Літні Олімпійські ігри 1908

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
IV Літні Олімпійські ігри
Olympic games 1908 London.jpg
Країн 22
Місто Велика Британія Лондон
Спортсменів 2008
Розіграно медалей 110 у 22 видах спорту
Церемонія відкриття 27 квітня
Церемонія закриття 31 жовтня

Літні Олімпійські ігри 1908 або IV Літні Олімпійські ігри  (англ. Games of the IV Olympiad; фр. Jeux de la IVe Olympiade) — міжнародне спортивне змагання, яке проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету (МОКу) в місті Лондон, Велика Британія, з 27 квітня по 31 жовтня 1908 року. Це були перші з трьох Олімпіад, проведених у Лондоні (інші відбулися у 1948 та 2012 роках). Це найдовші сучасні Олімпійські ігри. Було розіграно 110 комплектів нагород між 2008 учасниками з 22 країн світу.

Вибір міста[ред.ред. код]

П'єр де Кубертен особливо сильно підтримував кандидатуру Рима

Олімпіада 1908 року могла відбутися не в Лондоні, оскільки спочатку його не було серед міст-кандидатів. За право провести спортивний захід змагалися три інші міста: Берлін, Рим та Мілан.[1]

Німецька сторона оголосила про бажання провести Олімпіаду ще в 1901 році на IV сесії МОКу в Парижі. Італійська сторона подала свою заявку у 1903 році.[2] Від самого початку президент МОК, П'єр де Кубертен (фр. Pierre de Coubertin), повністю підтримував кандидатуру Риму. Опісля невдалих Олімпіад в Парижі та Сент-Луїсі йому необхідно було підняти престиж змагань в очах світу і місто, яке було столицею античного світу, могло забезпечити такий ефект.[1] Ідея проведення змагань в столиці Італії мала міцну підтримку і серед впливових людей країни: папи Пія X (лат. Pius X), короля Віктора Емануїла III (італ. Vittorio Emanuele III), мера Рима[3]. Заявка Берліна програвала ще й в тому, що в місті був відсутній належний стадіон, а жодних чіткий гарантій щодо будівництва німецька сторона надати не могла[4]. 22 червня 1904 року на VI сесії МОКу в Лондоні було прийняте рішення про те, що містом-господарем Олімпіади 1908 року буде Рим, німецькій стороні пообіцяли надати право на проведення Олімпіади 1912 року[2].

Проте Риму не судилося прийняти Олімпіаду. 4 квітня 1906 року поблизу Неаполя сталося потужнє виверження Везувія, яке призвело до тяжких руйнацій. Італійська влада змушена була направити кошти, які мали б піти на організацію ігор, на відновлення благоустрою і вирішила офіційно відмовитися від олімпійського задуму. Про це рішення було оголошено під час проведення проміжних Олімпійських ігор 1906 року в Афінах.[1][2][5]

Основний противник проведення Олімпіади в Римі — Джованні Джолітті

Існує інша, неофіційна, версія відмови Риму. Окрім потужньої підтримки, в Італії існував потужній спротив щодо проведення Олімпіади. Основною фігурою, яка була проти проведення змагань, виступав прем'єр-міністр Італії Джованні Джолітті (італ. Giovanni Giolitti). Він був ініціатором декількох амбітних проектів (будівництво Симплону та акведуку в Апулії), які мали б зміцнити його політичний вплив. Проекти потребували великих коштів, яких могло б і не вистачити, якби їх потрібно було б витрачати ще й на Олімпіаду.[1] Його підтримували правління Мілану та Турину, які боролися з Римом за статус головного міста Італії. Олімпіада 1908 року додала б супернику небажаного для цих міст престижу.[5]

Боротьба прихильників та противників проведення Олімпіади в Римі призвела до того, що у 1905 році на VII сесії МОКу у Брюсселі представник Італії, Еудженіо Брунетта д'Уссо (італ. Eugenio Brunetta d'Usseaux), змушений був зізнатися представнику Британії, Роберту С. Курсі де Лаффану (англ. Robert S. de Courcy Laffan) у тому, що з часу оголошення Рима містом-господарем Олімпіади не розпочалися жодні приготування. Курсі де Лаффан запитався де Кубертена, чи можливо передати право на проведення ігор Лондону. Проте далі розмови справа не дійшла, а право на проведення спортивного заходу столиця Британської імперії здобула лише після офіційної відмови Рима.[1]

Оскільки Олімпіада мала відбутися через два роки, необхідно було якнайшвидше знайти нове місто. Під час VIII сесії МОКу в Афінах, зважаючи на попередню зацікавленість, Вільяму Гренфеллу (англ. William Grenfell), члену МОКу від Британії, було офіційно запропоновано провести ігри в Лондоні.[1] Гренфелл порадився з королем Едуардом VII (англ. Edward VII), який теж перебував в Афінах на проміжних іграх, та отримав згоду від нього. Залишалося отримати згоду від основних британських спортивних асоціацій та організацій, в іншому випадку спортивний захід у Лондоні міг і не відбутися[5][6]. Пропозицію підтримали і 19 листопада 1906 року до МОКу був направлений лист із підтвердженням того, що Лондон проведе Олімпіаду 1908 року,[5] а 27 листопада 1906 року офіційна заява Гренфелла була опублікована в пресі[7].

