Ютта Мекленбург-Стреліцька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ютта Мекленбург-Стреліцька
Auguste Charlotte Jutta Alexandra Georgina Adophine, Duchess of Mecklenburg-Strelitz
Ютта Мекленбург-Стреліцька
Прапор
кронпринцеса Чорногорії
27 липня 1899 року — 1 березня 1921 року
Прапор
королева Чорногорії (у вигнанні)
1 березня 1921 року — 7 березня 1921 року
Прапор
кронпринцеса Чорногорії
7 березня 1921 року — 17 лютого 1946 року
 
Народження: 24 січня 1880(1880-01-24)
Нойштреліц
Смерть: 17 лютого 1946(1946-02-17) (66 років)
Громадянство: Німеччина
Династія: Grosses wappen MSTRELITZ.jpg Мекленбург-Штреліц
Петрович-Негош
Батько: Adolphus Frederick V, Grand Duke of Mecklenburg-Strelitz[d]
Мати: Єлизавета Ангальт-Дессау
У шлюбі з: Данило ІІ Негош Петрович

Медіафайли у Вікісховищі?

Августа Шарлотта Ютта Мекленбург-Стреліцька (Auguste Charlotte Jutta Alexandra Georgina Adophine, 24 січня 1880 - 17 лютого 1946) — герцогиня Мекленбург-Стреліцька, дружина принца Чорногорії Данила Негоша. Вінценосна тричі-вигнанниця, що поєднала в собі трагічні долі двох слов'янських націй - бодричів і чорногорців.

Біографія[ред. | ред. код]

Ютта Мекленбург-Стреліцька народилася в Нойштреліці та була молодшою ​​дочкою герцога Мекленбург-Стрелицького Адольфа Фрідріха V (представника понімечених бодричанською династією Ніклотовічей) і його дружини Єлизавети Ангальтської (саксонської принцеси). Разом з сестрою Марією Ютта виховувалася гувернантками і практично не бачилася з батьками.

Ютта одружилася з князем Чорногорії Данилом Негош-Петровичем. Достаменний факт, що цьому шлюбу вельми посприяв сюзерен її батька: німецький імператор Вільгельм II. У Чорногорію Ютта прибула в супроводі свого майбутнього зятя, принца Італії Віктора-Емануїла - чоловіка сестри Данила - Олени[1]. Вона одружилась з принцом Данилом 27 липня 1899 року. Після одруження і переходу в православ'я Ютта прийняла ім'я Міліца. Великий князь Костянтин Костянтинович писав у своєму щоденнику 14 липня[2]:

« О 9 ранку було призначено приєднання принцеси Ютти до православ'я. Мати і брат не бажали при цьому бути присутнім, і мені було запропоновано відвезти наречену в Антіварійску церкву. Ютта була дуже гарна в чорногорському[3] вбранні. Дорогою до церкви, в кареті, розмова клеїлась не дуже; вона запитала мене чи доведеться їй відрікатися від лютеранської віри. Я відповів, що її приєднання відбудеться за тим же обрядом, за яким наше віросповідання прийняла імператриця Олександра Федорівна, і додав, що обидва наші віровчення християнські і що лютеранам ні від чого відрікатися не треба, а треба тільки прийняти до всього існуючого ще дещо нове … Символ віри Ютта прочитала сама в книжці, в якій він був написаний німецькими[4] літерами. Її було названо Міліца. »

Під час Першої світової війни Чорногорія в союзі з Сербією боролася проти об'єднаних сил Австро-Угорщини і Німецької імперії. Віллу під Антіварі, де проживала колишня німецька піддана Міліца Мекленбург-Стреліцька, було піддано австрійському бомбардуванню в середині листопада 1914 року[5]. Ніяких демаршів з боку Вільгельма II, звичайно ж, не було.

Після війни Чорногорія увійшла до складу нового Королівства сербів, хорватів і словенців. Чорногорська королівська сім'я, не підкорившись насильству, створила уряд у вигнанні. З 1 по 7 березня 1921 року титулованим королем Чорногорії був Данило Петрович-Негош, а Міліца, відповідно, - королевою. Однак, 7 березня 1921 року, з причин, які не з'ясовані дотепер, Данило відмовився від претензій на трон і верховенства в королівській родині на користь свого племінника, князя Михайла Петровича-Негоша. Через кілька днів після цього він офіційно відрікся від престолу на користь Михайла.

Весь залишок свого життя Ютта-Міліца провела у вигнанні - далеко і від Чорногорії, і від Мекленбурга. Хоча ще в перші роки еміграції Ютта з Данилом розлучилися. Офіційно розлучення не було оформлено, пара проживала окремо до самої смерті принца Данила у Відні 1939 року. Ютта переселилася до Італії і померла в Римі в 1946 році.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Willets, Gilson (2004). Rulers of the World at Home. Kessinger Publishing. с. 306. ISBN 1417917393. 
  2. Великий князь Константин Романов//Роман-газета. — 1994. — № 19. — С.55.
  3. Так у тексті.
  4. Мабуть, готичними.
  5. «Danilo’s Villa Wrecked». New York Times. 1914-11-16. с. 3.