Юцевич Євген Омелянович
| Євген Омелянович Юцевич | |
|---|---|
 | |
| Є.О. Юцевич | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 7 липня 1901 |
| Місце народження | Добровеличківка |
| Дата смерті | 5 червня 1988 (86 років) |
| Місце смерті | Київ |
| Поховання | Звіринецьке кладовище |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР →  СРСР |
| Професії | композитор |
| term.in.ua/muzichnij-arh-v.html | |
Євген Омелянович Юцевич (* 7 липня 1901, Добровеличківка — 5 червня 1988, Київ) — композитор, диригент і музичний консультант у театрах і клубах Києва, викладач акустики й інструментації, батько музикознавця Юрія Юцевича.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 7 липня 1901 року в селі Добровеличківці Херсонської губернії. Загальну та початкову музичну освіту здобув у Вознесенській музичній гімназії. Теоретичних музичних дисциплін і композиції навчався у М. Погодаєва, В. Золотарьова, Л. Ревуцького. Завершив музичну освіту в 1932 році у Київському музично-драматичному інституті імені М. Лисенка. Під час громадянської війни грав у військовому духовому оркестрі. Організував у Вознесенську великий духовий оркестр, який з успіхом виступав у багатьох містах України.
У 1922, 1931–1941 і 1944–1966 роках — диригент самодіяльних музичних колективів Києва. Автор оригінальної наукової теорії акустичної природи та «естетичного звучання» музичних інструментів. 1935 року проводив спільні дослідження з Полікарпом Барановським явища дуалізму музичних інтервалів.
У 1950—1970-ті роки працював над удосконаленням виготовлення струнних та духових інструментів, створив низку оригінальних зразків. Водночас викладав музичну акустику і інструментування для духових оркестрів у Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка, Київській консерваторії, Центральному будинку народної творчості.
Жив у Києві. Помер 5 червня 1988 року. Похований в Києві на Звіринецькому кладовищі.
Творчість[ред. | ред. код]
Твори:
- опери «Вирок» (1928), «Журавель та Чапля» (1940), «Літургія» (1942), «Кирило Кожум'яка»][1] (1948, 1982), «Вулкан» (1957), «Людина з легенди» (1968), «Легенда про Сокола» (1970);
- 20 хорів (на слова В. Сосюри, Т. Шевченка, І. Франка та інших);
- дві симфонії, п'єси для оркестрів (симфонічного, духового, народних інструментів), твори для баяна, фортепіано, скрипки, віолончелі тощо [2];
- музика до театральних вистав, романси, пісенні цикли тощо.
Йому належить понад 10 наукових досліджень з теорії і практики музичного мистецтва, понад 1000 статей і рецензій.
Музикознавчі роботи:
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Муха А. Композитори України та української діаспори. — К. : 2004. — ISBN 966-8259-08-4.
- Юцевич Є. Музична азбука / Є. Юцевич і Л. Носов. — Київ: Мистецтво, 1950. — 30 с. — (На допомогу художній самодіяльності).
- Юцевич Є. Оркестр народних інструментів: порадник для керівників самодіял. колективів / Євг. Юцевич, Євг. Безп'ятов. — Київ: Мистецтво, 1948. — 114 с.
|