Приготування[ред.ред. код]

Вільям Гренфелл
Роберт Лаффан

Створення Британської олімпійського асоціації[ред.ред. код]

24 травня 1905 року в Палаті громад зібралися представники спортивних організацій, союзів та асоціацій. Їхньою метою було створення регіональної олімпійської організації, яка б керувала усіма олімпійськими дисциплінами в країні та мала представників в МОК. Новоспечену організацію назвали Британською олімпійською асоціацією, її першим головою став Вільям Гренфелл (лорд Десборо), почесним секретарем — Роберт Лаффан. Вони представляли Британію в МОК і саме ентузіазм цих двох персон дозволив Олімпіаді 1908 року відбутися.[8]

Співпраця з Франко-британською виставкою[ред.ред. код]

Безпосередньо підготовкою до ігор займалася спеціальна Британська олімпійська рада, у якій ключові ролі відігравали Гренфелл та Лаффан[5]. Перед цією радою постав ряд труднощів. Насамперед, хоч король і дав добро на проведення змагань в Лондоні, було домовлено, що державні фінанси на Олімпіаду витрачатися не будуть. Олімпійські ігри мали фінансуватися на приватних засадах.[1] Саме тому Гренфелл вирішив співпрацювати з Імре Кіральфі (угор. Imre Kiralfy), головним ідейником проведення Франко-британської виставки. Ця виставка щедро фінансувалася та була покликана продемонструвати багатства двох колоніальних держав — Британської імперії та Франції, які нещодавно уклали угоду, яка в подальшому уможливила створення Антанти.[9]

Початково виставка мала пройти в 1907 році, але задля кращого проведення Олімпіади було досягнуто домовленості про перенесення початку виставки на 1908 рік[10]. Це було перше важливе досягнення для організаторів ігор. Основну олімпійську споруду — новий стадіон — планувалося будувати безпосередньо на території виставки. Широко розрекламована виставка приваблювала би багато відвідувачів, що у свою чергу підвищувало би відвідуваність Олімпіади[11].

Генеральний план Франко-британської виставки, «Вайт Сіті Стедіум» праворуч

Дирекція Франко-британської виставки також погодилися профінасувати найважливіший етап підготовки — будівництво стадіону. Вона погодилася виділити частину відданої їй землі в районі Шепердс Буш та повністю взяла на себе всі витрати, пов'язані з будівництвом[10] (початковий кошторис складав 44 тисячі фунтів стерлінгів, проте він зріс під час будівництва до 220 тисяч[12]). Окрім того, 2000 фунтів стерлінгів було виділено для організаторів Олімпіади з метою покрити їхні початкові витрати та було надано дозвіл на ексклюзивне користування стадіоном протягом двох тижнів в липні 1908 року. У свою чергу організатори Франко-британської виставки отримували 75% доходів від продажів квитків та програмок.[10] 20 грудня 1906 року всі ці умови були схвалені Британською олімпійською радою[10], офіційне підписання документів відбулося 14 січня 1907 року[12].

Будівництво головного стадіону[ред.ред. код]

У середині чаші «Вайт Сіті Стедіум»
Схема роздягалень

Будівництво стадіону розпочалося 2 серпня 1907 року з церемонії, на якій леді Десборо заклала перший камінь будівництва[13]. Кожна керівна організація спорту створювала спеціальний комітет, який співпрацював з Британською олімпійською радою. Головним завданням цих комітетів було детальне планування тих спортивних споруд, які використовувалися в тому спорті, яким ця організація керує.[1] Так, проектування доріжки відзначалося кропіткою роботою та контролем з боку спеціального комітету Аматорської Атлетичної Асоціації, а задля проектування велосипедного треку спеціальний комітет дослідив новий трек у Парижі та на його основі спроектував свій.[14] Усі свої побажання ці комітети висловили 11 березня 1907 року та дали добро на побудову стадіону[1].

Стадіон будували довкола овалу довжиною 700 футів (213,36 метрів) та шириною 300 футів (91,44 метри), покритого травою. Ця частина стадіону створювалося під потреби футболу, регбі, лакросу, стрільби з лука, а також для таких дисциплін легкої атлетки, як метання списа. У цьому овалі були розміщені спеціальні платформи для змагань зі спортивної гімнастики та боротьби.[15] Такі розміри овалу убезпечували інших учасників змагань від небезпеки бути пораненим списом, що практично відбулося в 1906 році в Афінах[16]. У західній частині розмістили басейн довжиною 327 футів (100 метрів), шириною 50 футів (15,24 метри). Глибина басейну на обидвох кінцях складала 4 фути 6 дюймів (1,37 метра), у центрі — 12 футів 6 дюймів (3, 81 метра). Це центральне заглиблення було створене для змагань зі стрибків у воду.[15] Біля басейну розміщувалася спеціальна складна вежа висотою 55 футів (16,76 метрів), з якої безпосередньо виконувалися стрибки[17].

Довкола овалу побудували бігову доріжку довжиною 586,2 ярди (536,44 метри) та шириною 24 фути (7,3 метри)[15]. За її будівництво безпосередньо відповідав наглядач за будівництвом стадіона Чарлз Перрі (англ. Charles Perry), який вже мав досвід будівництва бігової доріжки для першої сучасної Олімпіади[16].

Довкола бігової доріжки, безпосередньо перед глядацькими сидіннями, побудували велосипедний трек довжиною 660 ярдів (603,5 метрів)[13] та нахилом 10 футів (3,04 метри)[14].

Було передбачено створення 63 тисяч сидячих місць[комент. 1] та місце для розгортання ще 30 тисяч стоячих[комент. 2]. Були побудовані спеціальні ложі для королівської сім'ї, членів Британської олімпійської ради, членів МОКу та членів Comité d’Honneur. Журналісти та судді також мали спеціально відведені місця.[13]

Під трибунами розмістилися 14 роздягалень, кімната для лікарів, кімната поліції, декілька ресторанів[18]. Поблизу стадіона розмістили будинок Імперського спортивного клубу. Цей клуб створювали з метою залучення багатих людей до олімпійських приготувань, щоб підняти престиж ігор.[19] Будинок клубу використовували для зустрічей членів МОКу[13].

