Ян Петро Сапіга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Петро Сапіга
пол. Jan Piotr Sapieha
Псевдо Іван Петро Сапіга
Народився 1569(1569)
Бихів або Могильов
Помер 15 жовтня 1611(1611-10-15)
Москва
Поховання Лейпалінгісd[1]
Країна  Річ Посполита
Місце проживання Річ Посполита
Діяльність військовик, урядник
Галузь аристократія[2], військова справа[2], політика[2] і дипломатія[2]
Відомий завдяки гетьман Лжедмітрія II
Alma mater Вільнюський університет (1587) і Падуанський університет
Знання мов польська[2] і латина[2]
Учасник Димитріади, Battle of Rakvered, Битва під Білим Каменем, Битва під Кірхольмом і Battle of Kalyazind
Суспільний стан шляхтич[d][2]
Посада посол Сейму Речі Посполитої[d], Усвяцький старостаd і ротмістр королівськийd[1]
Військове звання ротмістр
Рід Сапіги
Батько Павло Сапега
Мати Ганна Сангушко
У шлюбі з Зофія Вейгер
Діти Андрій Станіслав, Ян, Зузанна, Софія, Фларіян, Павло Іван
Герб
Герб

Ян Петро Сапіга (пол. Jan Piotr Sapieha; 1569, Бихів або Могильов — 15 жовтня 1611, Москва) — русько-литовський шляхтич, військовий діяч Речі Посполитої. Представник білорусько-литовського роду Сапіг гербу Лис. Активний прибічник Лжедмитрія II. Наприкінці життя — римокатолик за віросповіданням, син київського каштеляна Павла Сапіги, православного за віросповіданням.

Біографія[ред. | ред. код]

Син київського каштеляна Павла Сапіги (православний за віросповіданням) та його дружини Ганни Ходкевич.

Навчався у Віленській академії (до 1587), Падуанському університеті. Брав участь у боях із кримськими татарами. 1600 року обраний до сейму від міста Гродно[джерело?].

Брав участь у війні Швеції з Річчю Посполитою (16001611), у битві під Кірхгольмом (1605 р.) командував правим флангом військ Речі Посполитої.

У серпні 1608 р. зі схвалення двоюрідного брата, великого канцлера литовського Лева Сапеги прибув у Тушинський табір Лжедмитрія II[3], у вересні 1608 року разом з полковником Александром Юзефом Лісовським взяв в облогу Троїце-Сергієвий монастир, 12 січня 1610 року був змушений відступити. Після розпаду Тушинського табору перебував з Лжедмитрієм II до його другого походу на Москву.

Був похований, як і заповів, поряд із батьками у православній церкві в дідичному селі Лейпунах (нині Лейпалінгіс, Литва).

Посади, звання[ред. | ред. код]

Ротмістр королівський (з 1601[4] чи 1605), староста усвятський (з 1606).[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыіМінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 53. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
  2. а б в г д е ж Czech National Authority Database
  3. Татищев Василий Никитич — (История Российская № 4). История Российская. Часть 4 (рос.). Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 10 квітня 2013.
  4. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 14
  5. Sapiehowie (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]