Якобсон Роман Осипович

Якобсон Роман Осипович
Народився	10 жовтня 1896(1896-10-10) або 11 вересня 1896(1896-09-11)[…] Москва, Російська імперія
Помер	18 липня 1982(1982-07-18)[…] (85 років) Бостон, США
Поховання	Маунт Оберн
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР  США
Національність	росіяни і Russian Jewsd
Діяльність	мовознавець, літературознавець, педагог, історик, письменник, критик, педагог
Галузь	мовознавство, Структуралізм, Поетика, морфологія і російська література
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університетуd і філософський факультет Німецького університету в Празіd
Відомі учні	Clarence Brownd
Знання мов	англійська, російська, шведська, норвезька і чеська
Заклад	Гарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут і Університет Масарика
Членство	Сербська академія наук і мистецтв, Американська академія мистецтв і наук і Польська академія наук
Посада	president of the Linguistic Society of Americad
Конфесія	православна церква
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма (1946) Премія Антоніо Фельтрінеллі (1980) Гегелівська преміяd (1982) honorary doctorate of the Masaryk Universityd (1968)
Медіафайли у Вікісховищі

Рома́н О́сипович Я́кобсон (1896, Москва, Російська імперія — 1982, Кембридж, Массачусетс, США) — американський мовознавець і філолог російсько-єврейського походження.

Діяльність

Викладав у Московському університеті, професор університетів Брно у Чехословаччині, Колумбійського у Нью-Йорку, Гарвардського і Массачусетського технологічного інституту.

Разом з Вілемом Матезіусом і Миколою Трубецьким є засновником так званої празької мовознавчої школи, що розвинула фонологічний підхід до мови і в описовому, і в історичному мовознавстві, а також теорію мовного союзу — науки про подібності в розвитку суміжних мов, незалежної від їхнього походження.

У США Якобсон переглянув поняття фонеми, розглядаючи її тепер як жмут дистинктивних рис, спільних для всіх мов світу. Для Якобсона типове прагнення до універсального в мовах, часто затушовуючи особливості поодиноких мов. У цьому ж дусі він також висунув теорію слов'янської дієвідміни на підставі однієї основи, замість традиційно прийманих двох, загальну теорію відмінка, намагався звести слов'янські системи версифікації до спільного знаменника. В усіх цих випадках багатство справжніх фактів принесене в жертву позірній простоті теорії.

Будучи русофілом, у своїх «Remarques sur l'evolution phonologique du russe comparée a celle des autres langues slaves» («Помітки про фонологічну еволюцію російської мови у порівнянні зі іншими слов'янськими мовами», 1929) фонологічний розвиток у слов'янських мовах подано як мотивований тільки в російській і сербо-хорватській мовах, тоді як усі інші слов'янські мови, з українською включно, розглядаються як позбавлені незалежного розвитку, що тільки підлягають то російським, то сербо-хорватським тенденціям. У тому ж дусі в статті про український імператив (1965) Якобсон намагається применшити особливості цієї форми в українській мові. Перенесений на політичну площину, цей підхід привів до нападу на політику українізації та її діячів (1934). У 1952—1954 Якобсон активно виступав проти А. Мазона в захисті справжності «Слова о полку Ігоревім». Також багато праць з кирило-мефодіївських питань.

Див. також

• Фатичний акт

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.