Роботу над стадіоном офіційно закінчили 14 травня 1908 року. На церемонії були присутні принц та принцеса Уельські, які присвятили стадіон міжнародному спорту.[18] Оскільки стадіон був розташований на території виставки, де більшість споруд були білого кольору, то він був названий «білим» стадіоном — «Вайт Сіті Стедіум» (англ. White City Stadium)[13].

Опрацювання регламенту[ред.ред. код]

Окрім побудови головної олімпійської споруди Гренфелл у своєму листі від 27 листопада 1906 року оголосив про низку інших пунктів, над якими працюватиме Британська олімпійська рада[7].

Так, було прийняте, погоджене з МОК, рішення, про те, що на Олімпіаду 1908 року допускаються лише спортсмени-аматори, при чому ці аматори мають бути акредитовані своїм регіональним олімпійським комітетом. Поняття «спортсмен-аматор» визначалося в кожній країні керівною організацією у тому чи іншому виді спорту. Якщо такої організації в країні не було, її обов'язки виконував спеціальний комітет під егідою МОКу. Кожен регіональний олімпійський комітет складав список своїх учасників та передавав цей список господарям ігор, а також підтверджував аматорський статус спортсмена. Реєстрація спортсменів закінчувалася за місяць до змагань у певному виді спорту.[20] Таким чином, у Лондоні більше не могло бути змішаних команд чи команд спортивних клубів, усі учасники представляли збірну якоїсь країни[21]. Під поняттям «країна» розуміли ту державу чи частину держави, яка мала самостійне представництво в МОК, або, якщо такого представництва не було, територію під юрисдикцією єдиної влади[20].

Наступним пунктом було створення єдиних правил. У зв'язку з стислими термінами підготовки, правила визначали британські асоціації того чи іншого виду спорту без наради зі спортивними асоціаціями інших країн[21], після чого Роберт Лаффан особисто перекладав ці правила з англійської на німецьку та французьку й розсилав по всіх регіональних комітетах (при цьому було зазначено, що єдиний офіційний варіант правил — англійський)[22]. Суддівство на Олімпіаді віддавалося британцям, хоча дозволялося залучати іноземних помічників[23]. У випадку незгоди з рішенням судді, спортсмен міг оскаржити його за посередництва Comité d’Honneur — спеціального комітету, який складався з трьох представників кожної країни-учасниці. Спортсмен спочатку мав адресувати скаргу «своїм» представникам в комітеті, а ті вже доносили її для розгляду спеціальними арбітрами.[20]

Було оголошено, що участь в змаганнях буде безплатною, проте, для кожної країни встановлювався ліміт учасників[20].

Було також домовлено, що на Олімпіаді використовуватимуть метричну систему[22].

Альфред Хармсворт (англ. Alfred Harmsworth), лорд Норткліфф

Ці пункти, а також пункти, які стосувалися календаря ігор, видів спорту, вигляду та отримання нагород були затверджені 23-25 травня 1907 року на IX сесії МОКу в Гаазі[24].

Грошовий фонд[ред.ред. код]

Одним з пунктів була робота по утворенню грошового фонду. Щоб провести змагання слід було назбирати суму в понад 12000 фунтів стерлінгів. Збір коштів був організований на добровільній основі. Основні внески на початку кампанії зробили друзі Вільяма Гренфелла. Проте, ні внески друзів, ні гроші від дирекції виставки не дозволили досягнути бажаної цілі: тільки 2840 фунтів стерлінгів було назбирано незадовго до церемонії відкриття.[12] Ситуацію могли спасти добрі продажі квитків, проте вони поступили в продаж лише за 21 день до церемонії відкриття[25], та й ціни була доволі високі для пересічного жителя Лондона[26]. Ці фактори зумовили низькі продажі, які призвели до низького доходу.

Гренфелл звернувся за допомогою до лорда Норткліффа, власника The Daily Mail. Той погодився опублікувати заяву з проханням пожертвувати гроші задля гідного проведення Олімпіади та збереження репутації нації.[27] Протягом наступного тижня сума пожертвувань склала 12 тисяч фунтів стерлінгів, хоча метою організаторів ігор були 10 тисяч фунтів стерлінгів. Газета змушена була опублікувати нове повідомлення з проханням припинити відправляти гроші.[13] До кампанії долучилося багато відомих та впливових людей: принц Уельський Георг, американський мільйонер Корнелій Вандербільт, стронгмен Євген Сандов, який зробив найбільший персональний внесок у розмірі 1500 фунтів стерлінгів[28].

Програма ігор[ред.ред. код]

Лондонська Олімпіада, зважаючи на свою тривалість, була поділена на два великих відтинки: літню та зимову Олімпіади. Де-юре літня Олімпіада розпочиналася 13 липня, у день церемонії відкриття, та тривала два тижні, але де-факто деякі змагання почалися ще в червні, а деякі відбулися в липні та серпні опісля двох «основних» тижнів. Зимова Олімпіада тривала з 19 по 31 жовтня.[1]

23 види[комент. 3] спорту були затверджені як програма Олімпіади на гаазькій сесії. У цих 23 видах відбувалися змагання за 110 комплектів нагород.[30] Програма могла бути і більшою, проте було домовлено, що на Олімпіаді мають бути представлені ті види спорту, які поширені хоча б у шістьох країнах-учасницях ігор[1]. Саме тому крикет, пелота, бейсбол та бенді не стали частиною олімпійських ігор[1][26]. Відбувалися дискусії щодо включення в програму кінної їзди, автомобільних перегонів та змагань літальних апаратів, проте вони не були реалізованими[26]. Гольф мав бути частиною змагань, проте керівна британська організація гольфу відмовилася співпрацювати з Британською олімпійською радою та дотримуватися запропонованих правил[31]. З іншого боку, бокс, змагання з якого первинно не мали відбутися, таки був включений до Олімпіади[26]. Поло на велосипедах та фехтування на рапірах були демонстративними видами спорту[31][32]. Крім того, намагаючись дотримуватися античного духу, була пропозиція включити до олімпійських ігор змагання з літератури, скульптури, музики, архітектури та малювання[26].

