Якобсон Роман Осипович

Якобсон Роман Осипович
Народився	29 вересня (11 жовтня) 1896 Москва, Російська імперія
Помер	18 липня 1982(1982-07-18)[…] (85 років) Кембридж, Массачусетс, США
Поховання	Маунт Оберн
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР  Чехословаччина  США
Національність	росіяни
Діяльність	мовознавець, літературознавець, педагог, історик, письменник, критик, педагог
Галузь	мовознавство, Структуралізм, поетика, морфологія і російська література
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету і філософський факультет Німецького університету в Празіd
Відомі учні	Clarence Brownd
Знання мов	англійська, російська, шведська, норвезька і чеська
Заклад	Гарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут і Університет Масарика
Членство	Сербська академія наук і мистецтв, Американська академія мистецтв і наук і Польська академія наук
Посада	president of the Linguistic Society of Americad
Конфесія	православна церква
У шлюбі з	Soňa Haasovád
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма (1946) Премія Антоніо Фельтрінеллі (1980) Гегелівська преміяd (1982) honorary doctorate of the Masaryk Universityd (1968)
Медіафайли у Вікісховищі

Рома́н О́сипович Якобсóн (1896, Москва, Російська імперія — 1982, Кембридж, Массачусетс, США) — американський мовознавець і філолог російсько-єврейського походження.

Діяльність

Викладав у Московському університеті, професор університетів Брно у Чехословаччині, Колумбійського у Нью-Йорку, Гарвардського і Массачусетського технологічного інституту.

Разом з Вілемом Матезіусом і Миколою Трубецьким є засновником так званої празької мовознавчої школи, що розвинула фонологічний підхід до мови і в описовому, і в історичному мовознавстві, а також теорію мовного союзу — науки про подібності в розвитку суміжних мов, незалежної від їхнього походження.

У США Якобсон переглянув поняття фонеми, розглядаючи її тепер як жмут дистинктивних рис, спільних для всіх мов світу. Для Якобсона типове прагнення до універсального в мовах, часто затушовуючи особливості поодиноких мов. У цьому ж дусі він також висунув теорію слов'янської дієвідміни на підставі однієї основи, замість традиційно прийманих двох, загальну теорію відмінка, намагався звести слов'янські системи версифікації до спільного знаменника. В усіх цих випадках багатство справжніх фактів принесене в жертву позірній простоті теорії.

Будучи русофілом, у своїх «Remarques sur l'évolution phonologique du russe comparée a celle des autres langues slaves» («Помітки про фонологічну еволюцію російської мови у порівнянні зі іншими слов'янськими мовами», 1929) фонологічний розвиток у слов'янських мовах подано як мотивований тільки в російській і сербо-хорватській мовах, тоді як усі інші слов'янські мови, з українською включно, розглядаються як позбавлені незалежного розвитку, що тільки підлягають то російським, то сербо-хорватським тенденціям. У тому ж дусі в статті «Устрій українського імперативу» (1965) Якобсон намагається применшити особливості цієї форми в українській мові. Перенесений на політичну площину, цей підхід привів до нападу на політику українізації та її діячів (1934). У 1952—1954 Якобсон активно виступав проти А. Мазона в захисті справжності «Слова о полку Ігоревім». Також багато праць з кирило-мефодіївських питань.

Див. також

• Фатичний акт

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Роман Якобсон. Про реалізм у мистецтві, 1927.