Перейти до вмісту

Яковлєв Юрій Васильович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Яковлєв Юрій Васильович
рос. Юрий Васильевич Яковлев
Ім'я при народженніЮрий Васильевич Яковлев
Народився25 квітня 1928(1928-04-25)
Москва, СРСР[1]
Помер30 листопада 2013(2013-11-30) (85 років)
Москва, Росія
  • серцева недостатність
  • ПохованняНоводівичий цвинтар
    Громадянство СРСР
     Росія
    Діяльністьактор, письменник, мемуарист
    Alma materТеатральний інститут імені Бориса Щукіна (1952)
    ЗакладДержавний академічний театр імені Є. Вахтангова
    Роки діяльності19522013
    У шлюбі зКатерина Аркадіївна Райкінаd, Kira Machulskayad і Irina Sergeevad
    ДітиЯковлєва Олена Юріївна, Aleksey Yakovlevd і Антон Юрійович Яковлєвd
    ЧленствоРАМd
    IMDbnm0945085
    Нагороди та премії

    CMNS: Яковлєв Юрій Васильович у Вікісховищі

    Я́ковлєв Ю́рій Васи́льович (рос. Яковлев Юрий Васильевич; 25 квітня 1928, Москва — 30 листопада 2013, там же[2]) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1976). Лауреат Державної премії СРСР (1979). Лауреат Державної премії Росії (1994). Один з найвидатніших акторів в історії радянського кінематографа.

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Народився 25 квітня 1928 року, в Москві в сім'ї юриста Василя Васильовича і медсестри Ольги Михайлівни Яковлєвих.

    З початком Великої Вітчизняної війни сім'ю евакуювали в Уфу, де Юрій працював разом з матір'ю в госпіталі. Після повернення до Москви в 1943 році навчався у вечірній школі, працював помічником механіка в гаражі, захоплювався дипломатією та іноземними мовами, збираючись вступати до МДІМВ.

    Однак у 1948 році вирішив подати документи до ВДІКу. Приймальна комісія визнала зовнішність абітурієнта «некіногенічною», і тоді Яковлєв вступив до Щукінського училища на курс Цецилії Мансурової, яке закінчив 1952 року, одразу ж вступивши на службу в театр Вахтангова.

    У 1953 році дебютував у кіно в першому албанському художньому фільмі «Великий воїн Албанії Скандербег» Сергія Юткевича, удостоєному спеціальної премії на 7-му Каннському кінофестивалі.

    Першою великою кінороллю, що прославила молодого актора, стала роль князя Мишкіна у фільмі «Ідіот» (1958) Івана Пир'єва, яку він з успіхом грав і на театральній сцені.[3] За спиною Яковлєва понад 70 фільмів і головні ролі в картинах провідних радянських режисерів (Леонід Гайдай, Ельдар Рязанов, Георгій Данелія, Тетяна Ліознова, Володимир Басов та інші).

    З кінця 1950-х років займався також закадровим озвучуванням фільмів, а потім і мультфільмів.

    Вболівав за московський футбольний клуб «Спартак».[4]

    В останні роки життя не знімався в кіно, а заключною роллю став постарілий Іполит у продовженні «Іронії долі» (2007), знятому через 32 роки після виходу першого фільму.

    Востаннє Юрій Васильович в театрі зіграв роль Петра Соріна у виставі «Чайка» за однойменною п'єсою Антона Чехова.

    Останні роки життя, смерть та похорон

    [ред. | ред. код]

    Востаннє з'явився на публіці 5 листопада 2013 року на благодійному концерті-премії Фонду «Артист»[5].

    Помер у віці 85 років 30 листопада 2013 року в Москві в одній із московських лікарень після тривалої хвороби. Причиною смерті став серцевий напад або набряк легенів.[6] Прощання з актором відбулося 3 грудня 2013 року в Театрі імені Вахтангова. Похований на Новодівочому кладовищі.[7]

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]

    Знімався у кіно з 1956 р. Зіграв понад 70 ролей, в тому числі у фільмах:

    В українських стрічках:

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Гольденберг М. Ю. Яковлев. М., 1967;
    • Труд актера. Вьп. 21-й. М., 1974;
    • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.5І9;
    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.913;
    • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.444—445.

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. Яковлев Юрий Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    2. Помер актор Юрій Яковлєв. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2013.
    3. Юрий Яковлев: Я-то знаю, что попал не в свое время. Российская газета. 30 листопада 2013. Процитовано 4 жовтня 2022.
    4. Третяк, Алексей. Словом, мы все больны… футболом. www.championat.com (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022.
    5. Глаза князя Мышкина Умер Юрий Яковлев. Lenta.RU (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022.
    6. https://utro.ru/author/Сергей%20БОБЧИНСКИЙ, Сергей БОБЧИНСКИЙ:. СМИ: Юрий Яковлев угас за сутки. utro.ru. Процитовано 4 жовтня 2022.
    7. Юрий Яковлев похоронен на Новодевичьем кладбище. vesti.ru (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022.

    Посилання

    [ред. | ред. код]