Літні Олімпійські ігри 1908

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
IV Літні Олімпійські ігри
Olympic games 1908 London.jpg
Країн 22
Місто Велика Британія Лондон
Спортсменів 2008
Розіграно медалей 110 в 22 видах спорту
Церемонія відкриття 27 квітня
Церемонія закриття 31 жовтня

Літні Олімпійські ігри 1908 або IV Літні Олімпійські ігри  (англ. Games of the IV Olympiad; фр. Jeux de la IVe Olympiade)— міжнародне спортивне змагання, яке проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету у місті Лондон, Велика Британія, з 27 квітня по 31 жовтня 1908 року. Це були перші з трьох Олімпіад, проведених у Лондоні (інші відбулися у 1948 та 2012 роках). Це найдовші сучасні Олімпійські ігри. Було розіграно 110 комплектів нагород між 2008 учасниками з 22 країн світу.

Вибір міста[ред.ред. код]

Вільям Гренфелл

За право провести Олімпіаду в 1908 році змагалися чотири міста: Рим, Мілан, Берлін та Лондон. Німецька сторона розпочала кампанію за проведення Олімпіади ще в 1901 році. Лондон був тим містом, яке могло провести найпершу Олімпіаду (яка відбулася у 1896 році в Афінах). В 1903 році свою заявку подала італійська сторона.

В 1904 році Міжнародний олімпійський комітет (МОК) провів засідання у Лондоні, де було оголошено про вибір міста, яке прийматиме змагання. Переможцем було оголошено Рим.

З самого початку ідею проведення Олімпійських ігор в Італії всяляко підтримувалася багатьма впливовими та знатними людьми: папа Пій X, король Італії Еммануїл III, мер Рима. Однак, 7 квітня 1906 року, поблизу Неаполя, сталося потужнє виверження Везувія, яке привело тяжких руйнацій. Італійська влада вирішила направити кошти, які мали б піти на організацію ігор, на відновлення благоустрою і вирішила офіційно відмовитися від олімпійського задуму. Про це рішення було оголошено на проміжних Олімпійських іграх 1906 року в Афінах. 9 грудня 1906 року президент МОКу П’єр де Кубертен видав офіційний лист про відмову Риму від проведення Олімпійських ігор.

Однак, існує інша версія відмови Італії від ігор. Основним противником проведення ігор в Італії був прем’єр-міністр цієї країни – Джованні Джолетті. В нього було декілька амбітних проектів (будівництво Сімплонського тунелю та акведуку в Апулії), які потребували коштів.

Оскільки Олімпіада мала відбутися через два роки, необхідним було знайти нове місто якнайшвидше. Саме тому, британський член МОКу Вільям Гренфелл (барон Десборо), порадившись з королем Англії Едуардом VII, запропонував Лондон у ролі міста-господаря майбутніх ігор. Члени МОКу погодилися, однак, останнє слово було за Британським олімпійським комітетом. Комітет погодився, сформував організаційну групу та 19 листопада відправив лист з підтвердженням згоди на проведення ігор до МОКу.

Приготування[ред.ред. код]

Створення Британської олімпійського асоціації[ред.ред. код]

Лорд Норткліфф

На конгрессі Міжнародного олімпійського комітету 1904 року в Лондоні, окрім вибору міста-господаря Олімпіади 1908 року, було створено Британську олімпійську асоціацію, яка стала основним координуючим та керуючим центром Великої Британії у питаннях міжнародного спорту. Президентом комітету був вибраний Вільям Гренфелл.Офіс асоціації був відкритий по вулиці Вікторія-Стріт 108. Саме ця асоціація відповідала за організацію ігор в Лондоні.

Основні пункти роботи та збір коштів[ред.ред. код]

Основними пунктами, які Гренфелл озвучив прессі, були:

  • проведення усіх спортивних змагань між аматорами
  • утворення грошового фонду
  • будівництво головної спортивної будівлі

Також, були визначено час проведення ігор (липень 1908 року), нагороди, які отримували переможці (медалі та сертифікати).

Отже, одним з пунктів була робота по утворенню грощового фонду. Для забезпечення проведення ігор слід були назбирати суму у понад 12000 фунтів стерлінгів (попередні розрахунки). Збір коштів був організований на добровільній основі. Основні внески на початку кампанії зробили друзі Вільяма Гренфелла. Однак, їх 2840 фунтів стрерлінгів під кінець червня було недостатньо. На допомогу комітету прийшов власник Dayly Mail, лорд Норткліфф, який афішував стан ситуації в своїй газеті та запустив нову кампанію по збору коштів. Менше, ніж за тиждень, сума пожертвувань склала 12000 фунтів стерлінгів; загальна сума пожертвувань склала 16000 фунтів стерлінгів. Багато відомих людей жертвували гроші:принц Уельський Георг, американський мільйонер Корнеліус Вандербілт, стронгмен Юджин Шоу (зробив найбільший персональний внесок у розмірі 1500 фунтів стерлінгів). Загалом на проведення Олімпійських ігор комітет витратив 20 300фунтів стерлінгів.

