Яковлєв Юрій Васильович
Яковлєв Юрій Васильович | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Юрий Васильевич Яковлев | ||||
Ім'я при народженні | Юрий Васильевич Яковлев | |||
Народився | 25 квітня 1928 Москва, СРСР[1] | |||
Помер | 30 листопада 2013 (85 років) Москва, Росія | |||
Поховання | Новодівичий цвинтар | |||
Громадянство | СРСР Росія | |||
Діяльність | актор, письменник, мемуарист | |||
Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1952) | |||
Заклад | Державний академічний театр імені Є. Вахтангова | |||
Роки діяльності | 1952–2013 | |||
У шлюбі з | Катерина Аркадіївна Райкінаd, Kira Machulskayad і Irina Sergeevad | |||
Діти | Яковлєва Олена Юріївна, Aleksey Yakovlevd і Антон Юрійович Яковлєвd | |||
Членство | РАМd | |||
IMDb | nm0945085 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Яковлєв Юрій Васильович у Вікісховищі | ||||
Я́ковлєв Ю́рій Васи́льович (рос. Яковлев Юрий Васильевич; 25 квітня 1928, Москва — 30 листопада 2013, там же[2]) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1976). Лауреат Державної премії СРСР (1979). Лауреат Державної премії Росії (1994). Один з найвидатніших акторів в історії радянського кінематографа.
Народився 25 квітня 1928 року, в Москві в сім'ї юриста Василя Васильовича і медсестри Ольги Михайлівни Яковлєвих.
З початком Великої Вітчизняної війни сім'ю евакуювали в Уфу, де Юрій працював разом з матір'ю в госпіталі. Після повернення до Москви в 1943 році навчався у вечірній школі, працював помічником механіка в гаражі, захоплювався дипломатією та іноземними мовами, збираючись вступати до МДІМВ.
Однак у 1948 році вирішив подати документи до ВДІКу. Приймальна комісія визнала зовнішність абітурієнта «некіногенічною», і тоді Яковлєв вступив до Щукінського училища на курс Цецилії Мансурової, яке закінчив 1952 року, одразу ж вступивши на службу в театр Вахтангова.
У 1953 році дебютував у кіно в першому албанському художньому фільмі «Великий воїн Албанії Скандербег» Сергія Юткевича, удостоєному спеціальної премії на 7-му Каннському кінофестивалі.
Першою великою кінороллю, що прославила молодого актора, стала роль князя Мишкіна у фільмі «Ідіот» (1958) Івана Пир'єва, яку він з успіхом грав і на театральній сцені.[3] За спиною Яковлєва понад 70 фільмів і головні ролі в картинах провідних радянських режисерів (Леонід Гайдай, Ельдар Рязанов, Георгій Данелія, Тетяна Ліознова, Володимир Басов та інші).
З кінця 1950-х років займався також закадровим озвучуванням фільмів, а потім і мультфільмів.
Вболівав за московський футбольний клуб «Спартак».[4]
В останні роки життя не знімався в кіно, а заключною роллю став постарілий Іполит у продовженні «Іронії долі» (2007), знятому через 32 роки після виходу першого фільму.
Востаннє Юрій Васильович в театрі зіграв роль Петра Соріна у виставі «Чайка» за однойменною п'єсою Антона Чехова.
Востаннє з'явився на публіці 5 листопада 2013 року на благодійному концерті-премії Фонду «Артист»[5].
Помер у віці 85 років 30 листопада 2013 року в Москві в одній із московських лікарень після тривалої хвороби. Причиною смерті став серцевий напад або набряк легенів.[6] Прощання з актором відбулося 3 грудня 2013 року в Театрі імені Вахтангова. Похований на Новодівочому кладовищі.[7]
Знімався у кіно з 1956 р. Зіграв понад 70 ролей, в тому числі у фільмах:
- «Ідіот» (1958, князь Мишкін),
- «Людина нізвідки» (1961, Володимир Поражаєв),
- «Гусарська балада» (1962, поручик Ржевський),
- «Анна Кареніна» (1967, Облонський),
- «Сюжет для невеликого оповідання» (1970, Потапенко),
- «Іван Васильович змінює професію» (1973, Бунша та Іван Грозний),
- «Любов земна»
- «Доля» (1975—1978, Брюханов, Золота медаль ім. О.Довженка, Державна премія СРСР, 1979),
- «Іронія долі, або З легкою парою!» (1976, Іполіт),
- «Три непогожих дня» (1978, Ігор Васильович Корнілов),
- «Три роки» (1980, Панаурін),
- Кін-дза-дза! (1986, Бі, пацак),
- Віват, гардемарини! (1991, Степан Апраксін),
- «Діти чавунних богів»[ru] (1995, генерал),
- Іронія долі. Продовження (2007, Іполіт Георгійович).
В українських стрічках:
- «Сутичка» (1972, Юхим),
- «До розслідування приступити» (1986–1987, т/ф, 4 с, Звягінцев).
- Гольденберг М. Ю. Яковлев. М., 1967;
- Труд актера. Вьп. 21-й. М., 1974;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.5І9;
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.913;
- Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.444—445.
- ↑ Яковлев Юрий Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Помер актор Юрій Яковлєв. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2013.
- ↑ Юрий Яковлев: Я-то знаю, что попал не в свое время. Российская газета. 30 листопада 2013. Процитовано 4 жовтня 2022.
- ↑ Третяк, Алексей. Словом, мы все больны… футболом. www.championat.com (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022.
- ↑ Глаза князя Мышкина Умер Юрий Яковлев. Lenta.RU (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022.
- ↑ https://utro.ru/author/Сергей%20БОБЧИНСКИЙ, Сергей БОБЧИНСКИЙ:. СМИ: Юрий Яковлев угас за сутки. utro.ru. Процитовано 4 жовтня 2022.
- ↑ Юрий Яковлев похоронен на Новодевичьем кладбище. vesti.ru (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022.
- Народились 25 квітня
- Народились 1928
- Уродженці Москви
- Померли 30 листопада
- Померли 2013
- Померли в Москві
- Поховані на Новодівичому цвинтарі в Москві
- Випускники театрального інституту імені Б. Щукіна
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 2 ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 3 ступеня
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Народні артисти СРСР
- Народні артисти РРФСР
- Заслужені артисти РРФСР
- Лауреати Державної премії Росії
- Лауреати Державної премії СРСР
- Лауреати Державної премії РРФСР імені К. С. Станіславського
- Лауреати премії «Кришталева Турандот»
- Лауреати премії «Фігаро»
- Лауреати премії Президента Російської Федерації
- Російські актори
- Радянські актори
- Радянські актори озвучування
- Російські актори озвучування