Петро Скарґа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Скарґа
пол. Piotr Skarga
Piotr Skarga.PNG
Псевдо Пйотр Повенський
Народився 2 лютого 1536(1536-02-02)
фільварок поблизу м. Груєць
Помер 27 вересня 1612(1612-09-27) (76 років)
Краків
Поховання
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Діяльність освітянин, полеміст
Відомий завдяки проповідник
Alma mater Яґеллонський університет
Володіє мовами латина і польська[1]
Заклад Вільнюський університет і Полоцький єзуїтський колегіум
Посада ректор Віленської Академії
Конфесія католик
Герб

Петро Скарґа (пол. Piotr Skarga; 2 лютого 1536(15360202), фільварок поблизу м. Груєць — 27 вересня 1612) — польський римо-католицький священик, полеміст, проповідник, агіограф, освітянин. Представник шляхетського роду Скарг гербу Павенжа. Член Товариства Ісуса, отець-єзуїт1564). Один із лідерів Католицької реформи у Речі Посполитій.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився 2 лютого 1536 року на фільварку поблизу м. Груєць[2], Мазовія.

Випускник Краківської академії (1555). Після навчання у краківській Академії (1552—1555) був висвячений у Львові (1564), де став каноніком Латинського собору. Через пару років виїхав до Італії, де вступив до ордену єзуїтів. Стажувався у Відні та Римі. Ректор єзуїтського Віленського колегіуму (15731577), професор Краківської академії (15771579). Був ректором колегіуму єзуїтів у Вільно, перший ректор Віленської академії (15791584; майбутнього Віленського університету). Організував Полоцький єзуїтський колегіум і у 1582—1586 був його першим ректором.

Був придворним проповідником короля Сигізмунда ІІІ Вази (15881612). Займався активною просвітницькою й освітньою діяльністю на території Речі Посполитої. Вів полеміку з місцевими протестантами, насамперед кальвіністами, а також з православними. Підтримав укладання Берестейської унії (1596) між Римом та православними Речі Посполитої. Виступав з критикою політично-суспільного ладу держави, магнатерії, розколу християнської церкви тощо. Обстоював необхідність посилення королівської влади шляхом обмеження прав Сейму та шляхетської анархії. Помер у Кракові, Малопольща, у віці 76 років. Похований у краківській церкві Петра і Павла. Автор численних проповідей, промов та політично-релігійних трактатів. Найвідоміша робота — «Життя святих Старого і Нового Заповіту» (1579), одна з найпопулярніших книг в історії польської літератури. Також — Петро Повенський (пол. Piotr Powęski)[3].

Твори[ред. | ред. код]

  • «Про єдність Церкви Божої під одним пастирем» (пол. О jedności Kościola Bożego pod jednym pasterzem) (1577)
  • під зміненим заголовком «Про урядження та єдність Божої Церкви під одним пастирем» (пол. О rządzie і jedności Kościola Bożego pod jednym pasterzem) (1590)
  • «Синод Берестейський та його оборона» (пол. Synod Brzeski і jego obrona) (1597)
  • «На плач і лемент Теофіла Ортолога русинам грецького обряду пересторога» (пол. Na treny і lament Teofila Ortologa do Rusi greckiego nabożeństwa przestroga) (1610)

Пам'ять[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

Пам'ятна дошка П. Скарзі, Львів, Костел єзуїтів. Автор — Люна Дрекслер

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Tazbir J. Skarga Piotr (1536—1612), jezuita, polemista religijny, hagiograf, nadworny kaznodzieja Zygmunta III // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1997. — T. XXXVIIІ/1, zeszyt 156. — S. 35. — ISBN 83-86301-01-5. (пол.)
  3. Українська література XIV—XVI ст. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 549. — ISBN 5-12-009282-9.
  4. Володимир Мороз. Тернопільська вулиця біля Камінної гори
  5. Костянтин Чавага. Коломия: відновили таблицю пам'яті о. Петра Скарги // Zbruch, 4.08.2013
  6. на одному з опорних стовпів (філярів) центральної нави

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]