Зоран Миланович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зоран Миланович
Zoran Milanović
хорв. Zoran Milanović
Зоран Миланович Zoran Milanović
Миланович у лютому 2020
5-й президент Хорватії
Нині на посаді
На посаді з 19 лютого 2020
Попередник Колінда Грабар-Китарович
10-й прем'єр-міністр Хорватії
23 грудня 2011 — 22 січня 2016
Президент Іво Йосипович
Колінда Грабар-Китарович
Попередник Ядранка Косор
Наступник Тихомир Орешкович
Лідер опозиції
2 червня 2007 — 23 грудня 2011
Президент Степан Месич (2000–2010)
Іво Йосипович (2010–2015)
Попередник Желька Антунович (в.о.)
Наступник Ядранка Косор
Голова Соціал-демократичної партії
2 червня 2007 — 26 листопада 2016
Попередник Желька Антунович (в.о.)
Наступник Давор Бернардич
Народився 30 жовтня 1966(1966-10-30) (55 років)
Загреб, Хорватія
Відомий як політик
Громадянство Flag of SFR Yugoslavia.svg СФРЮ,
Хорватія Хорватія
Національність хорват
Alma mater факультет права Загребського університетуd і Загребський університет
Політична партія Соціал-демократична партія Хорватії
У шлюбі з Саня Мусич-Миланович (хорв. Sanja Musić-Milanović)
Діти сини Анто і Марко
Рідня батько Стіпе, мати Гіна, брат Крешимир
Професія правник
Релігія агностик[1][2]
Підпис Milanovic potpis.gif

Зо́ран Мила́нович (хорв. Zoran Milanović, нар. 30 жовтня 1966 року, Загреб, СР Хорватія, СФРЮ) — хорватський політичний діяч, голова уряду Хорватії та керівник головної лівоцентристської політичної сили країни — Соціал-демократичної партії Хорватії (СДПХ) у 2011—2016 роках. Президент Хорватії з 19 лютого 2020 року.

Відомий своїми антиукраїнськими та проросійськими висловлюваннями[3]. Фігурант бази «Миротворець»[4].

Життя і діяльність[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Його батьки родом із Сіня. Батько Стіпе був начальником Центру економічного розвитку, а мати Гіна працювала вчителькою німецької та англійської мов у початковій школі[5]. Зоран має брата Крешимира. Майбутній політик у свій час навчався в Центрі управління та судочинства (елітна середня школа, нині 1-ша загребська гімназія). Ріс у столичному районі Трнє, потім — у Чрномерці. За його власним визнанням, був дуже жвавим та схильним до боротьби[6]. 1986 р. вступив до Загребського університету на спеціальність «судове право». Вивчив англійську і російську, а також французьку мови.

Після закінчення вишу став стажистом у Загребському торговельному суді, а 1993 року влаштувався в хорватське МЗС, куди його прийняв на роботу майбутній політичний суперник Іво Санадер. Через рік Зоран вирушив у Нагірно-Карабаську Республіку у складі миротворчої місії ООН і ОБСЄ, пробувши там 45 днів.

Також 1994 року він одружився з Санею Мусич-Миланович, з якою пізніше став батьком двох синів, Анто і Марко. 1996 року працював радником у хорватській місії при Європейському Союзі та НАТО у Брюсселі. Через два роки закінчив аспірантуру з європейського та порівняльного права при фламандському університеті Брюсселя. Повернувся до Міністерства закордонних справ 1999 року, наприкінці строку своїх повноважень.

У лавах СДП[ред. | ред. код]

1999 року Зоран вступив до СДП (перед цим не був членом жодної партії). Після перемоги СДП на парламентських виборах 2000 р., на нього було покладено відповідальність за взаємодію з НАТО, а через три роки він став помічником міністра закордонних справ Тоніно Піцули. Залишив свій пост після виборів 2003 року, коли консервативна ХДС повернулась до влади.

2004 року його обрали в Головний комітет СДП. Двома роками пізніше він протягом короткого часу перебував на посаді відповідального за зв'язки партії з громадськістю (речника), підміняючи Гордану Грбич. Зорана також обрали координатором IV виборчого округу на майбутніх тоді виборах 2007 року.

Вибори голови партії[ред. | ред. код]

Позачерговий з'їзд партії відбувся в Загребі 2 червня 2007 р. у зв'язку з відставкою 11 квітня (і смертю 29 квітня від раку нирки) першого голови партії та колишнього прем'єр-міністра Хорватії Івиці Рачана.