Таким чином, програма Олімпіади 1908 року мала наступний вигляд (у дужках вказана кількість комплектів медалей):

Нагороди та їх дизайн[ред.ред. код]

Організатори доручили розробити дизайн оліймпійських медалей та значків австралійському скульптуру Бертраму Макеналлу (англ. Bertram Mackennal). Було створено два типи медалей: одні для атлетів, які посіли перші три місця, а інші — для всіх спортсменів-учасників. Були також розроблені спеціальні дипломи, їхнім дизайном займався карикатурист «Punch» Бернард Партрідж (англ. Bernard Partridge).[57]

Зображення Нагорода Опис
London 1908 Event Medals.jpg Медаль призера На аверсі зображений атлет між двома молодими жінками, Славою та Вікторією (Перемогою), які кладуть йому на голову символ переможця — лавровий вінок.
На реверсі зображений святий Юрій (англ. St. George), покровитель Англії, який вбиває змія.
Дизайн золотих, срібних та бронзових медалей не відрізнявся. У порівнянні з медалями учасника, медалі призерів були дещо меншими, що пояснюється вартістю матеріалів, з яких вони були зроблені.
Кожна медаль була поміщена в спеціальну коробочку: золота медаль — у червону, срібна — у темно-синю, бронзова — у жовту.
Ім'я призера та дисципліна, в якій він посів призове місце, вирізувалися на гурті.[57][58]
London 1908 Commemorative Medals.jpg Медаль учасника На аверсі зображена колісниця, яку веде молодий атлет. Позаду нього стоїть суддя, який кладе на голову візника лавровий вінок.
На реверсі зображена фігура Слави, яка стоїть на земній кулі.
Медалі учасника були виготовленими з бронзи та позолоченими. Їхній розмір був дещо більший за медалі призерів.
Їх вручали, як учасникам, так і певним офіційним особам.[57][59]
London 1908 Diplomas Winner.jpg Диплом призера На дипломі зображена Вікторія, яка стоїть між Британією та Елладою.
Переможці отримували більший диплом, призери — дещо менший. Кожен призер отримував додатковий диплом, який він мав передати своєму спортивному клубу чи асоціації.[57]
London 1908 Diplomas Special.jpg Спеціальний диплом На дипломі зображена Вікторія, котра сидить.
Такі дипломи, згідно з рішенням керівної асоціації у тому чи іншому виді спорту, вручали атлетам, котрі показали видатні результати, хоч і не здобули медалей, а також деяким особам, які доклалися до організації ігор.[57]
Olympic 1908 badges.png Значки Для ідентифікації учасників, суддів, членів Британської олімпійської ради, членів МОКу, членів Comité d’Honneur були розроблені спеціальні нагрудні значки, на яких була зображена голова в шоломі, та був наявний підпис, наприклад Competitor, International Olympic Comittee та інші.[60]
London 1908 ChallengeCups.jpg Спеціальні нагороди До спеціальних нагород належили кубки. Чемпіон Олімпіади, відповідно до регламенту, зберігав кубок у себе до наступних ігор[61]. Загалом було 12 кубків[62]:
  • Кубок Брунетти (веслування)
  • Трофей Брунетти (плавання)
  • Трофей футбольної асоціації (футбол)
  • Кубок спілки золотарів та сріблярів (боротьба)
  • Кубок Гарлінгема (поло)
  • Міжнародний кубок (фехтування)
  • Кубок принца Уельського (велосипедні гонки)
  • Кубок лорда Вестбері (стендова стрільба)
  • Грецький трофей (марафон)
  • Празький трофей (гімнастика)
  • Статуетка Монтгомері (метання диска)
  • Французька ваза (вітрильний спорт)

Учасники[ред.ред. код]

Країни-учасниці Олімпійських ігор 1908 (синім позначені країни, які вперше були представлені на Олімпійських іграх)

Загальна кількість спортсменів[ред.ред. код]

Кількість учасників

Відповідно до даних офіційного сайту МОК, на Олімпіаді 1908 року змагалися 2008 спортсменів, з них 1971 чоловіків та 37 жінок, які представляли 22 країни[63]. При цьому, згідно з офіційним звітом, кількість спортсменів, які мали намір взяти участь у змаганнях, була 2647 осіб[64]. Оскільки для ранніх Олімпіад існували деякі труднощі з точним визначенням тих спортсменів, які брали участь в іграх, у деяких джерелах можна зустріти інші числа щодо кількості та гендерного розподілу спортсменів. Наприклад, є дані, що справжнє число учасників лондонських ігор склало 2044 спортсмена, з яких 44 жінки[65], інше джерело подає 2023 учасника[66], з яких 44 жінки, при 2666 заявах[18].

Країни[ред.ред. код]

Присутність 22 націй у багато чому була визначена як офіційним регламентом, прийнятим на гаазькій сесії, так і політичними, націоналістичними, соціальними аспектами.

