Ящуржинський Хрисанф Петрович

Ящуржинський Хрисанф Петрович
Народився	19 (31) березня 1852 Молодецьке, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	1923
Країна	Російська імперія
Діяльність	археолог, вчитель, фольклорист, етнограф
Alma mater	Історико-філологічний факультет Київського університету Варшавський університет
Галузь	археологія, етнографія, педагогіка
Заклад	Гімназія № 1 ім. К.Д.Ушинського у Сімферополі
Членство	Одеське товариство історії і старожитностей Таврійська губернська вчена архівна комісія КООПСИ

Ящуржи́нський Хриса́нф Петро́вич (1852, с. Молодецьке — 1923) — український археолог, етнограф, педагог.

Життєпис

Пам’ятний знак в селі Молодецьке

Хрисанф Ящуржинський народився 31 (19 березня) 1852 року в с. Молодецьке Уманського повіту, у родині священика Петра Григоровича Ящуржинського.

Навчався в Київському і Варшавському університетах на слов'яно-російському відділенні історико-філологічного факультету.

Педагогічну діяльність розпочав у Криму, де викладав спочатку в Керченському-Кушниківському жіночому інституті, пізніше — у сімферопольській чоловічій гімназії та Сімферопольській жіночій гімназії. Згодом переїхав до Одеси, де почав викладати в Одеському інституті імені імператора Миколи I та жіночій гімназії.

Був членом наукових товариств:

• Таврійської ученої архівної комісії,
• Одеського товариства історії і старожитностей,
• Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва.

Після виходу на пенсію, залишив Одесу і в 1911 році повернувся до рідного села. Хрисанф Петрович Ящуржинський, за даними письменника-краєзнавця з Одеси Григорія Зленка, помер восени 1923 року. Він не був одружений та не мав дітей.

Наукова діяльність

Викладацьку діяльність Хрисанф Ящуржинський поєднував з науковою. Він писав статті, реферати, збирав фольклорний матеріал, співпрацював з часописом «Кіевская старина».

На пенсії продовжив фольклорно-етнографічні дослідження в с. Молодецьке, написав історичний нарис про м. Умань (вийшов з друку в 1913 році).

Праці

• «Социально-политическое учение Гуса» («Варшавские университетские известия», 1878 та окремо);
• «Лирические малорусские песни, преимущественно свадебные, сравнительно с великорусскими» («Русский филологический вестник», 1880 та окремо);
• ряд етнографічних статей у журналі «Кіевская старина» (з 1888) і багато археологічних нотаток у «Звістках Таврійської Ученої Архівної Комісії» (рос. Известия Таврической учёной архивной комиссии);
• «Остатки язычества в погребальных обрядах Малороссии» («Этнографическое обозрение», 1898).

Джерела

• Родина Ящуржинських у громадсько-політичному житті України XIX ст. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія — 2008 Вип. 13
• Ящуржинский, Хрисанф Петрович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Ящуржинський Хризант // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2134. — 1000 екз.