Ротань Руслан Петрович
 | ||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Ротань Руслан Петрович | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 29 жовтня 1981[1][2][3] (43 роки) 
| |||||||||||||||||||||||||
| Полтава, Українська РСР, СРСР
| ||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 174 см | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||
|
Дані оновлено 29 червня 2024. | ||||||||||||||||||||||||||
Русла́н Петро́вич Рота́нь (нар. 29 жовтня 1981, Полтава, СРСР) — український футболіст і футбольний тренер. Колишній півзахисник «Дніпра», київського «Динамо» та національної збірної України. Був виконувачем обов'язків головного тренера національної збірної України та головним тренером молодіжної збірної України (U-21), з якою здобув бронзові медалі молодіжного чемпіонату Європи 2023. Нині — головний тренер ФК "Полісся".[4]
Вихованець ДЮСШ полтавської «Ворскли» та дніпровського спортінтернату (тренер — Роман Шнейдерман).
У складі «Дніпра» дебютував в Українській прем'єр-лізі 7 листопада 1999 року в матчі проти «Кривбасу» (1:0). Поступово став ключовою фігурою в півзахисті дніпрян.
Улітку 2005 року перейшов із «Дніпра» до київського «Динамо». Спочатку регулярно потрапляв до стартового складу нового клубу, однак згодом утратив місце в динамівській «основі» й в середині сезону 2007/08 повернувся до «Дніпра». У складі «Динамо» став переможцем Кубку України 2005/06 і 2006/07, чемпіоном України 2006/07.
Після повернення до «Дніпра» знову став основним півзахисником команди, а згодом і її капітаном. 15 березня 2014 року в матчі з ФК «Севастополь» Руслан Ротань зіграв 300-й матч в чемпіонатах України, в тому числі — 250-й за «Дніпро». У 2015 році разом із дніпрянами дійшов до фіналу Ліги Європи, де зустрілися з іспанським клубом «Севілья». У тому поєдинку Руслан відзначився забитим голом зі штрафного, проте «Дніпро» поступилися з рахунком 2:3.
2016 року під час півфінального матчу кубка країни з луганською «Зорею» за неспортивну поведінку Ротань разом із Романом Зозулею отримав піврічну дискваліфікацію. Наприкінці серпня того ж року підписав із дніпровським клубом нову угоду за схемою «2+1»[5].
17 вересня 2016 року, вийшовши на поле у грі проти «Зірки», Ротань провів 350-й матчі у Прем'єр Лізі України, зокрема — 300-й матч за «Дніпро». Це дозволило йому посісти 12-те місце за загальною кількістю матчів у Прем'єр-лізі.[6].
Влітку 2017 року перебрався до Чехії, уклавши однорічний контракт з чемпіоном країни, празькою «Славією»[7].
12 січня було офіційно оголошено про підписання контракту з київським «Динамо».[8]
Ще до дебюту в молодіжній збірній почав залучатися до лав національної збірної України, першу гру у формі якої провів 12 лютого 2003 року проти збірної Туреччини. Надалі на регулярній основі залучався тренерським штабом головної команди країни до її складу.
Протягом 2003 року захищав кольори молодіжної збірної України, та провів у її складі 10 матчів (1 гол).
У складі національної збірної був учасником чемпіонату світу 2006 року в Німеччині, на команда дійшла до стадії чвертьфіналу. Ротань взяв участь у трьох із п'яти матчів збірної на мундіалі, за результатами якого разом із низкою інших гравців команди був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Улітку 2011 року провів свою 50-ту гру за національну збірну України. У декількох матчах був капітаном збірної. 27 березня 2018 року, вийшовши на поле в другому таймі товариської зустрічі проти збірної Японії, провів свій 100-й матч за збірну. Таким чином, Ротань став лише другим гравцем української національної команди, який досяг цієї позначки, після Андрія Шевченка.
 | Цей розділ потребує доповнення. |
3 жовтня 2018 року почав працювати асистентом головного тренера донецького «Олімпіка»[9].
28 грудня 2018 року був призначений головним тренером молодіжної збірної України[10].
У березні—червні 2023 року був виконувачем обов'язків головного тренера національної збірної України.
Срібний призер чемпіонату України: 2013/14
Бронзовий призер чемпіонату України (4): 2000/01, 2003/04, 2014/15, 2015/16- Фіналіст Кубка України: 2003/04
- Фіналіст Ліги Європи: 2014/15
Чемпіон України: 2006/07- Срібний призер чемпіонату України (3): 2005/06, 2007/08, 2017/18
- Володар Кубка України (2): 2005/06, 2006/07
- Фіналіст Кубка України: 2017/18
- Володар Суперкубка України (2): 2006, 2007
- Тринадцять разів газета «Команда» включала Ротаня до щорічного переліку «33 найкращих футболістів України»: № 1 — 2003—2005, 2009, 2012—2015; № 2 — 2002, 2011; № 3 — 2006, 2010, 2016
- Член Клубу Олександра Чижевського: 375 матчів
- Володар премії «Гол року в Україні»: 2012[11]
- Рекордсмен «Дніпра» за кількістю проведених матчів в усіх турнірах: 416 матчів[12], за кількістю ігор за «Дніпро» в чемпіонатах України — 316, Кубку України — 42 та єврокубках — 58.