Будівництво головного стадіону[ред.ред. код]

Стадіон «Вайт Сіті Стадіум»
План «Вайт Сіті Стадіум»

В 1908 році в Лондоні, крім Олімпійських ігор, мала бути проведена ще й Франко-Британська виставка. Їй, для будівництва різних проектів, було виділено землю в районі Шепердс Буш. Тому лорд Десборо вирішив співпрацювати з дирекцією виставки: дирекція за свій кошт будує стадіон, натомість отримує 75% доходу від продажів квитків. Крім того, 2000 фунтів стерлінгів давалися на підтримання роботи організаційного комітету ігор. 14 лютого 1907 року були підписані усі необхідні документи між комітетом та дирекцією виставки.

Будівництво стадіону розпочалося 2 серпня, з церемонії, на якій були пристуні лорд та леді Десборо. Відповідальність за будівництво поклали на Чарльза Перрі, який вже мав досвід будівництва олімпійчьких об’єктів (в Афінах в 1896 році).

Згідно планів архітектора – Джона Вебстера – центральний овал стадіону мав 700 футів (213,36 метрів) довжини та 300 (91,44 метра) футів ширини. На ньому проводилися змагання з метання диску, спису, стрільби з лука, стрибків в довжину. Довкола овалу були розташовані біговий трек (довжина 586,67 ярдів (536,44 метра); ширина 24 фути (7.3 метри)) та велосипедний трек, довжиною 660 ярдів (603,5 метра). На арені був побудований басейн, довжиною 100 метрів, глибиною від 1 метра 20 сантиметрів до 3 метрів 70 сантиметрів. Була встановлена вишка висотою 16,67 метрів для змагань зі стрибків у воду.

Загальна кількість місць становила 93000, з них сидячих – 63000. Були створені окремих п’ять секторів для королівської сім’ї, членів Британської олімпійської асоціації, членів дирекції Франко-Британської виставки, членів Міжнародного олімпійського комітету, членів комітету, який розглядав скарги під час ігор (Comite d'Honneur). Були побудовані бокси для пресси та суддів.

Відкриття стадіону відбулося в день відкриття Франко-Британської виставки – 27 квітня 1908 року. Його назвали Вайт Сіті Стадіум. Під час своєї промови король Англії Едуард VII присвятив цей стадіон міжнародному спорту.

Гаазька сесія[ред.ред. код]

В 1907 році в Гаазі пройшла дев’ята сесія МОКу, на якій були утверджені основні пункти Регламенту Олімпійських ігор 1908 року:

  • Олімпійські ігри 1908 року провести в Лондоні
  • Відповідальність за проведення змагань з окремих видів спорту покладається на Британські спортивні асоціації; допускається участь іноземних представників для допомоги проведення змагань
  • На іграх змагаються аматори
  • Поняття аматор визначається керуючою спротивною асоціацією
  • Кількість учасників від певної країни для участі в певних змаганнях буде обмежене; ліміт залежить від виду спорту і буде різнитися для різних видів спорту
  • Країною вважається будь-яка територія, яка має представництво в Міжнародному олімпійському комітеті, або має суверенну владу
  • Статус аматора повинен підтверджуватися асоціацією тої країни, звідки прибув учасник
  • Участь учасника ігор покладається на спортивну асоціацію країни, звіки прибув учасник, або, якщо такої нема, на спортивний клуб, який він представляє
  • Участь в змаганнях буде безплатною
  • Ігри пройдуть в два етапи: основний етап пройде в липні 1908 року, а зимові види спорту – в жовтні
  • Заявку на участь у змаганнях бажано подати за місяць до них
  • Організаційний комітет ігор має право відмовити у участі учаснику, якщо він надасть аргументовані причини
  • Дисквалііфкація учаника повинна пройти не пізніше, ніж за місяць після проведення змагання
  • Буде створено комітет, який займатиметься скаргами учасників і складатиметься з трьох представників кожної країни (Comitee d'Honneur)
  • Призи Олімпіади – це сертифікати та медалі; якщо у певному виді спорту вручається кубок, то він зберігається учасником до наступних Олмпійських ігор
  • Організаційний комітет на зобов’язаний платити за проживання чи пересування учасників ігор
  • Організаційний комітет може вносити певні зміни до Регламенту ігор

Окрім цих пунктів, були прийняті пункти про натуралізацію, участь учасників від держав, які складаються з двох чи більше державних утворень та про командні змагання.

