Станіслав Любомирський (воєвода краківський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станіслав Любомирський
Stanisław Lubomirski (1583-1649).JPG
Народився 1583(1583)
Помер 16 червня 1649(1649-06-16)

Громадянство/підданство Велике князівство Литовське
Діяльність політик
Титул князь (1647)
Посада Краківські воєводи, Воєводи руські, Q11820273? і Крайчий великий коронний
Звання воєвода руський
воєвода краківський
Батько Себастьян Любомирський
Мати Анна Браніцька
Рід Любомирські
Родичі Острозькі
Брати, сестри Zofia Lubomirska[d], Barbara Lubomirska[d], Joachim Lubomirski[d] і Katarzyna Lubomirska[d]
У шлюбі з Zofia Ostrogska[d]
Діти Єжи-Себастьян Любомирський, Anna Krystyna Lubomirska[d], Konstanty Jacek Lubomirski[d], Konstancja Lubomirska[d] і Александер Міхал Любомирський
Herb Lubomirski.PNG

Станіслав Любомирський (1583 — 17 червня 1649) — князь, польський військовик, державний діяч Речі Посполитої, меценат. З 1647 р. — князь Священної Римської імперії.[1]

Біографія[ред.ред. код]

Син графа Священної Римської імперії на Вісьнічу[1] Себастьяна Любомирського та його дружини Анни Браніцької.

Початкову освіту здобув у Вісьнічу. Після закінчення навчання в Мюнхенському єзуїтському колеґіумі до травня 1597 деякий час навчався в університеті Падуї 1600 року.

В 1609 році під проводом короля Сигізмунда III Вази брав участь в боях під Смоленськом.

В 1621 році: січень — був у Ярославі, звідти з гетьманом литовським вирушив до Глинян організовувати оборону; у травні на чолі 5000 вояків вирушив через Бережани, Скалу під Оринин для догляду за шляхами ймовірного руху татар. Прославився у битві під Хотином з турецьким і татарським військом 1621 року. Польсько-литовським військом командував Ян Кароль Ходкевич — 60-річний литовський гетьман. 23 вересня гетьман Ходкевич помер на коні на очах своїх підлеглих; керівництво військом, як належить полковнику і заступнику гетьмана, перебрав на себе Станіслав Любомирський.

З 1625 року мав приязні стосунки з князем Юрієм Збаразьким (він теж не любив єзуїтів).

Йому судилося завершити битву перемогою (звичайно, при вирішальній допомозі козаків на чолі із Петром Сагайдачним) і підписати досить вигідне для Польщі перемир'я із турками. До того Станіслав Любомирський був автором «Щоденника війни польської з турками року 1621», виданого 1853 року.

У жовтні 1629 року під його командуванням біля Монастириськ було розбито орду кримських татар, які з великою здобиччю поверталися з-під Бурштина.[2] В 1634 році був тимчасовим заступником гетьмана Станіслава Конєцпольського на південно-східних землях Корони.

Помер після важкої тривалої хвороби 17 червня 1649 року. Був похований в підземеллях кляштора кармелітів босих Вісьніча.

Посади[ред.ред. код]

Крайчий великий коронний (1618 р.), підчаший коронний (1619 р.), воєвода руський (з 1625), краківський (з 1638 р.). Староста краківський (з 1638 р.), сандомирський (1614), спіський, сондецький (бл. 1597), кшепіцький і заторський з 1633, з 1635-го — неполоміцький.[1][3]

Маєтності, фундації[ред.ред. код]

Належав до найбагатших і наймогутніших польських магнатів того часу. Прибутки отримував з маєтків, розкиданих по всій Речі Посполитій, зокрема, з Краківського, Сандомирського, Волинського і Київського воєводств (кільканадцять міст, 290 сіл). У Стадніцьких викупив Ланьцут та маєтки коло міста. Значний зиск мав із соляних копалень, торгівлі зерном, поташем. Річний прибуток часом сягав до 600 000 злотих.

Найбільші витрати мав двір у Новому Вісьничі, де була його головна резиденція. Утримувались: 60 рукодайних слуг, 40 комірників, мешканців найманих квартир, 20 покоївок, 60 конюхів. Мав своє приватне військо (200 драгунів, 400 угорських піхотинців), свою придворну капелу — 30 музикантів-італійців на чолі із відомим композитором Бухнером. Його головний кухар Станіслав Чернецький видав першу куховарську книгу польською мовою.

Сприяв розбудові замків Жеменя, Любовлі, Затожа, Нового Сончу. Засновник міста Новий Вісьніч коло Вісьніча; тут надав кошти для будівництва парафіяльного костелу, ратуші. В 1621 році був власником міста Полонного та 47-ми поселень. Перебудував Полонський замок і перетворив його на могутню фортецю.

Фундатор 2-х католицьких костелів, каплиць та кількох єзуїтських шкіл, колегій. Засновник домініканського монастиря в Любарі в 1630 році, а через 4 роки відкрив там костел.

Після купівлі у Миколая Фірлея в 1632 році дому наказав викинути з нього всі його речі. Мав імпульсивний, часом схильний до насилля характер; зокрема, французькому послу д'Аво на відмову прийняти в дарунок коней погрожував при ньому їх вбити.[4]

Сім'я, шлюб[ред.ред. код]

Дружина — донька князя, волинського воєводи Острозького Олександра Софія (пом. 1622 р.), посаг — 100000 злотих. Діти:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Lubomirscy (01) (пол.)
  2. Козубський П., Гулей І. Монастирищина у боротьбі за незалежність України. Люди, події факти. — Тернопіль : КЖВ «Воля», 2010. — С. 8. — ISBN 978-966-8569-57-9.
  3. Czapliński W. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (1583–1649)… — S. 43.
  4. Czapliński W. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (1583–1649)… — S. 45.
  5. Radziwiłłowie (02) (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Czapliński W. Lubomirski Stanisław h. Szreniawa (1583–1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. ХVIII/1, zeszyt 76. — S. 42—45. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Ян (Іван) Данилович
POL województwo ruskie IRP COA.svg Воєвода руський
1628-1638
POL województwo ruskie IRP COA.svg Наступник
Константин Вишневецький
Попередник
Ян Магнус Тенчинський
POL województwo krakowskie IRP COA.svg Воєвода краківський
1638-1649
POL województwo krakowskie IRP COA.svg Наступник
Владислав Домінік Заславський-Острозький


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.