Агат (мінерал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Агат
Agate banded 750pix.jpg
розріз жеоди агату
Загальні відомості
Клас мінералу силікати
Генезис гідротермальний
Хімічна формула SiO2*nH2O
Ідентифікація
Колір білий до сірого, ясно-блакитного, помаранчевий до червоного, чорний
Форма кристалів криптокристалічні, мікроволокнисті
Сингонія тригональна
Вид симетрії 32
Спайність відсутня
Злам раковистий
Твердість за шкалою Мооса 6,5-7
Блиск восковий
Прозорість прозорий до напівпрозорого
Колір риски білий
Питома вага 2,58 - 2,64


Агáт (грец. αγαθος — корисний) — тонко-смугастий різновид халцедону зі смугастою або плямистою текстурою, часом з декоративними включеннями і концентрично-зональною або плоскопаралельною будовою.Смужки можуть бути різних кольорів та відтінків, від світло-рожевих до сургучно-коричневих. Має шаруватий чи хмароподібний розподіл забарвлення, складається з окису кремнію, (SiO2). Для агату характерні раковистий злам, восковий блиск, висока в'язкість і придатність до ідеальної поліровки.

Типи кристалів[ред.ред. код]

  • Однозабарвлені агати (сердолік, сардер, карнеол)
  • стрічкові
  • бастіонні
  • шаруваті
  • плямисті
  • мохоподібні
  • ландшафтні
  • сагенітові
  • вогненні

Родовища[ред.ред. код]

Агат — гідротермальний поствулканічний мінерал, що заповнює мигдалини і тріщини в ефузивних породах андезито-базальтового і рідко ріолітового складу. Велике практичне значення мають алювіальні (залишкові) агати в древніх корах вивітрювання ефузивів і агати алювіальних родовищ.

Головні родовища агату розташовані в Бразилії, Уругваї, Аргентині та Індії. Найвідоміші родовища в Європі знаходяться в ФРН, район Ідар Оберштайн. Є також на Малому Кавказі (Ахалцихська група), в Росії (Схід. Сибір, Норське родов.). Агат був відомий здавна в Шумері і древньому Єгипті; він використовувався для виготовлення різьблених печаток, амулетів, прикрас. Особливо широко агати застосовувалися в країнах античного Середземномор'я для виготовлення гем.

Мигдалина агату
Агат
Агат

Різновиди[ред.ред. код]

  • агат бастіонний (агат фортифікаційний);
  • агат брекчієподібний (відміна агату, яка за зовнішнім виглядом нагадує брекчію);
  • агат бразильський (агат з концентричними шарами)
  • агат веселковий (тонкосмугастий халцедон з гарною грою кольорів);
  • агат виробний (агат, який використовують як виробний камінь);
  • агат блакитний (ювелірний агат, штучно забарвлений у блакитний колір);
  • агат горошковий (відміна халцедону із забарвленими плямами у напівпрозорій основній масі);
  • агат дерев'янистий (дерево, заміщене в процесі окременіння плямистим агатом);
  • агат дисковий (різновид агату з округлими включеннями оксидів заліза);
  • агат зірчастий (агат з явищем астеризму);
  • агат іризуючий (те саме, що й агат веселковий);
  • агат ісландський (обсидіан);
  • агат кораловий (1. Окременілий корал; 2. Вид агату, яка за зовнішнім виглядом нагадує корал);
  • агат крапковий (відміна халцедону з червоними крапками);
  • агат ландкапський (білий або сірий халцедон з включеннями оксиду марганцю);
  • агат ландшафтний (відміна агату, названа за типом візерунка);
  • агат лельбахський (яшма темно-червоного кольору);
  • агат малиновий (відміна агату, темно-червоного кольору);
  • агат мексиканський (щільний вапнистий накип);
  • агат молочний (відміна агату молочно-білого кольору);
  • агат моховий (агат, який містить дендритоподібні включення, найчастіше оксидів марганцю);
  • агат м'ясний (відміна агату червоного кольору);
  • агат очкуватий (відміна агату, названа за типом візерунка);
  • агат перистий (агат з перистим розміщенням включень);
  • агат пурпурний (аметист);
  • агат руїнний (відміна агату, названа за типом візерунка);
  • агат сагенітовий (агат, який містить голчасті включення);
  • агат скляний (стара ювелірна назва везувіану);
  • агат смугастий (зайва назва агату);
  • агат срібний (яшма з включеннями самородного срібла, бісмуту та арґентиту);
  • агат стрічковий (агат, у якого смуги розміщуються у вигляді стрічок);
  • агат східний (торговельна назва напівпрозорої відміни агату);
  • агат трубчастий (брекчієподібна відміна агату);
  • агат фортечний (те ж саме, що агат фортифікаційний);
  • агат фортифікаційний (брекчієподібна відміна агату);
  • агат халцедоновий (зайва назва агату);
  • агат хмарний (відміна агату, названа за типом візерунка);
  • агат черепашковий (відміна агату, названа за типом візерунка);
  • агат чорний (ювелірний агат, штучно забарвлений у чорний колір);
  • агат яшмовий (агрегат, складений з яшми і прожилків прозорого халцедону).

Галерея типових агатів[ред.ред. код]

Застосування[ред.ред. код]

Технічне[ред.ред. код]

Однорідно забарвлений агат застосовують у техніці для виробництва ступок, підшипників тощо.

Оздоблювальне[ред.ред. код]

З древніх часів використовувався як напівдорогоцінний камінь для виготовлення прикрас, печаток, посудин, а також як матеріал для вирізання зображень. Оброблений у формі ока, агат містився в очниці статуй і служив для відлякування чорних сил. Найбільший виріб із агата зберігається в одному з музеїв Відня — це майже пласка таріль діаметром 75 см, вирізана з цільного каменю.

Медичне[ред.ред. код]

У середні віки розтертий з водою агат застосовувався у вигляді примочок при укусах змій та скорпіонів. В часи Відродження в Італії вважався талісманом у майстрів. Пліній Старший вважав, що агат корисний при лікуванні укусів павуків та скорпіонів, бо знижує дію отрут, що ліки, які розтираються в агатових ступках, сприяють лікуванню хвороб і щасливим пологам. На його думку, носіння перснів з агатом додає людині красномовства і розуму, допомагає спортивним успіхам атлетів, утихомирює гнів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
  • Schumann, Walter. Gemstones of the World. 3rd edition. New York: Sterling, 2006.
  • Moxon, Terry. «Agate. Microstructure and Possible Origin». Doncaster, S. Yorks, UK, Terra Publications, 1996.
  • Pabian, Roger, et al. «Agates. Treasures of the Earth». Buffalo, New York, Firefly Books, 2006.
  • Cross, Brad L. and Zeitner, June Culp. «Geodes. Nature's Treasures». Bardwin Park, California, Gem Guides Book Co. 2005.

Посилання[ред.ред. код]