

Шарівську сільську раду було створено в 1922 році.

Шарівка відома своїми знатними земляками, які прославляють село в різних галузях суспільного життя. Є почесні жителі села, які робили і роблять великий внесок у розвиток села, в оздоровлення молодого покоління.

Нині (2000-ні) у селі працюють ЗОШ I—III ст. Шарівська дитяча музична школа, дитячий садок, медична амбулаторія, ДЮСШ, декілька магазинів.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб та прапор затверджені 14 березня 2018 р. рішенням сесії сільської ради. Автори — В. М. Напиткін, К. М. Богатов, П. Б. Войталюк.

Щит перетятий. На першій лазуровій частині золотий круг із червоним малюнком із чотирьох трипільських безконечників. На другій частині, мурованій чорним на срібні і золоті прямокутники, червона восьмипроменева зірка. Щит вписаний у золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «ШАРІВКА» і дата «1433».

Трипільський візерунок — символ давньої історії заселення цих місць; круг водночас натякає на назву поселення. Мурована нижня частина — символ замку, що існував в селі; зірка — символ Богородиці — на мурованій частині означає оборонну Покровську церкву. Зміна срібних і золотих прямокутників — натяк на герб «Вчеле» роду Претвичів.

Культура і спорт[ред. | ред. код]

Культурну сферу в Шарівці репрезентують народний Шарівський краєзнавчий музей і фольклорний ансамбль «Шарівчанка».

Мистецька школа Шарівська дитяча музична школа, пришколі діє Зразковий аматорський духовий оркестр керівник заслужений артист України Владислав Гжегожевський

На території села функціонує 2 волейбольні команди: старша і молодші групи. Діти цих команд беруть участь у змаганнях по всій Хмельницькій області, займають призові місця. Є також футбольна команда, яка складається із сільської молоді та школярів, що також є учасником і призером місцевих змагань.

У 2017 році була створена футбольна команда під назвою «ФК Атлетик-Шарівка» яка у 2017 році посіла II-місце на чемпіонаті району, 2018 рік I-місце, 2019 рік II-місце.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У Шарівці збереглося декілька цікавих історико-архітектурних пам'яток:

  • на південній околиці села розташована Покровська церква-замок XIV—XIX століть. Храм стоїть на західній кінцівці вузького мису, витягнутого в напрямку схід-захід у мальовничій місцевості неподалік давнього замчища. Церква-замок у Шарівці — унікальна пам'ятка мурованої оборонної архітектури — репрезентує тип вежового триконхового храму, генеза якого досі не з'ясована;
  • у центрі села охороняється державою Шарівський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва.
  • поруч із церквою є стародавній парк-заповідник XIX століття площею близько 12 га, що спускається до ставка;
  • Костел XVIII століття.

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Бернард Претвич (Бернгард Прітвіц) (? — 1561) — знаний лицар того часу, боронив Поділля від татар і волохів, робив без дозволу короля Сигізмунда вилазки з подільською шляхтою, черемисами (козаками) проти турків та татар.

1539 р. Бернард Претвич  отримав Шарівку, 1546 р. від короля 1000 гр. на побудову нового замку. Дістав привілей на викуп Іванковець. У 1540 р. за заслуги в боях проти татар і волохів був нагороджений Мик. Голябка, за привілеєм королеви Бони Сфорци став старостою Бару (1540—1552). У 1540 р. надані великі поселення в Барській окрузі: Олчедаїв, Сребна, Кідинці, Михалківці, Ладава, в Кам'янецькому повіті: місто Жванець, Якимівці, Влайківці, 1547 р. Глезнов в Летичівському повіті. В 1550 — Шарівка надана з правом спадку. У 1552 дістав від короля Сигізмунда староство в Теребовлі. З 1561 привілей на передання староства в Терембові своєму сину Якубу. Удова Бернарда Барбара із Завадських у 1565 р. посідала Яниковці, Копистин, Колибання, Суріма — які належали до Шарівки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Акти ґродські і земські [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.]. — Львів, 1870. — Т. 4. (пол., лат.) с. 146, LXXXI.
  2. Андрій, Боровський (неділя, 2 вересня 2018 р.). Літопис Скали: Король Казимир за зверненням Домарата з Шлядка, королівське село Шарівку, в Подільському воєводстві та повіті Смотрицькому, переводить з права польського на німецьке та дозволяє заснувати нові села Бобурчинця на річці Ушиця, Кремязів та Дворище. Люблін, 18 лютого 1484 року. Літопис Скали. Процитовано 1 травня 2022.
  3. Андрій, Боровський (четвер, 2 вересня 2021 р.). Літопис Скали: Король Сигізмунд І запроваджує в містечку Шаравка, що знаходиться в Кам’янецькому повіті, два щорічних ярмарки: на Вознесіння Господнє та Воздвиження Святого Хреста (14 жовтня), а також щотижневий торг кожної п’ятниці. Краків, 10 липня 1546 року. Літопис Скали. Процитовано 1 травня 2022.
  4. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1740. — t. 3. — 938 s.731 (пол.)
  5. Загиблі Герої лютого 2018-го [Архівовано 1 березня 2018 у Wayback Machine.] матеріал інтернет-видання Gazeta.ua, 1 березня 2018 р.
  6. Указ президента України № 834/2019. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 11 грудня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]