Якобсон Роман Осипович

Якобсон Роман Осипович
рос. Ромáн Óсипович Якобсóн
Народився	11 жовтня 1896(1896-10-11) або 23 жовтня 1896(1896-10-23) Москва, Російська імперія
Помер	18 липня 1982(1982-07-18)[…] (85 років) Бостон, США
Громадянство (підданство)	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР  США
Національність	Russian Jews
Діяльність	мовознавець, літературознавець, педагог, історик
Галузь	мовознавство, Структуралізм, Поетика, морфологія і російська література
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету
Відомі учні	Clarence Brown
Володіє мовами	англійська і російська
Заклад	Гарвардський університет
Членство	Сербська академія наук і мистецтв і Американська академія мистецтв і наук
Конфесія	православна церква
Нагороди	орден Почесного легіону Ґрант Гуггенгайма Премія Антоніо Фельтрінеллі Гегелівська премія (1982)
Медіафайли у Вікісховищі?

Рома́н О́сипович Я́кобсон (1896, Москва, Російська імперія — 1982, Кембридж, Массачусетс, США) — американський мовознавець і філолог російсько-єврейського походження.

Діяльність

Викладав у Московському університеті, професор університетів Брно у Чехословаччині, Колумбійського у Нью-Йорку, Гарвардського і Массачусетського технологічного інституту.

Разом з Вілемом Матезіусом і Миколою Трубецьким є засновником так званої празької мовознавчої школи, що розвинула фонологічний підхід до мови і в описовому, і в історичному мовознавстві, а також теорію мовного союзу — науки про подібності в розвитку суміжних мов, незалежної від їхнього походження.

У США Якобсон переглянув поняття фонеми, розглядаючи її тепер як жмут дистинктивних рис, спільних для всіх мов світу. Для Якобсона типове прагнення до універсального в мовах, часто затушовуючи особливості поодиноких мов. У цьому ж дусі він також висунув теорію слов'янської дієвідміни на підставі однієї основи, замість традиційно прийманих двох, загальну теорію відмінка, намагався звести слов'янські системи версифікації до спільного знаменника. В усіх цих випадках багатство справжніх фактів принесене в жертву позірній простоті теорії.

Будучи русофілом, у своїх «Remarques sur l'evolution phonologique du russe comparée a celle des autres langues slaves» («Помітки про фонологічну еволюцію російської мови у порівнянні зі іншими слов'янськими мовами», 1929) фонологічний розвиток у слов'янських мовах подано як мотивований тільки в російській і сербо-хорватській мовах, тоді як усі інші слов'янські мови, з українською включно, розглядаються як позбавлені незалежного розвитку, що тільки підлягають то російським, то сербо-хорватським тенденціям. У тому ж дусі в статті про український імператив (1965) Якобсон намагається применшити особливості цієї форми в українській мові. Перенесений на політичну площину, цей підхід привів до нападу на політику українізації та її діячів (1934). У 1952—1954 Якобсон активно виступав проти А. Мазона в захисті справжності «Слова о полку Ігоревім». Також багато праць з кирило-мефодіївських питань.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.