Види спорту та спортивні будівлі[ред.ред. код]

Види спорту[ред.ред. код]

Спортивні будівлі[ред.ред. код]

Більшість спортивних об’єктів розташовувалися в Лондоні, проте деякі об’єкти знаходилися в іншій частині Великої Британії:

Територія Франко-Британської виставки
Солент
Об'єкт Розташування Види спорту
Королівська регата Хенлі Хенлі-на-Темзі Академічне веслування
Всеанглійський клуб лаун-тенісу і крокету Лондон Теніс
Квінс Клаб Лондон Же-де-пом, рекетс
Національний стрілецький центр Бізлі Стрільба
Аксендон Лондон Стрільба
Нортгемпський інститут Лондон Бокс
Територія Франко-Британської виставки Лондон Фехтування
Харлінгем Клаб Лондон Поло
Прінсес Скейтінг Клаб Лондон Фігурне катання
Солент Вітрильний спорт, водно-моторний спорт
Вайт Сіті Стадіум Лондон Легка атлетика, стрибки у воду, водне поло, плавання, стрільба з лука, велоспорт, Хокей на траві, Футбол, Перетягування каната, Регбі, Боротьба

Учасники[ред.ред. код]

Країни-учасниці Олімпійських ігор 1908 (синім позначені країни, які вперше були представлені на Олімпійських іграх)
Кількість учасників

Згідно з офіційним звітом участь в Олімпіаді взяли участь 22 команди, серед яких дебют здійснили Фінляндія та Османська імперія. Хоча Фінляндія була частиною Російської імперії, але виступала окремо; щодо участі Туреччини (саме ак країна нзвана в офіційному звіті), то чітко не ясно, хто і в якому виді спорту брав участь.

Команди Австралії на Нової Зеландії об'єдналися під одним прапором, утворивши збірну Австралазії. Також, разом зі збірною Данії виступав учасник з Ісландії. З попердніх учасників не прибула команда Куби.

Три країни – Богемія, Австрія та Угорщина – входили до складу однієї імперії.

Ірландські спортсмени хотіли брати участь на іграх, але окремою збірною (Ірландія була часиною Британської імперії). Отримавши відмову багато спортсменів бойкотували ігри.

Країна Кількість учасників Країна Кількість учасників
Flag of Australasian team for Olympic games.svg Австралазія 27 Flag of the German Empire.svg Німеччина 81
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрія 7 Flag of Norway.svg Норвегія 69
Flag of Argentina.svg Аргентина 1 Flag of the United Kingdom.svg ПАР 14
Flag of Belgium (civil).svg Бельгія 70 Flag of Russia.svg Росія 6
Flag of Bohemia.svg Богемія 18 US flag 46 stars.svg США 122
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія 736 Ottoman flag.svg Туреччина 1
Flag of Greece (1822-1978).svg Греція 20 Flag of Hungary (1867-1918).svg Угорщина 65
Flag of Denmark.svg Данія 78 Flag of Russia.svg Фінляндія 62
Flag of Italy (1861-1946).svg Італія 66 Flag of France.svg Франція 208
Canadian Red Ensign 1868-1921.svg Канада 87 Flag of Switzerland.svg Швейцарія 1
Flag of the Netherlands.svg Нідерланди 113 Flag of Sweden.svg Швеція 168

Ігри[ред.ред. код]

Церемонія відкриття[ред.ред. код]

Король Едуард VII
Король Едуард VII на відкритті ігор
Збірна Великобританії під час церемонії відкриття

Церемонія відкриття відбулася в понеділок 13 липня, хоча деякі змагання розпочалися ще 27 квітня. Ця церемонія стала першою, на якій відбувся парад країн-учасниць.

В день церемонії на стадіоні зібралася велика кількість відомих і впливових людей: принци Греції та Швеції, махараджа Непалу, представники країн-учасниць, вищі британські офіцерські чини. Король Едуард VII прибув на стадіон о 15:49. Голова орагнізаційного комітету, лорд Дасборо, звернувся до нього зі словами: «Чи оголосить його величність відкритою четверту Олімпіаду?» («Will your Majesty graciously declare the fourth Olympiad open?»). У відповідь король промовив: «Я оголошую олімпійські ігри в Лондоні відкритими» («I declare the Olympic Games of London open»). Після цього оркестр гренадерів заграв гімн Британської імперії і розпочалася хода учасників.

