Ракіцький Ярослав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Ярослав Ракіцький
Ярослав Ракіцький
Ярослав Ракіцький
Особисті дані
Повне ім'я Ярослав Володимирович Ракіцький
Народження 3 серпня 1989(1989-08-03)[1][2][3] (34 роки)
  Першотравенськ, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Зріст 180 см
Вага 70 кг
Прізвисько «Рак»[4]
Громадянство Україна Україна
Позиція центральний захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Шахтар»
Номер 44
Юнацькі клуби
2002
2003–2006
2005 		Україна «Самара-Метеорит» (Павлоград)
Україна «Шахтар»
Україна УОР (Донецьк)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2006–2019 Україна «Шахтар» 210 (9)
2006–2008 → Україна «Шахтар-3» 31 (4)
2019–2022 Росія «Зеніт» 78 (5)
2022–2023 Туреччина «Адана Демірспор» 8 (0)
2023– Україна «Шахтар» 24 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2008–2011 Україна Україна (U-21) 17 (3)
2009–2018 Україна Україна 54 (5)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 26 травня 2024.

Яросла́в Володи́мирович Ракі́цький (нар. 3 серпня 1989, Першотравенськ, Дніпропетровська область) — український футболіст, центральний захисник донецького «Шахтаря».

Багаторазовий чемпіон України в складі «Шахтаря», триразовий чемпіон Росії в складі «Зеніту». Учасник чемпіонатів Європи 2012 і 2016 у складі збірної України.

Вихованець академії «Шахтаря», пройшов усі юнацькі команди клубу та закріпився в основному складі «гірників» з 2009 року.[5]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Вихованець футбольних шкіл «Самара-Метеорит» з Павлограда та донецького УОР, а також дитячої футбольної академії донецького «Шахтаря». У 10 років був на перегляді у київському «Динамо»[6]. Протягом 2002—2006 років у дитячо-юнацькій футбольній лізі провів 65 матчів, відзначився 8 забитими голами. 31 липня 2006 року дебютував у матчах другої ліги чемпіонату України у складі команди «Шахтар-3» (матч проти краснопільського «Явора», перемога 2:1). Усього протягом 2006—2008 років у складі «Шахтаря-3» відіграв 31 матч, відзначився чотирма забитими голами.

За першу команду «Шахтаря» дебютував 15 серпня 2009 року у матчі 1/16 фіналу розіграшу кубка України проти овідіопольського «Дністра» (перемога 6:1). 12 вересня у 1/8 фіналу того ж розіграшу забив команді «Єдність» (Плиски) перший гол за основу[7] (перемога 3:1). Після переходу в «Барселону» Дмитра Чигринського, основного захисника «Шахтаря», Ярослав отримав шанс влитися до головної команди. Це йому вдалося, і з того часу Ракіцький закріпився в основному складі донеччан.

З 28 січня 2019 до 2 березня 2022 року — гравець російського клубу «Зеніт» (Санкт-Петербург). Після початку російського вторгнення до України Ракіцький розірвав контракт з «Зенітом»: клуб повідомив, що причиною цьому стали сімейні обставини[8].

Навесні 2022 року тренувався з «Металістом» і «Шахтарем»[9]. У липні став гравцем турецького «Адана Демірспор»[10].

16 січня 2023 офіційно повернувся до складу «Шахтаря».

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

З 2008 року викликався до молодіжної збірної України (дебют 10 жовтня у матчі проти однолітків з Нідерландів, нічия 1:1). У складі української молодіжної збірної був учасником фінального етапу молодіжного чемпіонату Європи 2011 року, в рамках якого взяв участь в усіх трьох іграх команди на турнірі.

Після отримання постійного місця в основі «Шахтаря» був викликаний до національної збірної України, у формі головної команди країни дебютував 10 жовтня 2009 року у матчі проти збірної Англії (перемога 1:0). Перший гол за національну збірну забив у другому своєму зіграному за неї матчі, відзначившись у воротах збірної Андорри 14 жовтня 2009 року.

У складі збірної України брав участь у матчах Євро-2012 та 2016.