Так, серед учасників ігор були одразу декілька територій, які юридично були частиною Британської імперії: Канада, союз колоній в південній Африці[комент. 4], Австралія, Нова Зеландія. Метрополія підтримувала їхню окрему участь і навіть допомогла у створенні регіональних олімпійських комітетів, аби ті, відповідно до вимог гаазьких пунктів, могли підпадати під визначення слова «країна». При цьому, Британія абсолютно ніяк не сприяла утворенню олімпійських комітетів у країнах екваторіальної Африки, Індії та інших колоніях з небілим населенням. Таким чином, на Олімпіаді 1908 року, окрім Британії, участь взяли також Канада, ПАР та Австралазія (союз Австралії та Нової Зеландії, до того ж, це був «олімпійський» дебют Нової Зеландії).[1]

Складнішою була ситуація з країнами британських островів. Організацією ігор, як вже було написано, займалася Британська олімпійська рада, членами якої спочатку були суто англійці. Шотландці та ірландці попросили залучити в раду і їх представників, на що отримали відмову. Шотландці пригрозили, що у такому випадку не будуть брати участі в Олімпіаді. Потенційні втрати для команди Британії змусили Британську олімпійську раду піти на деякі поступки: було домовлено, що склад команди Британії на майбутніх іграх буде погоджений усіма керівними спортивними асоціаціями Англії, Шотландії, Уельсу та Ірландії.[1]

Ситуація з Ірландією була значно складнішою. Ірландці хотіли виступати як окрема нація, проте вони не мали окремого представництва в МОК, а були частиною Британської імперії, що змушувало їх виступати у складі Британії. Через таку ситуацію велика кількість ірландських спортсменів бойкотували ігри.[67] Нічого не змінилося навіть тоді, коли Британська олімпійська рада запропонувала змінити офіційну назву команди з «Велика Британія» на «Велика Британія та Ірландія»[1]. Єдиними дисциплінами, де Ірландія мала дозвіл на представництво окремою командою, були поло та хокей на траві, хоча аналогічні права мали й Уельс та Шотландія[68].

Австрія, Богемія та Угорщина були трьома окремими країнами на Олімпіаді, хоча тоді вони були частинами єдиного державного утворення — Австро-Угорської імперії[69].

Подібна ситуація була зі ще двома країнами-учасницями — Фінляндією та Росією. Велике князівство Фінляндське було частиною Російської імперії, проте його спортсмени бажали окремого представництва на іграх[70].

Кількісне представництво[ред.ред. код]

Найбільше спортсменів було в команди-господаря — Великої Британії[комент. 5]. Великі делегації також мали Франція, Швеція, США та Нідерланди.

Команди Аргентини та Швейцарії складалися лише з одного спортсмена[71]. Аналогічна ситуація була з командою Туреччини (тоді — Османської імперії), яка дебютувала на олімпійських іграх. Проте безпосередня участь Алеко Мулоса Бея (тур. Aleko Mulos Bey) у змаганнях залишається дискусійним питанням[72]. Ще один спортсмен був представником Ісландії, проте він входив до данської делегації[71].

Загалом кількісне представництво на Олімпіаді по країнах було наступним (у дужках вказана кількість спортсменів, які представляли країну; усі дані за Меллоном та Бачененом, дані яких відрізняють від даних МОК)[66]:

Спортивні споруди[ред.ред. код]

Фінал жінчого турніру з тенісу, який проходив на кортах Всеанглійського клубу лаун-тенісу та крокету
Космічний знімок протоки Солента та острова Вайт, місця змагань з вітрильного спорту
Змагання зі стрільби в Національному стрілецькому центрі поблизу Бізлі, Суррей

Більшість змагань проходили в Лондоні, проте деякі відбулися поблизу інших населених пунктів Англії та Шотландії[73]:

  • «Вайт Сіті Стедіум», Лондон — стрільба з лука, легка атлетика, велоспорт, стрибки у воду, гімнастика, футбол, лакрос, хокей на траві, регбі, плавання, перетягування канату, водне поло, боротьба, фехтування
  • Норгемптонський інститут, Лондон — бокс
  • «Прінсез Скейтінг Клаб», Лондон — фігурне катання
  • «Квінз Клаб», Лондон — же-де-пом, рекетс, теніс (в приміщенні)
  • Саутмгемптонські води, Саутгемптон — водно-моторний спорт
  • «Гарлінгем Клаб», Лондон — поло
  • Генлі-на-Темзі — веслування
  • «Аксендон Скул Шутінг Клаб», Лондон — стендова стрільба
  • Національний стрілецький центр, Бізлі — стрільба
  • Всеанглійський клуб лаун-тенісу і крокету, Лондон — теніс (на трав'яному корті)
  • «Роял Вікторія Ят Клаб», Вайт, Солент — вітрильний спорт
  • «Роял Клайд Ят Клаб», Глазго — вітрильний спорт

Ігри[ред.ред. код]

Церемонія відкриття[ред.ред. код]

Король Едуард VII на відкритті ігор

Церемонія відкриття ігор відбулася 13 липня[74]. Ця церемонія стала першою, на якій відбувся парад країн-учасниць з прапорами[75].

В день церемонії на стадіоні зібралася велика кількість відомих і впливових людей: принци Греції та Швеції, посли США, Росії, Франції, представники МОК, вищі британські офіцерські чини. Команди були вишикувані в центрі стадіону[76]. Король Едуард VII прибув на стадіон о 15:49[77]. Вільям Гренфелл, звернувся до нього зі словами[76]:

« Чи оголосить його величність відкритою четверту Олімпіаду?
Оригінальний текст (англ.)

Will your Majesty graciously declare the fourth Olympiad open?

 »

Король у свою чергу проголосив на весь стадіон[76]:

« Я оголошую олімпійські ігри в Лондоні відкритими!
Оригінальний текст (англ.)

