Ґліма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ґліма – ісландська національна боротьба, популярність якої в цій острівній країні відома з X- XI століть, коли на острівні землі прийшли вікінги. Під словом «Гліма» розуміють боротьбу з надшвидкими, блискавичними рухами, що робить її подібною відразу до трьох інших стилів: швейцарської та німецької «боротьби на поясах» (оскільки селяни, що брали участь в боротьбі, одягали вкорочені штани) та лапландської боротьби.[1]

Історичні традиції ґліми[ред. | ред. код]

Від самого початку ґліма була суто чоловічим заняттям і мала декілька різновидів.

Так, у вікінгських поселеннях практикувався «чесний поєдинок» - боротьба спортивно-ігрового характеру, де основним завданням було фізичне усунення суперника. Згідно з книгою «Йоунсбок» (ісланд. JnsЬук) – збіркою законів – брати участь у таких поєдинках можна було лише під власну відповідальність. Основною причиною вище зазначених рекомендацій були відомості про смерть учасників боротьби через перелом хребта. За припущеннями істориків, цей тип боротьби від початку був одним із способів усунення суперників, коли опонента навмисно сильно кидали донизу спиною чи грудьми, щоб завдати несумісних з життям травм.[2]

Місцем для проведення змагань зазвичай обирають майданчик з піском. Основне завданням борців під час поєдинку – домогтися втрати рівноваги суперника та кинути його на землю. Для цього суперники хапають один одного правою рукою за пасок або кільце на штанях, а ліва рука притримує штанину. Також, в процесі боротьби, дозволяється присідати, підстрибувати, піднімати партнера над поверхнею майданчика.Основні принципи боротьби

Загалом існує сім основних прийомів та 50 їх різновидів. До основних засад відносять:

1) робота ніг та кидок суперника здійснюється через стегно;

2) праву руку забороняється прибирати з кільця або паску супротивника;

3) якщо партнер доторкнувся землі будь-якою частиною тіла, окрім гомілки чи передпліччя, йому зараховується поразка.

З плином часу до цього виду боротьби зробили нововведення та розділили учасників на вагові категорії: легка, середня та важка.

В залежності від прийомів, що використовуються для усунення суперника, розрізняють три різновиди боротьби:

1) Брикстагсґліма (швед.bryxtagsglima) – класичний варіант ґліми, коли боротьба відбувається з захватом за кільця та паски опонентів;

2) Лівтагсґліма (швед. livtagsglima) – основними рисами є вільний стиль боротьби, де перед борцем є завдання захвату суперника в замок зі спини;

3) Фріатагсґліма (швед. friatagsglima) – під цим поняттям розуміють вільний бій з елементами боротьби.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Через свою популярність в давнину, ґліму було занесено до ісландської збірки законів «Йоунсбок», що була затверджена 1281 року місцевим парламентом, де окремим розділом було прописано вказівки, як саме потрібно займатися боротьбою.

1912 року на Олімпійських іграх в Стокгольмі цей вид спорту був представлений, як демонстративний.(3) Зважаючи на популярність ісландської боротьби за межами історичної батьківщини, створені Міжнародна федерація ґліми та Міжнародна асоціація ґліми.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. User, Super. Глима. sc-oberig.kiev.ua. Процитовано 2016-07-13. 
  2. ONLINE.UA. Глима – исландская национальная борьба | Записи ⊙ МИР СПОРТА ⊙. worldofsport.uol.ua. Процитовано 2016-07-13. 

Використані джерела[ред. | ред. код]

1. Ґліма- ісландська національна боротьба (рос.)

2. "Глима" - стаття на сайті спортивного клубу "Оберіг" (рос.)

3. Карл Леннарц. Спортивная борьба в системе олимпийского спорта(рос.)