Маріно Пушич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Маріно Пушич
Особисті дані
Народження 18 серпня 1971(1971-08-18) (52 роки)
  Мостар, Герцеговинсько-Неретванський кантон
Громадянство  Нідерланди
 Боснія і Герцеговина
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Югославія «Вележ» (Мостар)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989–1990 Нідерланди «Де Графсхап» 0 (0)
1990 Нідерланди «Гоу Егед Іглз» 0 (0)
1990–1991 Югославія «Црвена Звезда» 0 (0)
1991–1992 Югославія «Вележ» (Мостар) ? (?)
1992–1993 Нідерланди «Де Графсхап» ? (?)
1993–1994 Нідерланди «Реден» ? (?)
1994–1995 Німеччина «Кельн ІІ» ? (?)
1995–1996 Бельгія «Ейпен» 6 (0)
1996–2000 Нідерланди «Бабберіх» ? (?)
2000–2001 Нідерланди «Де Трефферс» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2010–2013 Нідерланди «Вітессе/АГОВВ» (акад.)
2013–2014 Нідерланди «НАК Бреда» (асист.)
2015 Азербайджан «Інтер» (Баку) (асист.)
2015–2018 Нідерланди «Твенте» (асист.)
2018–2019 Нідерланди «Твенте»
2019–2021 Нідерланди АЗ (Алкмар) (асист.)
2021–2023 Нідерланди «Феєнорд» (асист.)
2023– Україна «Шахтар» (Донецьк)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Маріно Пушич (босн. Marino Pušić, нар. 18 серпня 1971, Мостар) — колишній боснійський футболіст, по завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер, з 2023 року очолює донецький «Шахтар».

Кар'єра[ред. | ред. код]

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Пушич є вихованцем клубу «Вележ» (Мостар) з рідного міста, з якого перейшов до нідерландського «Де Графсхапа», за який дебютував на дорослому рівні 3 вересня 1989 року, вийшовши на заміну на останні п'ятнадцять хвилин у матчі першого раунду Кубка Нідерландів на виїзді проти «Маркена» (0:3)[1]. У середині 1990 року Пушич перейшов до «Гоу Егед Іглз»[2], але і тут пробитись до основної команди не зумів.

Наступного року Маріно став гравцем «Црвени Звезди» (Белград), де він не був включений до першої команди, яка виграла Кубок європейських чемпіонів сезону 1990/91, і у жодній грі на поле не виходив.

У сезоні 1991/92 Пушич грав за рідний «Вележ», після чого знову перебрався до «Де Графсхапа» у зв'язку з початком війни в Югославії[3]. Там він провів один сезон у резервній команді, а з 1993 року почав грати за аматорський клуб «Реден» у Фірдедивізі Нідерландів.

Влітку 1994 року балканець опинився на перегляді у німецькому «Кельні». Хоча в клубі було занадто багато іноземних гравців для заявки, у жовтні 1994 року Пушич все ж підписав трирічний контракт з клубом[4]. У результаті півзахисник був змушений грати лише за резервний склад команди, а потім грав за «Ейпен» у третьому дивізіоні Бельгії в сезоні 1995/96.

Після цього він грав за «Бабберіх» у голландській Фірдедивізі до середини 2000 року. З «Бабберіхом» він виграв Кубок Нідерландів серед аматорів у 1997 році. У фіналі на «Де Кейпі» у Роттердамі Пушич забив обидва голи в грі проти клубу СХО (2:0)[5]. Він пропустив останні ігри 2000 року, коли клуб йшов до вильоту зі свого дивізіону, адже на той час Пушич уже заявив про свій відхід з команди[6]. Ще до того, на початку 1999 року, він відмовився від переходу до загребського «Динамо»[7].

