Язид I ібн Муавія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Язид I ібн Муавія
Drachm of Yazid I, 676-677.jpg
 
Народження: 646
Дамаск
Смерть: 14 листопада 683(0683-11-14)
Дамаск[1]
Національність: араби
Громадянство: Омейяди і Праведний халіфат
Віросповідання: іслам
Батько: Муавія
Мати: Maisun bint Bahdald
Діти: Муавія II, Khalid ibn Yazidd і Atikah bint Yazidd

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Абу́ Халі́д Язи́д ібн Муа́вія ібн Абі́ Суфья́н аль-Ума́ві аль-Кураші́ аль-Діма́шкі (араб. ابو خالد يزيد بن معاوية بن أبي سفيان‎ الأموي القرشي‎ الدمشقي‎‎‎; 20/23.07.647, Мекка, Саудівська Аравія — 12.11.683, Хавварин, Сирія) — другий халіф Омейядського халіфату (26.04.680—12.11.683), представник старшої гілки династії ОмейядівСуфьянідів, син Муавії I та Майсун бінт Бахдаль ібн Унейм аль-Кальбія.

Життєпис[ред. | ред. код]

В юності командував сирійською армією в походах на Візантію, брав участь в облозі Константинополя (669/670). Кілька разів очолював хадж. 676 вперше в історії ісламу був оголошений спадкоємцем. Не зміг домогтися присяги від Алідів та шиїтів, що їх підтримували. Боротьба з імамом аль-Хусейном ібн Алі, що скінчилася загибеллю останнього в Кербельській битві (680), стала початком Другої Фінти. Язид I практично припинив зовнішню завойовницьку політику батька, зосередившись на внутрішніх проблемах: зміцнив адміністративну структуру, реформував фінансову систему та оподаткування, поліпшив іригаційну систему Дамаського оазису[2]. Спроба придушити повстання Абдаллаха ібн аз-Зубейра призвела до фактичного розпаду Халіфату (683). Розбився на смерть під час полювання, впавши п'яним з коня[3]. Йому успадкував син Муавія II.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/652315/Yazid-I
  2. Yazīd I. Encyclopaedia Britannica (англ.). Процитовано 14.11.2019. 
  3. Алиев, А. А. (2014). Курайшиты: Историко-генеалогический справочник (рос.). Москва: ИНИОН РАН. с. 272. ISBN 978-5-248-00764-6. 

Література[ред. | ред. код]

  1.  de Goeje, Michael Jan (1911) «Caliphate s.v. The Ommayad Dynasty; Rule of Yazid» у Hugh Chisholm[en] // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 5 Cambridge University Press pp. 29-30  (англ.)
  2. Большаков О. Г. История Халифата. Том 3. Между двух гражданских войн (656-696). — М.: Восточная литература, 1998. — 382 с.: карты, илл. — ISBN 5-02-018013-0.
  3. Фильштинский И. М. История арабов и халифата (750—1517 гг.). 3-е изд., испр. и доп. — М.: ACT: Восток-Запад, 2006. — 349, [3] с. ISBN 5-478-00399-9.
  4. Али Заде А. А. Хроники мусульманских государств I–VII веков хидж ры. 2-е, изд., испр. и доп. — М., УММА,. 2007. — 445 с., илл. — ISBN 5-94824-111-4.