Всього участь в урочистій ході взяло 18 країн. Попереду всіх були спортсмени від Великої Британії та її колоній: Австралія, Канада, Південна Африка. Решту країн виходили в алфавітному порядку, відповідно до англійського алфавіту. Кожна країна мала прапороносця, який салютував (опускав прапор) королівській ложі, коли проходив повз неї. Одразу декілька скандалів виникло під час церемонії. Так, фінські спортсмени вийшли без прапора, оскільки не хотіли іти під російським (Фінляндія була частиною Російської імперії). Інший скандал пов'язаний з відмовою американської делигації салютувати королю. Відмова аргументувалася тим, що організатори помилково вивісили на стадіоні замість американського та шведського прапорів прапори Японії та Китаю, які не брали участь в іграх.

Календар змагань[ред.ред. код]

Квітень - червень[ред.ред. код]

 ●  Кваліфікація  ●  Фінали
День 27 квітня 28 квітня 29 квітня 30 квітня 1 травня 6 травня 7 травня 8 травня 9 травня 11 травня 18 травня 19
мая
20 травня 21 травня 23 травня 28 травня 18 червня 21 червня Медалі
Же-де-пом 1 1
Поло 1 1
Рекетс 1 1 2
Теніс 1 2 3


Липень[ред.ред. код]

 ●  Церемонія відкриття  ●  Церемонія нагородження  ●  Кваліфікація  ●  Фінали
Липень 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 Медалі
Церемонія
Академічна гребля 4 4
Боротьба 1 3 1 3 1 9
Велоспорт 1 2 1 1 2 7
Водне поло 1 1
Легка атлетика 3 2 2 2 3 1 2 3 2 2 4 26
Парусний спорт 3 3
Перетяг каната 1 1
Плавання 1 1 1 1 1 1 7
Стрибки у воду 1 1 2
Спортивна гімнастика 1 1 2
Стрільба 2 4 9 15
Стрільба з лука 2 1 3
Теніс 3 3
Фехтування 4 4
Медалі 2 4 12 4 5 6 4 10 4 2 7 3 11 6 3 4 87


Серпень[ред.ред. код]

 ●  Кваліфікація  ●  Фінали
Серпень 11 12 28 29 Медалі
Водно-моторний спорт 1 2 3
Вітрильний спорт 1 1


Жовтень[ред.ред. код]

 ●  Церемонія закриття  ●  Кваліфікація  ●  Фінали
Жовтень 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 Медалі
Церемонія
Бокс 5 5
Лакрос 1 1
Регбі 1 1
Фігурне катання 4 4
Футбол 1 1
Хокей на траві 1 1


Змагання[ред.ред. код]

Олімпійський чемпіон з рекетсу у парному розряді – Вейн Пеннел

Рекетс[ред.ред. код]

У змаганнях з рекетсу на кону стояли перші комплекти нагород ігор у Лондоні. Всього було семеро учасників і усі були громадянами Британської імперії. Медалі розігрувалися в одиночному та парних розрядах.

В одиночному розряді змагання проходили в три кола з наступним фіналом. В першому колі відбувся лише один матч – Еван Ноел проти Сесіла Бравнінга (18-14, 8-15, 15-3, 15-9) – інші гравці пройшли в наступний раунд без змагань (через відмову суперника змагатися). В другому колі також відбувся тільки один матч – Еван Ноел проти Вейна Пеннела (15-12, 15-7, 15-5). У третьому колі відбулися обидва матчі – Генрі Ліф переміг Джона Джекоба (15-43, 15-5, 15-4), Еван Ноел завдав поразки Генрі Бругхему (15-4, 15-12, 15-6). Фінал не відбувся – Ліф не зміг продовжувати змагання через травму руки і, таким чином, Еван Ноел виграв першу золоту медаль літніх ігор.

Парні змагання пройшли у два кола з наступним фіналом. У першому матчі не відбулося жодного змагання. У другому колі відбувся тільки один матч – Джекоб та Пеннел перемогли Ноела та Ліфа (15-11, 0-15, 15-7, 9-15, 18-14, 17-15). Фінал відбувся між командою Джекоба та Пеннела проти команди Едмунда Б'юрі та Сесіла Бровнінга, у якому перемогли перші (6-15, 15-7, 16-15, 15-6, 15-7).

Поло[ред.ред. код]

Переможці олімпійського турніру з поло

Участь у змаганнях взяли три команди, усі з Британії: команда Роехемптону, команда Харлінгемського клубу та команда Ірландії.