I declare the Olympic Games of London open!

 »

Команди, за винятком США, дещо опустили свої прапори. Після цього розпочався марш країн, який не обійшовся без скандалів.

Насамперед, у параді йшли далеко не всі спортсмени кожної країни, а такі команди, як Аргентина, Росія та Швейцарія взагалі не брали участі в ході[78]. Країни маршували в алфавітному порядку. Спереду у кожної делегації йшов прапороносець. Першими йшли європейські країни, починала марш Австрія.[79] Росіяни не дозволили маршувати фінській делегації під фінським прапором, тому спереду команди замість прапору Бруно Зілліакус (фін. Bruno Zilliacus) ніс лише табличку з назвою країни[78].

Збірна Великої Британії під час параду

Опісля європейських країн йшла команда США[78]. Одразу за нею прямували нації Британської імперії: Спочатку ПАР, далі Канада, тоді команда Австралазії і, нарешті, Велика Британія[80]. Усі команди, проходячи повз королівську ложу, опускали свій прапор, як і на початку церемонії; таким чином вони віддавали честь королю[76]. Єдиним, хто відмовився це зробити, як і першого разу, був американський прапороносець Ральф Роуз (англ. Ralph Rose), який сказав, що «цей прапор не схиляється жодному земному королю».[81] Цей інцидент послужив як символічний початок британо-американського протистояння на Олімпіаді. З іншого боку, організатори «посприяли» тому, аби американська делегація була сердитою. Річ у тім, що перед початком параду для кожної країни були підготовлені прапори. Проте ні шведського, ні американського прапорів не було. Замість них були приготовлені китайський та японський стяги.[76]

Календар змагань[ред.ред. код]

Квітень - червень[ред.ред. код]

 ●  Кваліфікація/Відбірні матчі  ●  Фінали
День 27 квіт. 28 квіт. 29 квіт. 30 квіт. 1 трав. 6 трав. 7 трав. 8 трав. 9 трав. 11 трав. 18 трав. 19
трав.
20 трав. 21 трав. 23 трав. 18 черв. 21 черв. Медалі Прим.
Же-де-пом 1 1 [82]
Поло 1 1 [83]
Рекетс 1 1 2 [84]
Теніс[комент. 8] 1 2 3 [87]


Липень[ред.ред. код]

 ●  Церемонія відкриття  ●  Церемонія нагородження  ●  Кваліфікація  ●  Фінали
Липень 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 Медалі Прим.
Церемонія
Академічне веслування 4 4 [88]
Боротьба 1 3 1 3 1 9 [89]
Велоспорт 1 2 1 1 2 7 [90]
Водне поло 1 1 [91]
Легка атлетика 3 2 2 2 3 1 2 3 2 2 4 26 [92]
Вітрильний спорт 3 3 [93]
Перетягування канату 1 1 [94]
Плавання 1 1 1 1 1 1 6 [95]
Стрибки у воду 1 1 2 [96]
Спортивна гімнастика 1 1 2 [97]
Стрільба 2 4 9 15 [98]
Стрільба з лука 2 1 3 [99]
Теніс 3 3 [87]
Фехтування 4 4 [100]
Медалі 2 4 12 4 5 6 4 10 4 2 7 3 11 6 3 4 87


Серпень[ред.ред. код]

 ●  Кваліфікація  ●  Фінали
Серпень 11 12 28 29 Медалі Прим.
Водно-моторний спорт 1 2 3 [101]
Вітрильний спорт 1 1 [93]


Жовтень[ред.ред. код]

 ●  Церемонія закриття  ●  Кваліфікація  ●  Фінали
Жовтень 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 Медалі Прим.
Церемонія
Бокс 5 5 [102]
Лакрос 1 1 [103]
Регбі 1 1 [104]
Фігурне катання 4 4 [105]
Футбол 1 1 [106]
Хокей на траві 1 1 [107]


Змагання[ред.ред. код]

Олімпійський чемпіон з рекетсу у парному розряді — Вейн Пеннел

Рекетс[ред.ред. код]

У змаганнях з рекетсу на кону стояли перші комплекти нагород ігор у Лондоні. Всього семеро учасників взяли безпосередню участь в турнірі і всі вони були громадянами Британської імперії, хоча попередніх заявок було більше, деякі надходили з-за кордону. Медалі розігрувалися в одиночному та парних розрядах.[108]

В одиночному розряді змагання проходили в три кола з наступним фіналом. У першому колі відбувся лише один матч — Еван Ноел (англ. Evan Noel) переміг Сесіла Бравнінга (англ. Cecil Browning) 18-14, 8-15, 15-3, 15-9 — інші гравці пройшли в наступний раунд без змагань (через відмову суперника змагатися або у зв'язку з особливостями сітки турніру). У другому колі також відбувся тільки один матч — Еван Ноел здолав Вейна Пеннелла (англ. Vane Pannell) у трьох сетах (15-12, 15-7, 15-5). У третьому колі відбулися обидва матчі — Генрі Ліф (англ. Henry Leaf) переміг Джона Джекоба (англ. John Jacob Astor ) 15-43, 15-5, 15-4, а Ноел завдав поразки Генрі Бругхему (англ. Henry Brougham) 15-4, 15-12, 15-6. Фінал не відбувся — Ліф не зміг продовжувати змагання через травму руки і, таким чином, Еван Ноел виграв першу золоту медаль літніх ігор.[108]

Парні змагання пройшли у два кола з наступним фіналом. У першому матчі не відбулося жодного змагання. У другому колі відбувся тільки один матч — Джекоб та Пеннел перемогли Ноела та Ліфа (15-11, 0-15, 15-7, 9-15, 18-14, 17-15). Фінал відбувся між командою Джекоба та Пеннела проти команди Едмунда Б'юрі (англ. Edmund Bury) та Сесіла Бравнінга, у якому перемогли перші (6-15, 15-7, 16-15, 15-6, 15-7).[109]

