Троїце-Сергієва лавра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Троїце-Сергієва лавра
Свято-Троицкая Сергиева лавра
Панорама Троїце-Сергієвої лаври
Панорама Троїце-Сергієвої лаври
Координати Координати: 56°18′37″ пн. ш. 38°07′46″ сх. д. / 56.31028° пн. ш. 38.12944° сх. д. / 56.31028; 38.12944
Статус лавра
Країна Росія Росія
Місце розташування м.Сергієв Посад (Московська область)
Конфесія МП
Єпархія Московська
Тип монастиря чоловічий
Засновник Сергій Радонезький
Перша згадка Сергій Радонезький
Заснування 1337
Настоятель Архієпископ Феогност (Ґузіков)
Стан діючий
Веб-сторінка http://www.stsl.ru/

Троїце-Сергієва лавра у Вікісховищі
Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №657
англ.рос.

Троїце-Сергієва Лавра — найбільший монастир Росії, розташований у центрі міста Сергієв Посад Московської області, на ріці Кончурі. Монастир чоловічий, заснований в XIV столітті преподобним Сергіем Радонезьким. Відігравав важливу роль у політичному житті Північно-східної Русі, був опорою російських правителів. Брав активну участь у боротьбі проти татаро-монгольського ярма.

В 1340-х роках Сергій Радонезький заснував невеликий монастир з дерев'яним Святотроїцьким храмом біля Хотькова, на пагорбі Маковець. В 1355 році в монастирі був уведений новий, загально житійний статут. Територія монастиря була розділена на три частини — житлову, громадську й оборонну; ігуменом монастиря став його засновник. План монастиря, установлений тоді, загалом дійшов до наших днів (прямокутний внутрішній двір із церквою й трапезної, оточений із чотирьох сторін келіями). Незабаром Троїцький монастир став духовним центром Московських земель, підтримкою московських князів.

Історія лаври до 1744 року[ред.ред. код]

Троїцький собор

Тут у 1380 році Сергій Радонезький благословив військо князя Дмитра Донського, що відправлялося на бій з Мамаєм. 8 вересня 1380 року на поле бою вийшли ченці-богатирі Троїцького монастиря — Пєрєсвєт й Ослябя. В 1392 році преподобний Сергій умер, а заснований їм монастир протягом декількох сторіч був культурним і релігійним центром Російської держави. У монастирі складалися літописи, переписувалися рукописи, писалися ікони; в XV столітті тут було створено «Житіє преподобного Сергія Радонезького», одна з найбільших пам'яток давньоруськой літератури, найцінніший історичний документ.

В 1408 році монастир був розграбований і спалений татарським ханом Едигеєм, але наступні 200 років його історії пройшли майже безхмарно. Монастир відбудовував, розвивався, став однієї з головних російських святинь. В 1422 року, року зарахування засновника монастиря до лику святих, на місці дерев'яної церкви був закладений головний храм обителі — Троїцький собор. Пізніше за монастирем закріпилася назва «Троїце-Сергієва лавра».

У Смутний час монастир, витримавши 16-місячну облогу польсько-литовських інтервентів під предводительством Сапеги й Лисовського, став одним з оплотів Другого ополчення Мініна й Пожарського. Великий внесок у справу звільнення внесли архімандрит Діонісій і келар Авраамій Паліцин, що допомагали Ополченню великими пожертвуваннями й підтримували дух війська.

Успенський собор

Монастирю благоволили російські царі. Вони регулярно робили паломництва до святих місць Троїце-Сергія («Троїцький хід»). У монастирі був хрещений Іван IV Грозний. Протягом 1550–1560 рр. келарем був старець Адріан Ангелов.

У 1682 році, під час Стрілецького бунту, монастир послужив притулком для царівни Софії Олексіївни, царевичів Івана й Петра. В 1689 році в монастирі ховався, що врятувався з Москви втечею, Петро I. При ньому в обителі з'явилася чудова барочна трапезна із храмом преподобного Сергія Радонезького.

Саме в Троїце-Сергієвім монастирі відбулася розправа над прихильниками Софії. Звідси вже єдиновладним правителем Петро виїхав у Москву. В 1738 році змінилася система керування монастирем: він став підкорятися Духовній раді. Незабаром, в 1744 році, Троїце-Сергіїв монастир був визнаний гідним почесного титулу лаври. Главою лаври затверджувався Митрополит Московський.


Посилання[ред.ред. код]

{релігія-доробити}}