У сезоні 2000/01 грав за інший аматорський клуб «Де Трефферс», де і завершив кар'єру футболіста. Після цього Маріно також активно займався футзалом.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри сімнадцять років працював у школі-інтернаті для молоді з проблемами поведінки. Згодом Пушич був тренером у футбольній академії Вітессе/АГОВВ і асистентом тренера в клубах «НАК Бреда», «Інтер» (Баку) та «Твенте».

18 жовтня 2017 року він був призначений тимчасовим головним тренером «Твенте» після відходу Рене Гаке[8]. 29 жовтня 2017 року новим головним тренером був призначений Гертьян Вербек, а Пушич повернувся до ролі асистента. Коли Вербека звільнили 26 березня 2018 року, Пушич знову став тимчасовим головним тренером[9]. Під його керівництвом «Твенте» фінішував останнім і вибув з Ередивізі.

Попри невдачу, 16 червня 2018 року було оголошено, що Пушич стане постійним головним тренером клубу на сезон 2018/19, а Гонсало Гарсія Гарсія — його помічником[10]. Під керівництвом Маріно «Твенте» став чемпіоном Ерстедивізі в сезоні 2018/19 і повернувся в Ередивізі. Після цього 7 травня 2019 року з ним було розірвано контракт, який діяв ще на один сезон[11], хоча Пушич був визнаний найкращим тренером сезону 2018/19 в Ерстедивізі[12].

28 травня 2019 року було оголошено, що Пушич стане помічником головного тренера Арне Слота у АЗ (Алкмар)[13]. 2021 року Пушич разом із головним тренером перейшов на роботу до «Феєнорда»[14], з яким виборов чемпіонський титул сезону 2022/23.

З 24 жовтня 2023 — головний тренер донецького «Шахтаря», замінив на цій посаді нідерландця Патріка ван Леувена[15].

Досягнення[ред. | ред. код]

На посаді головного тренера:[ред. | ред. код]

«Твенте»

На посаді асистента головного тренера:[ред. | ред. код]

«Феєнорд»

Особисте життя[ред. | ред. код]

Також має нідерландське громадянство. Він є братом колишньої гандболістки Ірини Пушич.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Druk. Het Parool. 04-09-1989. Geraadpleegd op Delpher, https://resolver.kb.nl/resolve?urn=ABCDDD:010846204:mpeg21:a0203
  2. ↑ EERSTE DIVISIE SEIZOEN 1990-’91. De Volkskrant. 13-08-1990. Geraadpleegd op Delpher, https://resolver.kb.nl/resolve?urn=ABCDDD:010867351:mpeg21:a0151
  3. ↑ De passie voor Kroatië zit diep bij Marino Pusic, tubantia.nl, 14 juli 2018. Gearchiveerd op 9 oktober 2018.
  4. ↑ Marino Pusic naar FC Köln. Limburgsch dagblad. Heerlen, 14-10-1994. Geraadpleegd op Delpher, https://resolver.kb.nl/resolve?urn=ddd:010638101:mpeg21:a0323
  5. ↑ Babberich en Marino Pusic schreven geschiedenis in De Kuip, gelderlander.nl, 10 december 2921. Gearchiveerd op 10 december 2021.
  6. ↑ Gert-Jan Barten is niet zo lastig als hij lijkt, De Gelderlander, 29 augustus 2003 via detrouwehonden.nl. Gearchiveerd op 8 oktober 2018.
  7. ↑ Geen Champions League, trouw.nl, 15 januari 1999. Gearchiveerd op 9 oktober 2018.
  8. ↑ Hake weg als trainer FC Twente. AD (Dutch) . 18 October 2017. Процитовано 29 March 2018.
  9. ↑ Gertjan Verbeek ontslagen als trainer van FC Twente. AD (Dutch) . 26 March 2018. Процитовано 29 March 2018.
  10. ↑ 'Van Leeuwen kiest voor oude bekende als assistent van Pusic bij FC Twente'. Gearchiveerd op 11 maart 2022.
  11. ↑ Pusic per direct weg bij FC Twente, vi.nl, 7 mei 2019. Gearchiveerd op 8 juni 2023.
  12. ↑ Ontslagen Pusic wél trainer van het jaar, nos.nl, 8 mei 2019. Gearchiveerd op 10 mei 2019.
  13. ↑ AZ trekt Pusic aan. www.az.nl (англ.). Процитовано 2 серпня 2019.
  14. ↑ https://www.ad.nl/nederlands-voetbal/na-slot-zet-az-ook-assistent-pusic-op-non-actief~afb79ed0/. Gearchiveerd op 24 augustus 2023.
  15. ↑ "Шахтар" призначив нового тренера-іноземця: хто він такий. РБК-Украина (укр.). Процитовано 26 жовтня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