6 листопада 2019 року оголосив про завершення кар'єри в збірній України.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]
Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Станом на 3 березня 2022 року[11]
Сезон Команда Чемпіонат Кубок Єврокубки Інші кубки Всього
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
2006-2007 Україна «Шахтар-3» 15 1 — — — — — — 15 1
2007-2008 16 3 — — — — — — 16 3
Всього в Шахтарі-3 31 4 31 4
2009-2010 Україна «Шахтар» 24 0 4 1 9 1 — — 37 2
2010-2011 21 1 2 0 10 1 1 0 34 2
2011-2012 27 2 5 0 4 0 1 0 37 2
2012-2013 24 1 2 0 8 0 1 0 35 1
2013-2014 23 0 1 0 7 0 1 0 32 0
2014-2015 18 2 5 0 8 0 1 0 32 2
2015-2016 18 2 2 0 17 1 1 0 38 3
2016-2017 21 0 2 0 8 0 0 0 31 0
2017-2018 23 0 3 1 7 0 1 0 34 1
2018-2019 11 1 1 0 4 0 0 0 16 1
Всього в «Шахтарі» 210 9 26 2 82 3 7 0 325 14
2018-2019 Росія «Зеніт» (Санкт-Петербург) 12 3 0 0 4 0 0 0 16 3
2019-2020 27 0 4 0 5 1 1 0 37 1
2020-2021 24 1 1 0 6 0 1 0 32 1
2021-2022 15 1 0 0 7 1 1 0 23 2
Всього в «Зеніті» 78 5 5 0 22 2 3 0 108 7
Всього за кар'єру 319 18 31 2 104 5 10 0 464 28


Досягнення

[ред. | ред. код]
«Шахтар»
«Зеніт»

Родина та особисте життя

[ред. | ред. код]

Мати — підприємець, володіє б'юті студією Олени Ракіцької у місті Дніпро. Батько працював на шахті в Першотравенську. Дід і дядько Ярослава займалися боротьбою на професійному рівні. Саме дідусь привів Ярослава на футбол.

Його молодша сестра Дар'я — чемпіонка України з жіночого футзалу сезону 2023/2024, експерт зі спортивного маркетингу та спонсорства.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ FBref
  3. ↑ As — Madrid: Grupo Prisa, 1967. — ISSN 1888-6671
  4. ↑ Ярослав Ракицкий: «Все меня зовут Раком»
  5. ↑ «Щоб потрапити до основи Шахтаря, треба було перепливти ставок»: вихованці «гірників» згадали молодих Зінченка та Коваленка - UkrFootball. ukrfootball.ua (укр.). 10 липня 2023. Процитовано 25 червня 2024.
  6. ↑ Ракицький: «Їздив на перегляд до Києва до „Динамо“, але щось не пішло»
  7. ↑ Ракіцький: «Луческу дійсно великий»
  8. ↑ Євген Мороз (3 березня 2022). Ярослав Ракицький розірвав контракт із російським "Зєнітом" після вторгнення РФ в Україну. Євген Мороз. Процитовано 23 жовтня 2022.
  9. ↑ Палкін пролив світло на майбутнє Ракицького в «Шахтарі». football24.ua. Футбол 24. Процитовано 13 квітня 2022.
  10. ↑ Григорій Мухін (25 липня 2022). Ракицький став гравцем "Адана Демірспора". Лівий Берег. Процитовано 23 жовтня 2022.
  11. ↑ Статистика "Зенит" 2020-2021. FootBoom.ru (рос.). Процитовано 17 серпня 2020.
  12. ↑ Ракицький отримає медаль чемпіона України

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ракіцький Ярослав Володимирович
«Шахтар» — поточний склад
Україна
1 Коваль (в) • 2 Селін • 3 Хачеріді • 4 Тимощук • 5 Кучер • 6 Гармаш • 7 Шевченко (к) • 8 Алієв • 9 Гусєв • 10 Воронін • 11 Ярмоленко • 12 П'ятов (в) • 13 Шевчук • 14 Ротань • 15 Мілевський • 16 Селезньов • 17 Михалик • 18 Назаренко • 19 Коноплянка • 20 Ракіцький • 21 Бутко • 22 Девич • 23 Горяїнов (в) • Тренер: Олег Блохін
Україна
1 Бойко (в) • 2 Бутко • 3 Хачеріді • 4 Тимощук (к) • 5 Кучер • 6 Степаненко • 7 Ярмоленко • 8 Зозуля • 9 Коваленко • 10 Коноплянка • 11 Селезньов • 12 П'ятов (в) • 13 Шевчук (в-к) • 14 Ротань (в-к) • 15 Будківський • 16 Сидорчук • 17 Федецький • 18 Рибалка • 19 Гармаш • 20 Ракіцький • 21 Зінченко • 22 Караваєв • 23 Шевченко (в) • Тренер: Михайло Фоменко
Україна
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ракіцький_Ярослав_Володимирович&oldid=42892416