Янушевич Зоя Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Янушевич Зоя Василівна
Народилася 5 (18) квітня 1916
Нова Гребля, Роменський район, Україна
Померла 19 вересня 2005(2005-09-19) (89 років)
Редінг, Велика Британія
Країна  УНР
 Українська Держава
 СРСР
 Велика Британія
Діяльність ботанік
Alma mater Житомирський сільськогосподарський інститут (1937)
Галузь палеоботаніка і інтродуковані види
Заклад Всеросійський інститут рослинництваd
Ботанічний сад Академії наук Республіки Молдова
Науковий ступінь доктор біологічних наук (1979)
Нагороди
медаль «За оборону Ленінграда»

Зоя Василівна Янушевич (5 (18) квітня 1916(19160418), село Нова Гребля, Україна — 19 вересня 2005, місто Редінг, Велика Британія) — радянський ботанік, доктор біологічних наук, один з піонерів радянської палеоботаніки.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1937 році закінчила Житомирський сільськогосподарський інститут. Навчалася в аспірантурі в ленінградському Всесоюзному інституті рослинництва (ВІР). На початку блокади Ленінграда З. В. Янушевич брала участь у захисті міста і була нагороджена медаллю «За оборону Ленінграда».

У червні 1946 року З. В. Янушевич захистила кандидатську дисертацію за кок-сагызу, каучуконосу, який у той час розглядався як важлива стратегічна сировина. Вона пропрацювала в Вирі до 1954 року. Потім на запрошення Академії Наук Молдавської РСР у числі інших співробітників ВИРа З. В. Янушевич переїхала до Кишинева, щоб брати участь в організації Ботанічного саду Молдавської Академії наук. З 1954 по 1971 роки старший науковий співробітник, а з 1971 по 1977 роки завідувач відділу інтродукції культурних рослин Ботанічного саду АН Молдови.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 1970-ті роки З. В. Янушевич зблизилася з групою молдовських археологів і захопилася палеоетноботанікою, яка в той час тільки зароджувалася. З. В. Янушевич збирала та аналізувала відомості про розвиток культурних рослин, їх історичної географії, працюючи в Ермітажі і Етнографічному музеї Ленінграда, в археологічних музеях Одеси, Києва, Москви, Криму.

Результати своїх досліджень З. В. Янушевич виклала в монографії «Культурні рослини південного заходу СРСР по палеоботанічним дослідженням». В ній З. В. Янушевич підтвердила правильність вавиловської теорії центрів походження культурних рослин, внісши разом з тим чимало суттєвих уточнень про межі стародавніх землеробських областей, їх взаємозв'язку та історичній послідовності. З. В. Янушевич визначила місце і час виникнення найважливіших культурних рослин і шляхи їх міграції. Ця праця лягла в основу докторської дисертації З. В. Янушевич, яку вона захистила в 1979 році.

З. В. Янушевич брала участь у міжнародних конференціях з палеоетноботаніки в НДР, Болгарії, Чехословаччині і Польщі. Вона отримувала запрошення на подібні конференції і з західних країн, але радянська влада її не випускали. З. В. Янушевич завершила свою наукову діяльність в 1988 році, а в 1992 році переїхала на постійне місце проживання до сина в Англії.

Твори[ред. | ред. код]

За своє життя З. В. Янушевич написала самостійно або в співавторстві близько 60 робіт.

  • «Зимуючий овес і горох в Молдавії». Кишинів, 1969 (у співавторстві).
  • «Дикоростучий виноград Молдавії». Кишинів, 1971 (у співавторстві)
  • «Нові форми томатів». Кишинів, 1972.
  • «Культурні рослини південного заходу СРСР за палеоботанічними дослідженнями». Кишинів, 1976

Крім того, Зоя Василівна Янушевич залишила після себе дві книги спогадів, названі «Випадкові записки», у яких, серед іншого, розповідається про те, як ключові моменти радянської історії відбилися в її життя: голод 1933 року, 1937 рік, блокада Ленінграда і інше.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]