Шварц Ісаак Ізраїлевич

Шварц Ісаак Ізраїлевич
Народження:	6 (18) січня 1879 Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть:	26 жовтня 1951(1951-10-26) (72 роки) Москва, СРСР
Поховання:	Новодівичий цвинтар
Країна:	СРСР
Партія:	КПРС
Нагороди:

Ісаак Ізраїлевич Шварц (партійне псевдо Семен, 6 січня 1879(18790106), місто Миколаїв — 26 жовтня 1951, місто Москва) — учасник революційного руху, більшовицький діяч. 1-й керівник органів державної безпеки Радянської України (Голова Всеукраїнської НК у 1918–1919). Член ЦК КП(б)У в липні 1918 — березні 1919 року, в червні 1930 — січні 1934 року. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1921—1922, у 1923—1924 роках, член Президії ЦКК ВКП(б) у 1923—1924 роках. Член ЦК ВКП(б) у 1924—1934 роках. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1934—1939 роках.

Біографія

Народився в родині кравця. Закінчив три класи 1-го казенного єврейського училища в Одесі.

З жовтня 1893 по жовтень 1897 року — учень мідно-ливарної майстерні в Одесі. У листопаді 1897 — січні 1900 року — ливарник арматурного заводу в Миколаєві.

Член РСДРП з червня 1899 року. Учасник соціал-демократичних гуртків у Миколаєві та Одесі.

У лютому 1900 — жовтні 1901 року — ливарник Миколаївського французького суднобудівного заводу «Наваль».

З листопада 1901 року перебував на підпільній революційній роботі в Україні та на Уралі. Був заарештований, висланий до Якутії, втік до Швейцарії, згодом вів роботу із відновлення більшовицьких організацій у 1905 році в Катеринославі, з 1906 року — на Уралі. У 1911 році — слухач партійної школи в Лонжюмо, уповноважений Закордонної організаційної комісії зі скликання партійної конференції, член Російської організаційної комісії з підготовки 6-ї Всеросійської конференції РСДРП (1912) в Празі. Сім разів заарештовувався і засилався до Східного Сибіру, шість разів утікав.

Після Лютневої революції 1917 року вів партійну роботу в Україні. З березня по квітень 1917 року — агітатор із підготовки виборів та проведенню окружних конференцій Бюро ЦК РСДРП(б) у Миколаєві та Одесі. З травня по червень 1917 року — партійний робітник Єнакіївського комітету РСДРП(б) на Донбасі. З серпня 1917 по березень 1918 року працював у Донецько-Криворізькому басейні, обирався членом бюро обласного комітету РСДРП(б) Донбасу та Криворіжжя (Донецько-Криворізької радянської республіки) в Харкові.

З квітня 1918 по січень 1919 року — один з керівників більшовицького підпілля в Україні, делегат 1-го з'їзду КП(б) України, партійний працівник ЦК КП(б)У в Москві та Курську.

У грудні 1918 — квітні 1919 року — голова Всеукраїнської надзвичайної комісії (ВУЧК) при РНК Української СРР у Харкові та Києві. У квітні — травні 1919 року — заступник голови Всеукраїнської надзвичайної комісії (ВУЧК) при РНК Української СРР.

У травні — вересні 1919 року — уповноважений Ради праці і оборони в містах Одесі та Миколаєві.

У вересні 1919 — березні 1920 року — партійний працівник ЦК КП(б)У в Москві.

У березні — листопаді 1920 року — уповноважений Центрального правління кам'яновугільної промисловості Донбасу по Юзівському кам'яновугільному району.

У січні 1921 — січні 1930 року — голова ЦК Спілки гірників у Москві. Одночасно, з 1925 по 1930 рік — член президії ВЦРПС.

30 листопада 1929 — жовтень 1930 року — голова правління Всесоюзного об'єднання кам'яновугільної промисловості «Союзвугілля» в Харкові.

У січні 1931 — березні 1938 року — керуючий об'єднання (тресту) «Союзсланець» Народного комісаріату важкої промисловості СРСР. З 11 березня 1938 року — в розпорядженні ЦК ВКП(б).

У 1938 році організував і до 1949 року працював директором Всесоюзної науково-дослідної лабораторії водних емульсій і нафталану Народного комісаріату (Міністерства) охорони здоров'я СРСР. У 1941—1945 роках налагодив у лабораторії виробництво сульфамідних емульсій та дисперсій, препаратів з антибіотиками та вітамінами.

З листопада 1941 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

З 1949 року — заступник директора Московського хіміко-фармацевтичного заводу № 9 Головного управління медичної промисловості Міністерства охорони здоров'я СРСР.

Помер 26 жовтня 1951 року, похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди та відзнаки

• орден Червоної Зірки
• Орден Трудового Червоного Прапора УСРР (23.12.1927)

Література

• Кокін С. Шварц Ісаак Ізраїлевич [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 603. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Володимир Чисніков "Керівники органів Державної Безпеки Радянської України (1918–1953) [Архівовано 24 грудня 2013 у Wayback Machine.] м.Київ
• Юрій Шаповал "Нове цінне дослідження (Н. В. Петров, К. В. Скоркин. Кто руководил НКВД, 1934–1941). Справочник. М: Звенья, 1999.-504с) м. Київ
• Юрій Лисюк, Володимир Чисніков "Керівники Органів Державної Безпеки Радянської України (1953–1991) м. Київ
• Ленин В. И., Полн. собр. соч., 5 изд. (див. Справочный том, ч. 2, с. 485);
• Слонимский С. М., Исаак Шварц, М., 1960;
• Партия шагает в революцию, 2 изд., М., 1969, с. 420—32.
• В.Абрамов. Евреи в КГБ. Палачи и жертвы. М., Яуза — Эксмо, 2005.

Посилання

• Шварц І. І. [Архівовано 19 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
• БСЭ, 1969–1978. Шварц Ісаак Ізраїлевич^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Російська єврейська енциклопедія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Хроно [Архівовано 4 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Біографія на сайті vseslova.com.ua [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Довідник з історії Комуністичної партії та Радянського Союзу [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]