«Шахтар» — поточний склад
Нормативний контроль
Головні тренери команд Прем'єр-ліги України 2023/24
Юрій Вернидуб («Кривбас») • Ярослав Вишняк («Колос») • Роман Григорчук («Чорноморець») • Сергій Долганський (в. о.) («Ворскла») • Олег Дулуб (ЛНЗ) • Валерій Іващенко («Оболонь») • Юрій Коваль (в. о.) («Зоря») • Желько Любенович (ФК «Минай») • Юрій Максимов («Дніпро-1») • Віталій Пономарьов («Рух») • Маріно Пушич («Шахтар») • Руслан Ротань (ФК «Олександрія») • Віктор Скрипник («Металіст 1925») • Олег Шандрук («Верес») • Олександр Шовковський («Динамо») • Сергій Шищенко (в. о.) («Полісся»)
«Твенте» – Тренери

Доненфельд (1965–1966) · Рейверс (1966–1972) · Кон (1972–1979) · Голлінк (1979–1981) · Грунер (1981–1982) · Кон (1982–1983) · Корбах (1983–1986) · Вонк (1986–1992) · Бан (1992–1994) · тен Донкелар (1994–1995) · Рюттен (1995–1996) · Маєр (1996–1999) · Рюттен (1999–2001) · ван 'т Схіп (2001–2002) · Вандерейкен (2002–2004) · Колен (2004–2006) · ван Ста (2006) · Рюттен (2006–2008) · Макларен (2008–2010) · Прюдомм (2010–2011) · Адріансе (2011–2012) · Макларен (2012–2013) · Янсен (2013–2014) · Схредер (2014–2015) · Гаке (2015–2017) · Вербек (2017–2018) · Пушич (2018–2019) · Гарсія (2019–2020) · Янс (2020–2023) · Остінг (2023–)

Наумов (1936–37) · Борисенко (1938) · Архангельський (1938) · Дангулов (1939–41) · Кузнецов (1945) · Наумов, Бем, Костилєв (1946) · Костилєв (1947–48) · Мазанов (1949) · Новіков (1950–51) · Квашнін (1952) · Пономарьов (1953–56) · Єрмілов (1957) · Дангулов (1958) · Новіков (1959) · Щегоцький (1959–60) · Соколов (1960) · Ошенков (1960–69) · Войнов (1969–70) · Фальян (1970–1971) · Морозов (1972) · Базилевич (1972–1973) · Захаров (1973–1974) · Сальков (1974–1978) · Носов (1979–85) · Базилевич (1986) · Коньков (1987–89) · Яремченко (1989–94) · Сальков (1995) · Рудаков (1995–96) · Яремченко (1996–98) · Бишовець (1998–99) · Дрозденко (1999c) · Прокопенко (2000–01) · Яремченко (2001c) · Скала (2002) · Яремченко (2002–03) · Шустер (2003–04) · Прокопенко (2004c) · Луческу (2004–16) · Фонсека (2016–19) · Каштру (2019–21) · Де Дзербі (2021–22) · Йовичевич (2022–23) · ван Леувен (2023) · Срна (2023c) · Пушич (2023–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріно_Пушич&oldid=42302153