Бихів (місто)

	місто Бихів; біл. Быхаў
Герб Бихова	Прапор Бихова
Основні дані
	53°31′34″ пн. ш. 30°14′09″ сх. д. / 53.52611° пн. ш. 30.23583° сх. д.Координати: 53°31′34″ пн. ш. 30°14′09″ сх. д. / 53.52611° пн. ш. 30.23583° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Могильовська область
Засновано	1370
Перша згадка	14 століття
Населення	16,7 тис. ж. (2006)
Транслітерація назви	Bychaŭ
Поштовий індекс	213352 і 213353
Телефонний код	+375-2231
Висота	155 м м.н.р.м.
Водойма	Днiпро
	Бихів
	Бихів Бихів (Могильовська область)
	Бихів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бихів (значення).

Би́хів, або Бихов (раніше — Старий Бихів^[2], біл. Быхаў пол. Bychów) — місто, центр Биховського району Могильовської області Білорусі.

Історія[ред. | ред. код]

Бихов колись знала вся Європа. Саме тут знаходилася одна з найкращих ливарень («людвісарень») XVI—XVIII століть, де майстри найвищого рівня виготовляли гармати, ядра, кулі та багато іншого, без чого в середні століття в Європі жити було просто неможливо. При ливарній гарматний майстерні перебувала і знаменита Бихівська збройова школа.^[3]

Бихов (районний центр області, місто на правому березі Дніпра). Відомий як Старий Бихов за документами з XIV ст. Був поселенням литовського князя Свидригайла (XV ст.), магнатів Ходкевичів (XVI ст.), Сапегів (XVII — початок XIX ст.).

Згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто^[4].

В 1590, 1594 в районі Бихова відбувались антифеодальні повстання, у яких білоруські селяни разом з українськими селянами і козаками виступали проти польсько-шляхетського гніту. Саме тому наприкінці XVI — початку XVII ст. гетьман Великого князівства Литовського Ходкевич, а потім Сапега перетворюють Бихов на потужну фортецю — одну з найкращих на території Білорусі. Земляні вали, рови, бастіони півкільцем замкнули терени міста, східний бік якого виходив до обривів Дніпра. Центром поселення став замок: він розташовувався в головному місці плану, над Дніпром, перед ним простягався великий майдан, по обидва боки якого було розташовано на регулярних засадах, житлові квартали. Площа розділяла терени міста на дві частини і була плацом для навчання солдатів гарнізону фортеці. Через площу з півночі на південь пролягла головна вулиця, яка замикається Могилевськими та Рогачевськими в'їзними воротами-брамами.

Мапа бихівської фортеці у XVII ст.

Під час визвольної війни 1648—1654, фортецю штурмували українські і білоруські повстанці, деякий час тут знаходилися в облозі війська Филона Гаркуші (1648 р.), під час московсько-польської війни 1654—1667 роках — Іван Золотаренко (1655 р.).

В Північну війну 1700—1721 роках московська армія захопила місто, що обороняв Сапега, союзник шведів.

У 1772 році Бихов приєднаний до Росії.

У XVII—XVIII ст. в місті було лише дві монументальних кам'яних споруди: замок феодала і синагога, всі інші споруди, у тому числі культові, були дерев'яними. Тому не випадково, що в умовах частих облог та пожеж, вони згинули. Збереглися, щоправда, зі значними втратами, тільки замок і синагога. Існуюча православна церква знаходиться віддалік від старих пам'ятників архітектури і не пов'язана з ними архітектурно-планувальною композицією, що пояснюється пізнішим часом її будівництва (XIX ст.).

Економіка[ред. | ред. код]

Транспорт[ред. | ред. код]

Діють пароплавна пристань на Дніпрі, залізнична станція.

Підприємства[ред. | ред. код]

Овочеконсервний завод
В районі Бихова торфорозробки, лісопильні, деревообробні та інші підприємства.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Ймовірно, тут народився Гаркуша Филон (? — після 1654) — полковник козацького загону, що діяв на території Білорусі, сподвижник Богдана Хмельницького.