Халцедон
| Халцедон | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Хімічна формула | Діоксид кремнію (SiO2) |
| Ідентифікація | |
| Колір | від білого до медово-жовтого |
| Сингонія | тригональна сингонія |
| Твердість | 6,5—7 |
| Колір риси | білий |
 Халцедон у Вікісховищі | |
Халцедо́н (рос. халцедон; англ. chalcedony; нім. Chalzedon m, Chalcedon m) — поширений мінерал класу оксидів.
Назва мінералу вперше зустрічається у Плінія Старшого в його латинській «Натуральній історії» (близько 77 р. н. е.). Серед переліку видів напівпрозорої яшми він називає камінь під назвою «Кальхедон». За іншою — сумнівнішою версією — мінерал названий за стародавнім містом Халкедон на узбережжі Мармурового моря, де виробляється багато різнокольорових різновидів мінералів для гемологічних цілей. (Agricola (1546) De Natura Fossilium, p. 466).
Халцедон використовували у виготовленні інструментів ще 32 000 років до нашої ери в Центральній Австралії, де археологічні дослідження на ділянках у Кліленд-Хіллз виявили лусочки каменю, привезеного з кар’єрів за багато кілометрів.[1] [2]
Халцедон використовували для зеленого та жовтого кольорів у доісторичних наскальних малюнках, наприклад, у скельних укриттях в Бгімбетці (Індія, в окрузі Райсен індійського штату Мадх'я-Прадеш). Халцедон подрібнювали до порошкоподібної форми, а потім змішували з водою та тваринним жиром, деревною смолою чи камеддю.[3]
У бронзовій добі халцедон використовували у Середземноморському регіоні; наприклад, на мінойському Криті в Кносському палаці були знайдені халцедонові печатки, датовані приблизно 1800 роком до нашої ери.[4] Люди, які жили вздовж центральноазіатських торгових шляхів, використовували різні форми халцедону, включно з сердоліком, для різьблення гем, каблучок і бус, що демонструє сильний греко-римський вплив.
У 19 столітті Ідар-Оберштайн, Німеччина, став найбільшим у світі центром обробки халцедону, який працював переважно з агатами. Більшість цих агатів були з Латинської Америки, зокрема Бразилії. Спочатку промисловість різьблення по агату навколо Ідара та Оберштейна розвивалася завдяки місцевим родовищам, які видобували в 15 столітті.[5] Кілька факторів сприяли відновленню Ідар-Оберштайна як агатового центру світу: кораблі доставляли конкреції агату як баласт, забезпечуючи таким чином надзвичайно дешевий транспорт. Крім того, дешева робоча сила та чудові знання хімії дозволили їм пофарбувати агати в будь-який колір за допомогою процесів, які трималися в таємниці. Кожен млин в Ідар-Оберштайні мав чотири або п'ять жорнов. Вони були з червоного пісковику, отриманого з Цвайбрюккена; і двоє чоловіків зазвичай працювали разом над одним каменем.
Халцедон — волокнистий приховано-кристалічний різновид кварцу, переважно синього, синюватого, рожевого кольору, напівдорогоцінний камінь. Містить 90—99 % SiO2. Тонкодисперсні домішки оксидів і гідроксидів заліза, нікелю і манґану, що наповнюють мікропори мінерального аґреґату і забарвлюють X. в різні кольори: коричнево-бурий (сардер або сард), помаранчевий до рожевого (сердолік або карнеліан), червоний від вишневого до яскраво-кривавого (карнеол), яблучно-зелений (хризопраз), блакитно-сірий до блідо-синього (сапфірин), темно-зелений (плазма), темно-зелений з червоними плямами (геліотроп). Халцедон з косим згасанням волокон (люцетин). Халцедон з видимою неозброєним оком смугастою текстурою — агат. Нерідко зустрічаються плямисті і смугасті різновиди (агат, онікс)[6]. Утворює сфероліти, сферолітові кірки, псевдосталактити або суцільні масивні утворення.
Сингонія тригональна. Трапецоедричний вид. Спайність відсутня. Густина 2,55-2,64. Твердість 6,5—7. Блиск жирний або восковий. Крихкий.