Теніс[ред.ред. код]

Отто Фройтцгайм

Олімпійський турнір з тенісу, по суті, складався з твох турнірів: змагань на відкритих трав'яних кортах та змагань на критих кортах. У змаганнях взяли участь 40 чоловіків та 10 жінок з 11 країн, проте усі золоті медалі здобули представники країни-господарки.[87]

Змагання на критих кортах пройшли з 6 по 11 травня. Було розіграно три комплекта нагород: в одиночному чоловічому розряді, в парному чоловічому розряді та в одиночному жіночому розряді. Усі три золоті медалі здобули представники Великої Британії. Так, Артур Гор (англ. Arthur Gore) переміг у фіналі чоловічого турніру свого співвітчизника Джорджа Карідію (англ. George Caridia) у трьох сетах (6-3, 7-5, 6-4), Гвендоліна Істлейк-Сміт (англ. Gwendoline Eastlake-Smith) перемогла Еліс Грін (англ. Alice Greene) — 6-2, 4-6, 6-0, а тандем Гора та Герберта Баррета (англ. Herbert Barrett) виявився сильнішим за команду Карідії та Джорджа Саймонда (англ. George Simond), здолавши опонентів у чотирьох сетах — 6-2, 2-6, 6-3, 6-3.[110]

Змагання на відкритих кортах відбулися 6—11 липня. Знову було розіграно три комплекти нагород. Переможцем чоловічого одиночного турніру став Джозая Рітчі (англ. Josiah Ritchie), який переміг у фіналі німця Отто Фройтцгайма (нім. Otto Froitzheim) 7-5, 6-3, 6-4. Олімпійське золоту медаль серед жінок здобула Доротея Ламберт Чамберс (англ. Dorothea Lambert Chambers), яка здолала Дору Бутбі (англ. Dora Boothby) у двох сетах (6-1, 7-5). У чоловічому парному розряді перемогу святкували Джордж Гілл'ярд (англ. George Hillyard) та Реджинальд Догерті (англ. Reginald Doherty), які завдали поразки Джозаї Рітчі та Джеймсові Парку (англ. James Parke) 9-7, 7-5, 9-7.[111]

Же-де-пом[ред.ред. код]

Джей Гулд (між 1910 та 1915 роками), олімпійський чемпіон з же-де-пом

В олімпійському турнірі взяли участь 11 спортсменів, 9 британців та 2 американців[112]. Турнір складався з двох попередніх раундів, півфіналів та фінального матчу, при цьому деякі спортсмени пропускали перший раунд. У першому раунді відбулися три матчі, у другому — чотири. У півфіналах перемогли фаворити турніру: британець Юстас Майлз (англ. Eustace Miles) здолав у трьох раундах (6-4, 6-1, 6-3) свого співвітчизника — Невілла Бульвера-Літтона (англ. Neville Bulwer-Lytton), а наймолодший учасник турніру, американець Джей Гулд (англ. Jay Gould), завдав поразки британцю Артуру Пейджу (англ. Arthur Page) — 6-1, 6-0, 6-0. Фінальний поєдинок виграв американський спортсмен, який не віддав жодного сету супернику (6-5, 6-4, 6-4).[113]

Переможці олімпійського турніру з поло

Поло[ред.ред. код]

Участь у змаганнях взяли три команди, усі з Британії: команда Рогемптону, команда «Гарлінгем Клаб» та команда Ірландії[83].

Перша гра відбулася 18 червня між Рогемптоном та «Гарлінгем Клаб». Перемогла перша команда з рахунком 3:1. Фінальний матч відбувся 21 червня. Команда Рогемптону, завдавши поразки команді Ірландії 8:0, стала олімпійським чемпіоном.[83] Дві команди-учасники олімпійського турніру отримали срібні медалі кожна, бронзові медалі не були передбачені згідно з регламентом[114].

Академічне веслування[ред.ред. код]

Офіційна олімпійська програма з академічного веслування
Чвертьфінал між майбутніми чемпіонами та угорською командою

У змаганнях з веслуваня розігрувалися чотири комплекти нагород — особистий залік, «двійки», «четвірки» та змагання в команді з восьми чоловік. Для кожної країни встановлювався ліміт — не більше двох учасників (команд) для участі в змаганнях. Усі золоті медалі виграли британці.

Особисті змагання складалися з восьми заїздів серед дев'яти учасників (заявку подавали одинадцять учасників, але учасник з Нідерландів та ще один учасник з Італії не взяли участь у змаганнях), у яких визначалася пара фіналістів. Було по двоє учасників з Великої Британії, Канади та Королівства Угорщина, по одному — з Бельгії, Королівства Італія, Німецької імперії. У фінал вийшли два британці — Гаррі Блекстафф та Александр МакКалок. Переміг перший.

П'ять учасників подали заявку на участь у парних заїздах — по одній команді з Канади, Королівства Італія (участь у змаганнях не взяла) та Німецької імперії та дві команди з Великої Британії. У фіналі Джон Феннінг та Гордон Томпсон перемогли своїх співвітчизників — Джорджа Фейрбейрна та Філіпа Вердона.

Сім заявок (дві від Великої Британії, по одній від Нідерландів, Бельгії, Канади, Королівства Угорщина та Королівства Італія) були подані, однак змагалися тільки чотири — дві британські команди, нідерландська та канадська збірні. У фіналі змагалися команди з Великої Британії: Кольєр Кадмор, Джеймс Ангус Гіллен, Данкан Маккіннон та Джон Сомерс-Сміт стали олімпійськими чемпіонами.

