Якобсон Роман Осипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якобсон Роман Осипович
рос. Ромáн Óсипович Якобсóн
Roman Yakobson.jpg
Народився 11 жовтня 1896(1896-10-11)[1] або 23 жовтня 1896(1896-10-23)[2]
Москва, Московська губернія, Російська імперія[3]
Помер 18 липня 1982(1982-07-18)[4][5][6][7] (85 років)
Бостон, Саффолк, Массачусетс, США[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність росіяни
Діяльність мовознавець, філософ, педагог
Сфера роботи мовознавство, Структуралізм, Поетика, морфологія, російська література
Alma mater історико-філологічний факультет Московського університетуту[d]
Відомі учні Clarence Brown[d]
Заклад Гарвардський університет
Членство Сербська академія наук і мистецтв
Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Рома́н О́сипович Я́кобсон (1896, Москва, Російська імперія — 1982, Кембридж, Массачусетс, США) — американський мовознавець і філолог російсько-єврейського походження.

Діяльність[ред. | ред. код]

Викладав у Московському університеті, професор університетів Брно у Чехословаччині, Колумбійського у Нью-Йорку, Гарвардського і Массачусетського технологічного інституту.

Разом з Вілемом Матезіусом і Миколою Трубецьким є засновником так званої празької мовознавчої школи, що розвинула фонологічний підхід до мови і в описовому, і в історичному мовознавстві, а також теорію мовного союзу — науки про подібності в розвитку суміжних мов, незалежної від їхнього походження.

У США Якобсон переглянув поняття фонеми, розглядаючи її тепер як жмут дистинктивних рис, спільних для всіх мов світу. Для Якобсона типове прагнення до універсального в мовах, часто затушовуючи особливості поодиноких мов. У цьому ж дусі він також висунув теорію слов'янської дієвідміни на підставі однієї основи, замість традиційно прийманих двох, загальну теорію відмінка, намагався звести слов'янські системи версифікації до спільного знаменника. В усіх цих випадках багатство справжніх фактів принесене в жертву позірній простоті теорії.

Будучи русофілом, у своїх «Remarques sur l'evolution phonologique du russe comparée a celle des autres langues slaves» («Помітки про фонологічну еволюцію російської мови у порівнянні зі іншими слов'янськими мовами», 1929) фонологічний розвиток у слов'янських мовах подано як мотивований тільки в російській і сербо-хорватській мовах, тоді як усі інші слов'янські мови, з українською включно, розглядаються як позбавлені незалежного розвитку, що тільки підлягають то російським, то сербо-хорватським тенденціям. У тому ж дусі в статті про український імператив (1965) Якобсон намагається применшити особливості цієї форми в українській мові. Перенесений на політичну площину, цей підхід привів до нападу на політику українізації та її діячів (1934). У 1952—1954 Якобсон активно виступав проти А. Мазона в захисті справжності «Слова о полку Ігоревім». Також багато праць з кирило-мефодіївських питань.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]