Воронін Андрій Вікторович

	Андрій Воронін
Особисті дані
Повне ім'я	Андрій Вікторович Воронін
Народження	21 липня 1979 (41 рік)
	Одеса, Україна
Зріст	179 см
Вага	75 кг
Прізвисько	Ворона
Громадянство	Україна
Позиція	Нападник
Юнацькі клуби
	«Чорноморець» (Одеса)
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Звання, нагороди
Нагороди
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Андрій Воронін у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воронін.

Андрі́й Ві́кторович Воро́нін (нар. 21 липня 1979, Одеса) — колишній український футболіст, нападник. Виступав, зокрема за «Майнц», «Баєр», «Ліверпуль», «Герту» та «Динамо» (Москва). Чвертьфіналіст чемпіонату світу 2006 року та учасник чемпіонату Європи 2012 року у складі збірної України. У складі національної збірної провів 74 матчі та забив 8 м'ячів — входить до першої десятки в історії збірної за обома цими показниками, а також за гольовими передачами.

Життєпис[ред. | ред. код]

Андрій Воронін народився 21 липня 1979 року в Одесі.

У 1994 році 15-річний одесит, вихованець юнацької команди «Чорноморця», привернув до себе увагу закордонних тренерів (Андрій і його команда вдало виступили на турнірі в Австрії) і його запросили до Німеччини — у відому команду «Боруссію» (Менхенгладбах).

У жовтнi 2016 року, після проходження курсів у ФФУ, Андрій Воронін отримав диплом тренера.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Андрій Воронін у складі збірної України

Борусія Менхенгладбах[ред. | ред. код]

До 20 років Воронін продовжував перебувати в Менхенгладбасі. Він дебютував в німецькій Бундеслізі проти Баварії в 1997 у віці 18 років. Але молодому нападникові було важко потрапити до основи такого сильного колективу, який виступав у першій (найвищій) Бундеслізі. Зігравши всього 7 матчів і забивши 1 гол у вищому дивізіоні, він погодився на перехід до «Майнца» з другої Бундесліги, де отримав місце у стартовому складі і можливість здобувати ігровий досвід.

Майнц[ред. | ред. код]

Андрій Воронін став одним із найкращих форвардів другої Бундесліги, а потім уже перебрався і до першої — до «Кельна».

Кельн[ред. | ред. код]

За результатами сезону 2003—2004 років Кельн понизився у статусі, однак Воронін отримав змогу залишитися у вищому дивізіоні — ним зацікавився леверкузенський Байєр. Керівництво клубу було вражене його грою в Кельні, особливо нічиєю 2:2 проти них, коли Воронін забив один гол і створив небезпечний момент, внаслідок якого був забитий другий м'яч. Після тієї гри Експрес назвав його «єдиним дійсно хорошим футболістом в Кельні», а Bild писав: «Один тільки нападник Кельна, (Воронін) був більш небезпечний, ніж вся зоряна атака Байєра (Шнайдер, Понте, Невіль і Бербатов)».

Байєр[ред. | ред. код]

Після успішних виступів за Баєр (забив 37 голів), а також на міжнародному рівні (участь в ЧС-2006 в Німеччині, де Україна дійшла до чвертьфіналу), контракт Вороніна закінчувалася наприкінці сезону 2006-07, і він повідомив, що не збирається його продовжувати. За гравця почалася боротьба клубів з Франції, Іспанії, Італії та Шотландії.

Ліверпуль[ред. | ред. код]

26 лютого 2007 Ліверпуль оголосив про підписання контракту з Вороніним на правах вільного агента, і що він приєднається до команди протягом літа. Вороніна представили як гравця Ліверпуля 6 липня 2007 після підписання чотирирічного контракту. 11 серпня 2007 він дебютував у прем'єр-лізі, вийшовши на заміну на 78-й хвилині матчу проти Астон Вілли. Через кілька днів, 15 серпня 2007 року, Андрій забив свій перший гол за Ліверпуль у відбірковому матчі Ліги чемпіонів проти Тулузи. А вже 25 серпня 2007, прийшов перший успіх і у Прем'єр-лізі — в грі з Сандерлендом на 87-й хвилині. Далі справи в українського нападника пішли не найкращим чином. 25 січня 2008 він пошкодив ногу на тренуванні і переніс операцію. Через невелику кількість виступів з'явилися чутки, що Рафа Бенітес збирається продати українського форварда. Однак вони не підтвердилися, — Воронін зіграв декілька літніх товариських матчів і забив 3 голи. Перший матч у сезоні 2009/10 він провів у кваліфікації Ліги чемпіонів проти Ліона. Виступ не вдався, Андрій втратив багато моментів, і в підсумку його замінили.

Герта[ред. | ред. код]

В останній день трансферного вікна міжсезоння 2008 року Андрій Воронін відправився в оренду в берлінський клуб Герта на один сезон. Забив два голи в матчі з Баварією 14 лютого (2-1), і зробив хет-трик в матчі з Енергі. 11 квітня 2009, після фолу проти Леона Андреасена з Ганновера 96, Андрій покинув поле, отримавши ювілейну 1000-у червону картку в історії Бундесліги.

Динамо[ред. | ред. код]

8 січня 2010, було оголошено, що Ліверпуль отримав 4 млн фунтів стерлінгів від московського Динамо. Два дні по тому, Воронін офіційно підписав контракт з Динамо (Москва).