«Олександрія»
- Срібний призер української Прем'єр-ліги (1): 2024/25
- Півфіналіст Молодіжного чемпіонату Європи 2023
- Кваліфікація на Олімпійські ігри 2024
Станом на 1 липня 2017 року
| Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Усього | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| «Дніпро» Д
|
1999-00 | 10 | 0 | 0 | 0 | — | — | 10 | 0 |
| 2000-01 | 7 | 0 | 2 | 0 | — | — | 9 | 0 | |
| 2001-02 | 13 | 1 | 5 | 1 | — | — | 18 | 2 | |
| 2002-03 | 29 | 5 | 4 | 0 | — | — | 33 | 5 | |
| 2003-04 | 25 | 4 | 5 | 0 | 8 | 0 | 38 | 4 | |
| 2004-05 | 21 | 1 | 3 | 1 | 7 | 1 | 31 | 3 | |
| Усього | 105 | 11 | 19 | 2 | 15 | 1 | 139 | 14 | |
| «Динамо» К
|
2005-06 | 28 | 4 | 5 | 1 | 2 | 0 | 35 | 5 |
| 2006-07 | 12 | 1 | 3 | 0 | 4 | 2 | 19 | 3 | |
| 2007-08 | 10 | 0 | 3 | 0 | 4 | 0 | 17 | 0 | |
| Усього | 50 | 5 | 11 | 1 | 10 | 2 | 71 | 8 | |
| «Дніпро» Д
|
2007-08 | 8 | 0 | 0 | 0 | — | — | 8 | 0 |
| 2008-09 | 26 | 3 | 0 | 0 | 2 | 0 | 28 | 3 | |
| 2009-10 | 26 | 3 | 2 | 0 | — | — | 28 | 3 | |
| 2010-11 | 21 | 1 | 3 | 0 | 2 | 0 | 26 | 1 | |
| 2011-12 | 23 | 3 | 2 | 0 | 2 | 0 | 27 | 3 | |
| 2012-13 | 25 | 4 | 3 | 0 | 10 | 0 | 38 | 4 | |
| 2013-14 | 26 | 0 | 0 | 0 | 8 | 2 | 34 | 2 | |
| 2014-15 | 16 | 0 | 5 | 2 | 15 | 3 | 36 | 5 | |
| 2015-16 | 21 | 4 | 5 | 1 | 4 | 0 | 30 | 5 | |
| 2016-17 | 19 | 5 | 3 | 0 | — | — | 22 | 5 | |
| Усього | 211 | 23 | 23 | 3 | 43 | 5 | 277 | 31 | |
| Усього за кар'єру | 366 | 39 | 53 | 6 | 68 | 8 | 487 | 53 | |
Україна
- Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (21 листопада 2015) — за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави[13].
Батько Руслана — Петро Ротань — колишній футболіст, у 1980-х роках виступав за «Ворсклу».
Двоє братів Руслана — Олексій та Петро — також колишні футболісти, виступали, зокрема, за «Гірник-Спорт» у Другій лізі[14].
Дружина футболіста — Марія Ротань (до шлюбу Ігнатьєва) — колишня каратистка, чемпіонка Європи та світу з карате[15].
Ротань — один зі співзасновників футбольної академії у Дніпрі.
- ↑ BDFA
- ↑ FBref
- ↑ As — Madrid: PRISA, 1967. — ISSN 1888-6671
- ↑ Мороз, Євген (29 травня 2025). Руслан Ротань офіційно змінив клуб в УПЛ: де працюватиме тренер. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 30 травня 2025.
- ↑ Офіційно: Ротань повернувся у «Дніпро» (football24.ua). Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
- ↑ Ротань проводить 350-й матч у вищій лізі України. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 18 вересня 2016.
- ↑ Стали відомі подробиці контракту Ротаня зі «Славією». Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 28 червня 2017.
- ↑ Офіційно. Руслан Ротань — гравець «Динамо» (укр.). Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
- ↑ Олімпік офіційно підтвердив призначення Шевчука на посаду головного тренера команди, Ротань увійшов у тренерський штаб. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 7 жовтня 2018.
- ↑ Руслан Ротань став 10-м головним тренером в історії молодіжної збірної України. uaf.ua. Офіційний сайт Української асоціацїї футболу. 28 грудня 2018.
- ↑ Захисник «Зірки» забив супергол 2016 року, але сам уподобав голи Сидорчука і Піко. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
- ↑ З поля на бровку: Руслан Ротань оголосив про завершення ігрової кар'єри. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2015 року № 650/2015 «Про нагородження відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»» // Порошенко озброїв футболістів збірної України вогнепальною зброєю перед Євро-2016 (документ), сайт ІнА «Українські Новини», 2016-03-23
- ↑ Руслан РОТАНЬ: «С женой Машей стараюсь не ссориться: она у меня чемпионка мира по каратэ» («Бульвар Гордона», 23 січня 2007) [Архівовано 15 травня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Дружини футболістів (dynamo.kiev.ua)
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Ротань Руслан Петрович на сайті transfermarkt.com (англ.)