Миланович вступив у змагання за найвищу партійну посаду, попри те, що вважався «аутсайдером» через його коротший строк перебування в партії, де протистояв Жельці Антунович (виконувачці обов'язків голови партії після відставки Рачана), Милану Бандичу та Тоніно Піцулі. 29 вересня 2007 р., у ході передвиборчої кампанії на посаду голови партії, він прилюдно пообіцяв подати у відставку і ніколи не балотуватися на пост голови партії знову, якщо партія на наступних виборах не здобуде більше місць, ніж ХДС.[7] У першому турі він вів перед з 592-ма голосами, значно випереджаючи свого найближчого суперника Жельку Антунович.[8] У другому турі Зоран зійшовся у двобої з Антунович і знову виграв з великим відривом, тим самим ставши головою партії.

На посаді голови партії[ред. | ред. код]

Миланович вже висловлював своє бажання бачити головного економічного стратега партії Любо Юрчича наступним прем'єр-міністром. Миланович керував партією і на виборах 2007 року.

Оскільки черговий партійний з'їзд СДП зазвичай проводиться через 6 місяців після парламентських виборів (а отже, мав проходити у квітні або травні 2008 року), Миланович фактично здійснював повноваження голови партії на тимчасовій основі.

Його політичне майбутнє сильно залежало від результатів парламентських виборів у листопаді, які він мав великі шанси виграти, враховуючи невпинний ріст популярності його особисто, і його партії.

Миланович заявляв, що Йосип Броз Тіто був більш позитивним і в цілому кращим політиком, ніж Франьо Туджман[9]

У вересні 2008 року Миланович здійснив дуже розрекламований візит у Бляйбурґ (Австрія), вшановуючи пам'ять про Бляйбурзьку різанину.[10] Цим він став другим вождем Соціал-демократичної партії Хорватії, який відвідав місце трагедії, першим з яких був Івиця Рачан.

Нові хорватські вибори[ред. | ред. код]

За результатами хорватських парламентських виборів 2007 року СДП (з 56 місцями) впритул наблизилась до своєї головної суперниці ХДС, яка набрала лише на 10 мандатів більше (66, включно з 5 з хорватської діаспори, що було одним з головних питань передвиборчої кампанії СДП, яка обіцяла позбавити права голосу тих, хто не проживає в країні).

Унаслідок такого гострого суперництва з майже рівними шансами обидві партії мусили формувати уряд за умови, що проведуть у парламент понад 77 зі 153 депутатів. Після виборів Миланович за суперечливих обставин висунув себе кандидатом на пост прем'єр-міністра замість Любо Юрчича, не консультуючись із Головним комітетом партії. [11] Незважаючи на кращі результати виборів, ніж будь-коли раніше, партія Милановича залишилася в опозиції, позаяк чинний прем'єр-міністр Іво Санадер першим сформував коаліцію більшості, що дозволило йому залишитися при владі.

Програвши загальні вибори 2007, Миланович не тільки не подав у відставку (як обіцяв раніше[7]), а й знову вступив у передвиборчу боротьбу за посаду голови партії в травні 2008 року. Він переміг на виборах і до кінця 2016 р. обіймав посаду голови Соціал-демократичної партії Хорватії.

На посаді президента[ред. | ред. код]

У 2019 році брав участь у виборах президента Хорватії. Пройшов у другий тур, набравши найбільшу кількість голосів (29,55%) та обійшовши чинного президента Колінду Грабар-Кітарович (26,65%).[12] У результаті другого туру президентських виборів його обрано Президентом Хорватії.[12]

18 лютого 2020 року обійняв посаду, став п'ятим Президентом Хорватії.[13]

Міжнародна політика[ред. | ред. код]

Хорватсько-українські відносини[ред. | ред. код]

25 січня 2022 року, на тлі загострення російсько-українського конфлікту взимку 2022 року, Зоран Миланович скептично висловлювався щодо української інтеграції до ЄС та НАТО: «Україні не місце в НАТО. Коли Україна змінила владу, тоді цей рух, який не був демократичним, був переворотом, під час якого було вбито 50 людей. Історія була така — Україна йде на захід, нічого не питаючи у Росії, в ЄС на неї чекають молочні ріки — кисільні береги. Україна досі залишається однією з найбільш корумпованих країн, ЄС нічого Україні не дав»[14]. Він назвав Євромайдан переворотом, який спровокували ЄС та США. Миланович тоді ж назвав причиною загострення російсько-українського конфлікту, взимку 2022 року, втручання США у внутрішні справи країн. Він заявив, що потрібно дійти спільної згоди, яка б враховувала інтереси Росії. Він сказав, що ціна на газ свідчить про шкідливість протистояння з Росією[15][16].