Перша гра відбулася 18 червня між Роехемптоном та Харлігемським клубом. Перша команда виграла з рахунком 3:1. Фінальний матч відбувся 21 червня. Команда Роехемптону, завдавши поразки команді Ірландії 8:0, стала олімпійським чемпіоном.

Академічне веслування[ред.ред. код]

Офійійна олімпійська програма з академічного веслування
Чвертьфінал між майбутніми чемпіонами та угорською командою

Змагання з академічного веслування розпочалися 28 червня та тривали наступні три дні. Розігрувалися чотири комплекти нагород – особистий залік, «двійки», «четвірки» та змагання в команді з восьми чоловік. Для кожної країни встановлювався ліміт – не більше двох учасників (команд) для участі в змаганнях.

Особисті змагання складалися з восьми заїздів серед дев'яти учасників (заявку подавали одинадцять учасників, але учасник з Нідерландів та ще один учасник з Італії не взяли участь у змаганнях), у яких визначалася пара фіналістів. Було по двоє учасників з Великої Британії, Канади та Угорщини, по одному – з Бельгії, Італії, Німеччини. У фінал вийшли два британці – Гаррі Блекстафф та Александр МакКалок. Переміг перший.

П'ять учасників подали заявку на участь в парних заїздах – по одній команді з Канади, Італії (участь у змаганнях не взяла) та Німеччини та дві команди з Великої Британії. У фіналі Джон Феннінг та Гордон Томпсон перемогли своїх співвітчизників – Джорджа Фейрбейрна та Філіпа Вердона.

Сім заявок (дві від Великої Британії, по одній від Нідерландів, Бельгії, Канади, Угорщини та Італії) були подані, однак змагалися тільки чотири – дві британські команди, голандська та канадська збірні. У фіналі змагалися команди з Великої Британії: Кольєр Кадмор, Джеймс Ангус Гіллен, Данкан Маккіннон та Джон Сомерс-Сміт стали олімпійськими чемпіонами.

Вісім заявок (по дві від Великої Британії та Італії; по одній від Бельгії, Канади, Нідерландів та Угорщини) були подані; участь взяли всі, окрім італійських команд. У фіналі бельгійці програли британцям. Окрім золотих нагород переможці отримали на зберігання до наступної Олімпіади спеціальний бронзовий кубок.

Футбол[ред.ред. код]

Збірна Великобританії

Свої заявки подали восьмеро команд – Угорщина, Богемія, Данія, дві команди від Франції, Швеція, Нідерланди та Великобританія – але перед початком турніру Угорщина та Богемія знялися із змагань. Сам турнір проводився з 19 по 24 жовтня. Фіналістами турніру стали збірні Данії та Великобританії. Перші розгромили по черзі обидві команди Франції (рахунок матчу з Францією Б 9:0, а з Францією А у півфіналі – 17:1, при цьому десять голів забив один гравець – Софус Нільсен). Великобританія спочатку перемогла Швецію – 12:1 – а опісля завдала поразки Голандії – 4:0. У фіналі збірна Великобританії перемогла збірну Данії з рахунком 2:0. У матчі за бронзові медалі, який відбувся днем швидше, перемогу здобула збірна Голандії (2:0 над шведами).

Нагороди та медальний залік[ред.ред. код]

Медальний залік[ред.ред. код]

Місце Країна Золото Срібло Бронза Загалом
1 Велика Британія Велика Британія 56 51 39 146
2 США США 23 12 12 47
3 Швеція Швеція 8 6 11 25
4 Франція Франція 5 5 9 19
5 Німеччина Німеччина 3 5 5 13
6 Угорщина Угорщина 3 4 2 9
7 Канада Канада 3 3 10 16
8 Норвегія Норвегія 2 3 3 8
9 Італія Італія 2 2 0 4
10 Бельгія Бельгія 1 5 2 8
11 Австралоазія Австралоазія 1 2 2 5
12 Росія Росія 1 2 0 3
13 Фінляндія Фінляндія 1 1 3 5
14 ПАР ПАР 1 1 0 2
15 Греція Греція 0 3 0 3
16 Данія Данія 0 2 3 5
17 Шаблон:BOH 0 0 2 2
17 Нідерланди Нідерланди 0 0 2 2
19 Австрія Австрія 0 0 1 1

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Mallon, Bill; Buchanan, Ian (2000). «Background» (PDF). The 1908 Olympic Games: Results for All Competitors in All Events, with Commentary. McFarland. ISBN 978-0-7864-0598-5. Процитовано 2014-01-15.  (англ.)


Спорт Це незавершена стаття про спорт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.