Юзеф Пельчар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пельчар.
Юзеф Себастьян Пельчар
пол. Józef Sebastian Pelczar
Народився 17 січня 1842(1842-01-17)
с. Корчина нині ґміна Корчина, Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща
Помер 7 березня 1924(1924-03-07) (82 роки)
Перемишль, Львівське воєводство, Польська Республіка
Поховання Латинський собор
Беатифікований 2 червня 1991
У лику 18 травня 2003
День пам'яті 9 січня
Медіафайли на Вікісховищі

Юзеф Себастьян Пельчар (пол. Józef Sebastian Pelczar; 17 січня 1842, Корчина — 7 березня 1924, Перемишль) — польський теолог, професор та ректор Ягеллонського університету, єпископ-ординарій Перемишльський (1890—1924), єпископ-помічник Перемишльський (1899–1900), єпископ Перемишльський (1899), святий римсько-католицької церкви, автор численних релігійних праць, засновник жіночого чернечого згромадження «Сестри Служниці Пресвятого серця Ісуса» (1894)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Юзеф Пельчар народився 17 січня 1842 року в селі Корчина біля Коросна (нині — ґміна Корчина, Коросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща).

З 1848 року навчався в парафіяльній школі в Коросні, з 1850 року в початковій школі. Після закінчення шостого класу середньої школи вступив до гімназії в Ряшеві. 1860 року вступив до Перемишльської вищої духовної семінарії.

Пам'ятник Юзефові Себастьянові Пельчару в м. Березів

17 липня 1864 року висвячений на священника в Перемишльській латинській катедрі єпископом-ординарієм Антонієм Монастирським. Після висвячення півтори року працював вікарієм парафії святого Йоана Хрестителя в Самборі на Львівщині.

З 1866 по 1868 рік навчався у Римі в Папському Григоріанському університеті та Інституті святого Аполінарія (сьогодні — Папський Латеранський університет), де і отримав докторат з теології.

У 1868 році, прослуживши недовго вікарієм в парафії св. Катерини у Воютичах на Львівщині, став префектом Перемишльської семінарії, очоливши там згодом відразу дві кафедри. Викладав пасторальну теологію і канонічне право. 19 березня 1877 року був призначений професором історії Церкви і канонічного права Ягелонського університету в Кракові, де пропрацював 22 роки. У 1882–1883 роках його навіть обирали ректором університету.

Юзеф Пельчар брав активну участь в роботі благодійної організації «Товариство святого Вінцентія де Поля», яке в той час організовувало в Польщі бібліотеки, видання безкоштовних книг. У 1891–1899 роках був заступником голови Наглядової ради «Товариства св. Вінцентія де Поля». У 1891 році Юзеф Пельчар організував братство, присвячене Пресвятій Діві Марії, Королеві Польщі. Це братство займалося опікунством над сиротами, матеріально допомагало бідним і нужденним. У 1894 році заснував згромадження «Сестер Служебниць Пресвятого Серця Ісуса».

У 1899 році висвячений в єпископа, ставши ординарієм дієцезії міста Перемишля. 19 березня 1899 року отримав єпископські свячення з рук Перемишльського єпископа-ординарія Лукаша Солецького. Після смерті дієцезіального єпископа 17 грудня 1900 року, Юзеф Пельчар призначений на його місце. 13 січня 1901 року відбулась його інтронізація.

Юзеф Пельчар був співконсекратором двох львівських латинських єпископів: архієпископа Юзефа Більчевського (1901) та єпископа-помічника Владислава Бандурського (1906).

Будучи єпископом, активно будував нові храми в своєму дієцезії, відкривав школи, притулки для сиріт і безпритульних, боровся з алкоголізмом серед віруючих. Йосип Себастьян Пельчар помер у ніч з 27 на 28 березня 1924 року внаслідок запалення легенів, похований на четвертий день після смерті в підземеллі костелу Пресвятого Серця Ісуса в Перемишлі.

Прославлення[ред. | ред. код]

2 червня 1991 року Юзеф Себастьян Пельчар зарахований до лику блаженних Папою Римським Іваном Павлом II, ним також 18 травня 2003 року в Римі був канонізований. Мощі святого перебувають у кафедральному соборі св. Йоана Хрестителя в Перемишлі. День пам'яті в католицькій церкві 1–9 січня.

Публікації[ред. | ред. код]

  • Духовне життя або християнська досконалість. Том 1 (1886)
  • Духовне життя або християнська досконалість. Том 2 (1886)
  • Конференції апологетичні про причини невіри в наш час і необхідності тлумачити релігії в 1884 році в Кракові. Друге видання перероблене і множаться (1890)
  • Нарис історії проповіді в католицькій церкві. Том 1. Проповідники Грецький на IX. століття, латинське XVI. Century (1896)
  • Нарис історії проповіді в католицькій церкві. Том 2. Польський Проповідники (1896)
  • Масонство. Його походження, організація, етикет, правила і операції (1905)
  • Пій IX і його понтифікат на тлі історії церкви в дев'ятнадцятому столітті. Том 1 (1907)
  • Пій IX і його понтифікат на тлі історії церкви в дев'ятнадцятому столітті. Том 2 (1908)
  • Пій IX і його понтифікат на тлі історії церкви в дев'ятнадцятому столітті. Том 3 (1908)
  • Масонство. Його сутність, принципи, прагнення, початок, розвиток, організація і функціонування церемонії. Згідно з деякими джерелами, як правило, масонським (1914)