Заяви Милановича російські прокремлівські ЗМІ подали як ознаку розколу в Європейському Союзі та Північноатлантичному альянсі і спрогнозували, що його шляхом підуть й інші очільники країн членів ЄС та НАТО[17].

28 січня 2022 року Миланович після різкої критики з боку України продовжив свою проросійську риторику та заявив, що «Україна вшановує героїв Другої світової війни, які є масовими вбивцями поляків та євреїв»[18].

Також Миланович прокритикував прем'єр-міністра Хорватії Андрея Пленковича за його «втручання» в «українське питання»[19].

29 січня 2022 року, згідно з повідомленням видання «Європейської правди» з посиланням на хорватський канал RTL, Зоран Миланович заявив, що він не змінив своєї думки про те, що Україна є найкорумпованішою державою і що їй не місце в НАТО. Він також повідомив, що не збирається вибачатися за свої слова[20].

2 лютого 2022 року Зоран Миланович заявив: «Велика Британія вводить Україну в оману, підбурює її і тримає в заручниках відносин між Лондоном, що представляє другорядну державу, і Вашингтоном. Росія є фактором у цьому рівнянні, нам потрібна угода з Росією»[21].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SDP: СДП ще не досягла свого максимуму, а ХДС досягла. Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 15 листопада 2011. 
  2. Knežević, Velinka. Dugo čučali u oporbi. Večernji list, 2011-11-01. Стор. 17. Процитовано 2011-11-02 (хор.)
  3. Президент Хорватії заявив, що Україні не місце в НАТО, і назвав Революцію гідності переворотом. eurointegration.com.ua. Європейська правда. 25 січня 2022. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022. 
  4. Миланович Зоран / Milanović Zoran / Milanovich Zoran [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.]«Миротворець»
  5. Biografija: Zoran Milanović [Архівовано 30 грудня 2011 у Wayback Machine.] (хор.)
  6. Javno — Hrvatska (хор.). Архів оригіналу за 3 серпня 2007. Процитовано 15 листопада 2011. 
  7. а б www.24sata.hr [Архівовано 10 вересня 2014 у Wayback Machine.] (хор.)
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 15 листопада 2011. 
  9. BIRN: Зоран Миланович: Нове ім'я в хорватській політиці [Архівовано 9 лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  10. Milanović na Bleiburgu: 'Ja sam tu zbog žrtava, a ne zbog propalih režima' [Архівовано 29 вересня 2011 у Wayback Machine.], Dnevnik.hr (хор.)
  11. Рішення мав ухвалити Головний комітет [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  12. а б Новим президентом Хорватії став колишній прем'єр Зоран Міланович. mind.ua. 6 січня 2020. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022. 
  13. HRT: Na zahtjev. Hrvatska radiotelevizija. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022. 
  14. Milanović komentirao situaciju u Ukrajini: "Povući ćemo sve do zadnjeg vojnika. Hrvatska se od toga mora maknuti kao od požara". Dnevnik.hr (хор.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022. 
  15. https://hr.n1info.com/english/news/milanovic-ukraine-does-not-belong-in-nato/ [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.] Milanovic: Ukraine does not belong in NATO
  16. Milanović: Ja sam zapovjednik vojske, hrvatski vojnici neće ići u Ukrajinu. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022. 
  17. Zoran Milanović, novi ruski heroj: ‘Konačno je netko rekao ono što svi u EU misle!‘. Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022. 
  18. Milanović o ukrajinskim ekstremistima, aferama i Vladi: ‘Plenković uništava Hrvatsku kadrovima koje postavlja‘ [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.]. (хор.)
  19. Президент Хорватії розкритикував прем’єра через візит в Україну. www.eurointegration.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022. 
  20. Президент Хорватії не збирається вибачатися перед українцями за свої скандальні заяви. 29.01.2022, 16:26. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022. 
  21. "Без Росії не може бути стабільності в Європі": президент Хорватії знову відзначився скандальною заявою. ТСН. 2 лютого 2022. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 9 березня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]