Вихованець кіровоградської ДЮСШ «Зірка»[1], ДЮСШ «Ворскла» і дніпровського спортінтернату (тренер — Р. Г. Шнейдерман). Перший матч у Вищій лізі провів 7 листопада1999 року — «Дніпро» — «Кривбас» — 1:0. Поступово молодий півзахисник став ключовою фігурою в півзахисті дніпропетровської команди.
Улітку 2005 року перейшов із «Дніпра» до київського «Динамо». Спочатку регулярно потрапляв до стартового складу нового клубу, однак згодом утратив місце в динамівській «основі» й у середині сезону 2007/08 повернувся до «Дніпра». У складі «Динамо» став переможцем Кубка України 2006 і 2007 років, чемпіоном України 2007 року.
Після повернення до «Дніпра» знову став основним півзахисником команди, а згодом і її капітаном. 15 березня 2014 року в матчі з ФК «Севастополь» Руслан Ротань зіграв свій 300-й матч в чемпіонатах України, в тому числі — 250-й за «Дніпро». У 2015 році він разом із дніпропетровським клубом дійшов до фіналу Ліги Європи, де зустрілися з іспанським клубом «Севілья». У тому поєдинку Руслан відзначився забитим голом зі штрафного, але дніпропетровці поступилися 2:3.
У 2016 році, під час півфінального матчу кубка країни з луганською «Зорею», Ротань почав бити арбітра зустрічі, за що отримав дискваліфікацію на півроку разом із Романом Зозулею. Наприкінці серпня того ж року підписав із дніпровським клубом нову угоду за схемою «2+1»[2].
17 вересня2016 року вийшовши на поле у грі проти «Зірки» Ротань провів 350-й матчі у Вищому дивізіоні України, зокрема — 300-й матч за «Дніпро» в чемпіонатах України. Це дозволило йому посісти 12-те місце за загальною кількістю матчів у вищій лізі[3].
Ще до дебюту в молодіжній збірній почав залучатися до лав національної збірної України, першу гру у формі якої провів 12 лютого 2003 року проти збірної Туреччини. У подальшому на регулярній основі залучався тренерським штабом головної команди країни до її складу.
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 2006 року в Німеччині, на якому українці сягнули стадії чвертьфіналів. Ротань взяв участь у трьох із п'яти матчів збірної на турнірі, за результатами якого разом із низкою інших гравців команди був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Улітку 2011 року провів свою 50-у гру за національну збірну України. У кількох матчах був капітаном збірної.
Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (21 листопада2015) — за досягнення високих спортивних результатів, вагомий внесок у розвиток вітчизняного футболу, піднесення міжнародного авторитету Української держави[4].
Руслан Ротань є рекордсменом «Дніпра» за кількістю ігор в офіційних турнірах — 394 (на один матч випередивши капітана «Дніпра» 70-х рр. ХХ ст., а також свого першого тренера Р. Г. Шнейдермана, у якого 393 матчі за «Дніпро» в офіційних турнірах), за кількістю ігор за «Дніпро» в чемпіонатах України — 297, Кубку України — 39 та єврокубках — 58 (на 1 липня 2016).
Батько Руслана — Петро Ротань, виступав за «Ворсклу» у 1980-х роках. Двоє братів Руслана також футболісти — виступали зокрема за «Гірник-Спорт» у Другій лізі[5].
Дружина футболіста — Марія Ротань (дівоче прізвище — Ігнатьєва) свого часу була чемпіонкою Європи та світу з карате, але вже закінчила професійну кар'єру[6].
↑Указ Президента України від 21 листопада 2015 року № 650/2015 «Про нагородження відзнакою «Іменна вогнепальна зброя»» // Порошенко озброїв футболістів збірної України вогнепальною зброєю перед Євро-2016 (документ), сайт ІнА «Українські Новини», 2016-03-23
Україна
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