Утворюється в результаті розкристалізації гелів у вулканічних породах (мигдалинах), гідротермальних жилах і осадових породах.[6]
Назва «халцедон» походить від латинського chalcedonius (як альтернатива пишеться calchedonius). Назва з'явилася вперше у роботі Плінія Старшого «Naturalis Historia».[7] Назва, ймовірно, походить від міста Халкедон (у Малій Азії).[8] Трохи пізніше грецьке слово Khalkedon (χαλκηδών) з'являється в Книзі Одкровення (21,19).Слово не знайдене ніде більше, тому неможливо сказати чи є камінь, що згадується у Біблії, тим каменем, що ми тепер знаємо під цим іменем.[9]
Халцедон і особливо його кольорові різновиди широко використовують у ювелірній справі. Найстаріший центр обробки агатів в Європі — Ідар-Оберштейн, що у Німеччині. Агат і халцедон використовують у техніці як антиабразиви у точних приладах та ін.
Провідні постачальники агату і халцедону — Індія, Бразилія та Уругвай, Мадагаскар, США, а також Канада і Казахстан (хризопраз).
Має багато різновидів різних кольорів: власне халцедон, сердолік, сардер, хризопраз, празем, геліотроп, агат, онікс.
Розрізняють:
- халцедон-агат (смугастий халцедон),
- халцедон восковий (халцедон світло-жовтого кольору);
- халцедон блакитний (синюватий різновид халцедону);
- халцедон західний (рідко вживана назва для білого або сірого напівпрозорого халцедону);
- халцедон звичайний (халцедон сірого кольору);
- халцедон зелений (1. Прихованокристалічний різновид кварцу з зеленими плямами; 2. Те саме, що хризопраз);
- халцедонікс, халцедон-онікс (1. Онікс з тонкою концентрично-зональною смугастістю; 2. Халцедон з чергуванням блакитно-сірих та білих концентричних шарів);
- халцедоніт (зайва назва халцедону);
- халцедон крапковий (білий або сірий халцедон з дрібними плямами оксидів заліза);
- халцедон перистий (різновид халцедону у вигляді тонких сталактитів);
- халцедон східний (1. Прозорий халцедон білого або сірого кольору; 2. Торговельна назва корунду жовтого кольору);
- халцедон червоний (те саме, що сардонікс);
- халцедон яшмовий (суміш яшми з халцедоном, належить до яшмоїдів).
-
-
-
-
-
-
Халцедон у жеоді
.jpg)
.JPG)
Крім того, розрізняють: бікіт — псевдоморфоза халцедону по почерепашках.
Зустрічається найчастіше в мигдалинах ефузивів, рідше в жилах і екзогенних утвореннях. Використовують як абразив та виробне каміння, а також у приладобудуванні.
Головні родовища знаходяться в Бразилії (шт. Ріу-Гранді-ду-Сул), Уругваї, Індії (шт. Біхар), США (шт. Орегон, Монтана, Вайомінг), Словаччині (Трживоди), Ісландії (Рейдар-фьордур), на Кавказі, Казахстані, РФ (Сибір, Чукотка) та ін. На території України є на Волині, Рівненщині, у Закарпатті, в Криму тощо.
- ↑ Smith, M. (2006). Characterizing Late Pleistocene and Holocene Stone Artefact Assemblages from Puritjarra Rock Shelter: A Long Sequence from the Australian Desert (PDF). Records of the Australian Museum. Australian Museum. 58 (3): 371—410. doi:10.3853/J.0067-1975.58.2006.1470. hdl:1885/27417. S2CID 86522736. Архів (PDF) оригіналу за 22 липня 2020.
- ↑ Smith, Mike (2013). The Archaeology of Australian Deserts. с. 295.
- ↑ Rock Art of India – Pre and protohistoric cultures of India. ebooks.inflibnet.ac.in. Процитовано 3 травня 2024.
- ↑ Hogan, C. Michael (2007). Knossos fieldnotes. Modern Antiquarian. Архів оригіналу за 9 квітня 2016.
- ↑ Streeter, Edwin (1898). Precious Stones and Gems. с. 237.
- ↑ а б Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путиводитель. — Ужгород: Карпати, 1978. — 96 с., ил., 16 л. ил.
- ↑ Pliny the Elder: Naturalis Historiae, Book 37, chapter 7,115 (online)
- ↑ Erika Zwierlein-Diehl: Antike Gemmen und ihr Nachleben. Berlin (Verlag Walter de Gruyter) 2007, S. 307 (online) According to the OED a connection with the town of Chalcedon is «very doubtful»:Шаблон:OEtymD
- ↑ James Orr, ред. (1915). Chalkēdōn. The International Standard Bible Encyclopaedia. The Howard-Severance company. с. 2859.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Халцедон // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Халцедон // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Куликов. Словарь камней самоцветов. 1982. (рос.)
- Халцедон // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