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Спорт | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
Мунтян (1992−1994) · Колотов (1995) · Іщенко (1996−1997) · Колотов (1998−1999) · Онищенко (1999−2001) · Крощенко (2002) · Яковенко (2002−2004) · Михайличенко (2004−2007) · Мунтян (в.о., 2008) · Яковенко (2008−2012) · Ковалець (2013−2015) · Головко (2015−2018) · Ротань (2019−2023) · Мельгоса (2023 − т.ч.) |  | |
Прокопенко (1992) · Павлов & Ткаченко (1992) · Базилевич (1993−1994) · Павлов & Мунтян (1994) · Сабо (1994) · Коньков (1995) · Сабо (1996−1999) · Лобановський (2000−2001) · Буряк (2002−2003) · Блохін (2003−2007) · Михайличенко (2008−2009) · Маркевич (2010) · Калитвинцев (в. о., 2010−2011) · Блохін (2011−2012) · Баль (т. в. о., 2012) · Заваров (в. о., 2012) · Фоменко (2012−2016) · Шевченко (2016−2021) · Петраков (2021−2022) · Ротань (в. о., 2023) · Ребров (2023 − дотепер) | | |
1 Шовковський (в) • 2 Несмачний • 3 Яценко • 4 Тимощук • 5 Єзерський • 6 Русол • 7 Шевченко (к) • 8 Шелаєв • 9 Гусєв • 10 Воронін • 11 Ребров • 12 П'ятов (в) • 13 Чигринський • 14 Гусін • 15 Мілевський • 16 Воробей • 17 Ващук • 18 Назаренко • 19 Калиниченко • 20 Бєлік • 21 Ротань • 22 Свідерський • 23 Шуст (в) • Тренер: Олег Блохін | | |
1 Коваль (в) • 2 Селін • 3 Хачеріді • 4 Тимощук • 5 Кучер • 6 Гармаш • 7 Шевченко (к) • 8 Алієв • 9 Гусєв • 10 Воронін • 11 Ярмоленко • 12 П'ятов (в) • 13 Шевчук • 14 Ротань • 15 Мілевський • 16 Селезньов • 17 Михалик • 18 Назаренко • 19 Коноплянка • 20 Ракіцький • 21 Бутко • 22 Девич • 23 Горяїнов (в) • Тренер: Олег Блохін | | |
1 Бойко (в) • 2 Бутко • 3 Хачеріді • 4 Тимощук (к) • 5 Кучер • 6 Степаненко • 7 Ярмоленко • 8 Зозуля • 9 Коваленко • 10 Коноплянка • 11 Селезньов • 12 П'ятов (в) • 13 Шевчук (в-к) • 14 Ротань (в-к) • 15 Будківський • 16 Сидорчук • 17 Федецький • 18 Рибалка • 19 Гармаш • 20 Ракіцький • 21 Зінченко • 22 Караваєв • 23 Шевченко (в) • Тренер: Михайло Фоменко | | |
1 Нещерет (в) • 2 Вівчаренко • 3 Сирота • 4 Таловєров • 5 Желізко • 6 Сич • 7 В'юнник • 8 Салюк • 9 Сікан • 10 Мудрик • 11 Ванат • 12 Трубін (в) • 13 Лях • 14 Назаренко • 15 Брагару • 16 Батагов • 17 Бражко • 18 Криськів • 19 Очеретько • 20 Кащук • 21 Бондаренко • 22 Судаков • 23 Фесюн (в) • Тренер: Ротань | | |
1 Єрмаков (в) • 2 Крупський • 3 Мартинюк • 4 Таловєров • 5 Рубчинський • 6 Сич • 7 Очеретько • 8 Михайленко • 9 Краснопір • 10 Брагару • 11 Хлань • 12 Фесюн (в) • 13 Салюк • 14 Сікан • 15 Велетень • 16 Батагов • 17 Федор • 18 Криськів • 19 Павлюкрез • 20 Сігеєврез • 21 Шулянськийрез • 22 Кінарейкінрез (в) • Тренер: Руслан Ротань | | |
- Народились 29 жовтня
- Народились 1981
- Уродженці Полтави
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя»
- Тренери ФК «Олександрія»
- Тренери ФК «Полісся» Житомир
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2006
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2012
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2016
- Українські футболісти
- Українські футбольні тренери
- Гравці молодіжної збірної України з футболу
- Гравці збірної України з футболу
- Капітани збірної України з футболу
- Футболісти «Дніпра» (Дніпро)
- Футболісти «Динамо» (Київ)
- Футболісти «Славії» (Прага)
- Тренери ФК «Олімпік» Донецьк
- Українські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Чехії
- Футболісти, які зіграли 100 і більше матчів за збірну
- Тренери збірної України з футболу
- Тренери молодіжної збірної України з футболу