Ян Криштоф Тарновський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Кшиштоф Тарновський
Anonymous Jan Krzysztof Tarnowski.jpg
Народився 1537(1537)
Помер 1 квітня 1567(1567-04-01)
Горличина
Діяльність військовик, урядник
Титул граф
Посада Каштелян
Рід Тарновські
Батько Ян Амор Тарновський
Мати Зофія Шидловецька
Брати, сестри  • Zofia Tarnowska[d]
Дружина Зофія Одровонж
  • POL COA Leliwa.svg

Ян Кши́штоф Тарно́вський (пол. Jan Krzysztof Tarnowski; близько 1 січня 1537 — 1 квітня 1567, с. Горличина) — польський граф, урядник Королівства Польського. Останній представник тарнувської гілки роду Тарновських гербу Леліва.

Біографія[ред. | ред. код]

Надгробок Яна Амора та Яна Кшиштофа Тарновських в катедрі Тарнува

Син Яна Амора Тарновського та його другої дружини Зофiї Шидловецької.

Виховувався при дворі імператора Фердинанда. За К. Несецьким, виховувався у католицькому обряді.[1] Був секретарем королівським (1554 р.), каштеляном войніцьким (23 квітня 1557 року), старостою сандомирським, стрийським, долинським. Хворів на туберкульоз. На його похороні мав промову Пйотр Скарґа.[1]

1555 року одружився із донькою каштеляна та руського воєводи Станіслава Одровонжа Зофією[2] (дружина по його смерті вийшла заміж за сандомирського воєводу Яна Костку.[1]). Внаслідок цього шлюбу став, зокрема, власником Сатанова, Ярослава. Дорослих дітей не мав.

Володів містами: Тарнув, Переворськ, Тернопіль, селами Тарнавець, Кремінна, Курилівка, Вев'юрка, Рожнів, Старе Село Перемишльської землі Руського воєводства. Розбудовував старий замок Тернополя.

На його прохання король Сигізмунд ІІ Август надав приілей, яким відновив міські права Зінькова.[3]

В латинській катедрі Тарнува коштом князя Василя Костянтина Острозького було встановлено наприкінці XVI ст. виготовлений скульптором Паллавіні надгробок батьку Яну Амору (верхній ярус) та сину Яну Кшштофу (нижній) Тарновським.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 4. — S. 329.
  2. Odrowązowie (02) (пол.)
  3. Zińków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo — Żyżyn. (пол.) — S. 621. (пол.)
  4. Tarnów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 198. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]