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Згромадження сестер Слугинь Пресвятого Серця Ісуса (серцянки). Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 20 травня 2017.
  2. ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926 [Архівовано 31 жовтня 2021 у Wayback Machine.](пол.)
  3. ↑ Kronika. Odznaczenie ks. biskupa Pelczara. «Gazeta Lwowska», Nr 255 від 13 листопада 1923.(пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Єпископи-ординарії
Іван (?–1351?) • Миколай Русин (1353—1375?) • Ерік з Вінзену (1377—1391) • Мацей Яніна (1392—1420) • Януш з Любеня (1420—1435) • Пйотр з Хжонстова (1436—1452) • Миколай з Блажейова(1452—1474) • Анджей Опоровський (1479—1481) • Пйотр Мошинський (1482—1484) • Ян Казьмєрський (1484—1485) • Ян з Тарґовиська (1486—1492) • Миколай Крайовський (1492—1498) • Анджей Боришевський (1501—1503) • Мацей Джевіцький (1503—1514) • Петро Томіцький (1514—1520) • Рафал Лещинський (1520—1523) • Анджей Кшицький (1523—1527) • Ян Карнковський (1527—1531) • Ян Хоєньський (1531—1535) • Пйотр Ґамрат (1535—1537) • Станіслав Тарло (1537—1544) • Ян Дзядуський (1545—1559) • Філіп Паднєвський (1560) • Валентій Гербурт (1560—1572) • Лукаш Косцелецький (1574—1577) • Войцех Старозребський Собеюський (1577—1580) • Ян Боруковський (1583—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Вавжинець Гослицький (1591—1601) • Мацей Пстроконський (1601—1608) • Станіслав Сецинський (1608—1619) • Ян Венжик (1619—1624) • Ахаци Ґроховський (1624—1627) • Адам Новодворський (1627—1631) • Генрик Фірлей (1631—1635) • Анджей Шолдарський (1635—1636) • Петро Гембицький (1636—1642) • Александер Тшебінський (1642—1644) • Павел Пясецький (1644—1649) • Ян Хризостом Замойський (1649—1654) • Анджей Тшебіцький (1654—1658) • Станіслав Сарновський (1658—1677) • Ян Станіслав Збонський (1677—1689) • Георг Альбрехт Денгофф (1689—1701) • Ян Казімеж де Альтен Бокум (1701—1718) • Кшиштоф Анджей Ян Шембек (1719—1724) • Александер Антоній Фредро (1724—1734) • Валентій Александер Чапський (1737—1741) • Вацлав Сераковський (1742—1760) • Міхал Водзіцький (1760—1764) • Валентій Венжик (1765—1766) • Анджей Миколай Млодзейовський (1766—1768) • Юзеф Тадеуш Керський (1768—1783) • Антоній Вацлав Бетанський (1783—1786) • Антоній Ґолашевський (1786—1824) • Ян Антоні де Поточкі (1825—1832) • Міхал Корчинський (1834—1839) • Франциск Ксаверій Захар'ясевич (1840—1845) • Францішек Вежхлейський (1846—1860) • Адам Ясинський (1860—1862) • Антоній Манастирський (1863—1869) • Мацей Гіршлер (1870—1881) • Лукаш Солецький (1881—1900) • Юзеф Пельчар (1900—1924) • Анатоль Новак (1924—1933) • Францішек Барда (1933—1964) • Ігнатій Токарчук (1966—1993) • Юзеф Міхалік (1993—2016) • Адам Шаль (від 2016)
Єпископи-помічники
Ян Дембський (1682—1690) • Людвік Бартоломей Залуський (1692—1699) • Павел Константи Дубравський(1699—1714) • Лукаш Яцек Чермінський (1714—1717) • Станіслав Юзеф Гоз'юш (1718—1720) • Міхал Пеховський (1721—1723) • Францішек Антоній Шембек (1724—1728) • Анджей Пруський (1729—1759) • Єронім Велоґловський (1761—1767) • Міхал Вітославський (1768—1769) • Станіслав Виковський (1770—1776) • Міхал Сераковський (1778—1786) • Антоній Вацлав Бетанський (1781—1783) • Ігнатій Лобос (1882—1885) • Якуб Ґлазер (1887—1898) • Юзеф Пельчар (1899—1900) • Кароль Фішер (1901—1931) • Францішек Барда (1931—1933) • Войцех Томака (1934—1967) •Станіслав Якель (1957—1983) • Болеслав Таборський (1964—1993) • Тадеуш Блашкевич (1970—1991) • Стефан Москва (1984—2004) • Едвард Бялоґловський (1988—1992) • Едвард Франковський (1989—1992) • Адам Шаль (2000—2016) • Мар'ян Роєк (2006—2012) • Станіслав Ямрозек (від 2013) • Кшиштоф Худзьо (від 2013)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юзеф_Пельчар&oldid=39976281