Фортуна (Дюссельдорф)[ред. | ред. код]

31 липня 2012 Фортуна Дюссельдорф оголосила, що підписала Вороніна на один рік на правах оренди.

Збірна України[ред. | ред. код]

Під час перебування в Майнці, Воронін отримав виклик до збірної України до 21 року. В березні 2002 року, у віці 22 років він дебютував в товариському матчі проти збірної Румунії (4-1). Не дивлячись на непогану гру, він був виключений з команди, яку на той час очолював Леонід Буряк. Але в 2002 році він був викликаний до збірної знову, і забив свій перший гол у ворота збірної Греції у відбірковому матчі Євро 2004. Також забивав збірній Іспанії (2-2) в березні 2003 року. Разом зі збірною дійшов до чвертьфіналу ЧС-2006, де в підсумку Україна програла майбутнім чемпіонам — Італії. 15 серпня 2012 року, у матчі проти збірної Чехії у Львові, Андрій Воронін припинив свої виступи у збірній.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки		Всього
Клуб	Сезон	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
Боруссія (Менхенгладбах)	1997-98	7	1	0	0	0	0	7	1
	1998-99	0	0	0	0	0	0	0	0
	1999-00	2	0	0	0	0	0	2	0
Майнц	2000-01	10	1	1	0	0	0	11	1
	2001-02	34	8	2	1	0	0	36	9
	2002-03	31	20	1	0	0	0	32	20
Кельн	2003-04	19	4	2	2	0	0	21	6
Баєр	2004-05	32	15	1	0	5	2	38	17
	2005-06	29	7	2	1	2	0	33	8
	2006-07	31	10	2	0	10	2	43	12
Ліверпуль	2007-08	19	5	1	0	7	1	27	6
Герта
Герта	2008-09	27	11	1	0	5	0	33	11
Ліверпуль	2009-10	8	0	0	0	3	0	11	0
Динамо (Москва)	2010	26	4	3	0	0	0	29	4
Динамо (Москва)	2011-12	37	11	4	2	0	0	41	13
Фортуна	2012-13	9	0	1	0	0	0	10	0
Динамо (Москва)	2013-14	17	7	0	0	0	0	17	7
Всього за кар'єру		338	104	21	6	32	5	391	115

Голи за збірну[ред. | ред. код]

#	Дата	Стадіон	Суперник	Рахунок	Результат	Змагання
1.	12 жовтня 2002	Київ, Україна	Греція	2-0	Перемога	Кваліфікація до Євро-2004
2.	28 березня 2003	Київ, Україна	Іспанія	2-2	Нічия	Кваліфікація до Євро-2004
3.	30 березня 2005	Київ, Україна	Данія	1-0	Перемога	Кваліфікація до ЧС-2006
4.	8 червня 2006	Люксембург, Люксембург	Люксембург	3-0	Перемога	Товариський
5.	15 серпня 2006	Київ, Україна	Азербайджан	6-0	Перемога	Товариський
6.	21 листопада 2007	Київ, Україна	Франція	2-2	Нічия	Кваліфікація до Євро-2008
7.	1 червня 2011	Київ, Україна	Узбекистан	2-0	Перемога	Товариський
8.	28 травня 2012	Куфштайн, Австрія	Естонія	4-0	Перемога	Товариський

Родина[ред. | ред. код]

Андрій одружений з одеситкою Юлією. Подружжя має сина Андрія (2007) та доньку Соню (2008). 5 березня 2015 року родина поповнилася — народився син Даніель. Від першого шлюбу Андрій має доньку Машу.

Мовне питання[ред. | ред. код]

Із 16-літнього віку жив у Німеччині. Після поразки України від Литви в листопаді 2007 року, на звернення до нього журналіста українською мовою сказав:

«Ти можеш до мене звертатись російською мовою?» (рос. Ты можешь ко мне обращаться на русском языке?). Коли журналіст сказав, що звертається до нього державною мовою, і футболіст повинен поважати її, Воронін повідомив: «Навіщо мені потрібна ваша українська, я в Одесі народився і ніхто там української навіть не чув» («Зачем мне нужен ваш украинский, я в Одессе родился и никто там украинского даже не слышал…»)^[1]

Нагороди і досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Фіналіст Кубка Росії: 2011/12

Особисті[ред. | ред. код]

Найкращий гравець турніру на призи Стефана Решка (Ужгород): 1994^[2]

Література[ред. | ред. код]

Віктор Хохлюк: «Голеадори» стор. 88. Луганськ. 2012 рік. ISBN 978-966-158-934-5 (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Пам'ятка для гравців збірної України: не втрачено честь — не втрачено нічого. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 23 листопад 2011.
↑ Рекунов Валерій. Чаша з рук кумира // Газета «Український футбол». — 1994. — Вип. 5 (140) (березень). — С. 7.

Посилання[ред. | ред. код]

[1] Пам'ятка для гравців збірної України: не втрачено честь — не втрачено нічого. Архів оригіналу за 5 березень 2016. Процитовано 23 листопад 2011.

[2] Рекунов Валерій. Чаша з рук кумира // Газета «Український футбол». — 1994. — Вип. 5 (140) (березень). — С. 7.

[1]

[2]