Вісім заявок (по дві від Великої Британії та Італії; по одній від Бельгії, Канади, Нідерландів та Королівства Угорщина) були подані; участь взяли всі, окрім італійських команд. У фіналі бельгійці програли британцям. Окрім золотих нагород переможці отримали на зберігання до наступної Олімпіади спеціальний бронзовий кубок.

Футбол[ред.ред. код]

Свої заявки подали восьмеро команд — Королівство Угорщина, Королівство Богемія, Данія, дві команди від Французької республіки, Швеція, Нідерланди та Великої Британії — але перед початком турніру Королівство Угорщина та Королівство Богемія знялися із змагань. Сам турнір проводився з 19 по 24 жовтня. Фіналістами турніру стали збірні Данії та Великої Британії. Перші розгромили по черзі обидві команди Французької республіки (рахунок матчу з Францією Б 9:0, а з Францією А у півфіналі — 17:1, при цьому десять голів забив один гравець — Софус Нільсен). Велика Британія спочатку перемогла Швецію — 12:1 — а опісля завдала поразки Нідерландам — 4:0. У фіналі збірна Великої Британії перемогла збірну Данії з рахунком 2:0. У матчі за бронзові медалі, який відбувся днем швидше, перемогу здобула збірна Нідерландів (2:0 над шведами).

Медальний залік[ред.ред. код]

Медальний залік Олімпіади 1908 року на стіні будівлі, яка розміщена на місці зруйнованого «Вайт Сіті Стедіум»
№ рейтингу Країна Article Olympics Gold2.svg Золоті Article Olympics Silver2.svg Срібні Article Olympics Bronze2.svg Бронзові Кількість медалей
1 Велика Британія Велика Британія 56 51 39 146
2 Flag of the United States.svg США 23 12 12 47
3 Швеція Швеція 8 6 11 25
4 Франція Франція 5 5 9 19
5 Flag of the German Empire.svg Німеччина 3 5 5 13
6 Flag of Hungary (1867-1918).svg Угорщина 3 4 2 9
7 Канада Канада 3 3 10 16
8 Норвегія Норвегія 2 3 3 8
9 Flag of Italy (1861-1946).svg Італія 2 2 0 4
10 Бельгія Бельгія 1 5 2 8
11 Flag of Australasian team for Olympic games.svg Австралазія 1 2 2 5
12 Flag of Russia.svg Російська імперія 1 2 0 3
13 Flag of Russia.svg Фінляндія 1 1 3 5
14 Flag of the United Kingdom.svg ПАР 1 1 0 2
15 Flag of Greece (1822-1978).svg Греція 0 3 0 3
16 Данія Данія 0 2 3 5
17  Богемія 0 0 2 2
17 Нідерланди Нідерланди 0 0 2 2
19 Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрія 0 0 1 1

Див. також[ред.ред. код]

Примітки та коментарі[ред.ред. код]

Коментарі[ред.ред. код]

  1. Дані наведені згідно з Біллом Меллоном та Іаном Бачененом. В інших джерелах цифри різняться: офіційна доповідь вказує на 70 тисяч сидячих місць[15], а Дженкінс у своїй книзі подає 60 тисяч сидячих місць[17]
  2. Дані наведені згідно з Біллом Меллоном та Іаном Бачененом. Дженкінс подає 23 тисячі стоячих місць, при цьмоу подає слова Імре Кіральфі, який вказує на можливість розгорнення 50 тисяч стоячих місць[17]
  3. Перетягування канату на Олімпіаді 1908 року було частиною легкої атлетики, хоча, згідно сучасних поглядів, це окремий та відмінний вид спорту. У таблиці перетягування канату подане окремо, проте у тексті подано 23 види спорту, тобто перетягування канату включене до легкої атлетики[29]
  4. Участь в Олімпіаді в єдиній команді взяли представники чотирьох колоній: Капської колонії, Колонії Оранжева, Наталю та Трансваалю
  5. У статті в основному використовують прості назви, тобто не Британська імперія, а Велика Британія чи Британія; не Російська імперія, а Росія; не Велике князівство Фінляндське, а Фінляндія і тд.
  6. 27 австралійців та 3 новозеландці[66]
  7. 78 данців та 1 ісландець[66]
  8. Змагання з тенісу відбулися в два заходи: перша частина змагань відбулася з 6 по 11 травня[85], інша — з 6 по 11 липня[86]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с Matthew P. Llewellyn (2011). A British Olympics. The International Journal of the History of Sport 28 (5). с. 669–687. doi:10.1080/09523367.2011.554179. 
  2. а б в London 1908 (нім.). Olympiastatistik. Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016. 
  3. Mallon, 2009, с. 2
  4. Krüger, 2001, с. 80
  5. а б в г д Mallon, 2009, с. 3
  6. Cook, 1909, с. 19
  7. а б Cook, 1909, с. 23
  8. IOC (1976). Great Britain and Olympism. Olympic Review. 99-100. с. 54–91. 
  9. Jenkins, 2012, с. 28
  10. а б в г Jenkins, 2012, с. 31
  11. Jenkins, 2012, с. 32
  12. а б в Mallon, 2009, с. 4
  13. а б в г д е Mallon, 2009, с. 5
  14. а б Jenkins, 2012, с. 49
  15. а б в г Cook, 1909, с. 21
  16. а б Jenkins, 2012, с. 48
  17. а б в Jenkins, 2012, с. 50
  18. а б в Mallon, 2009, с. 6
  19. Jenkins, 2012, с. 52
  20. а б в г Cook, 1909, с. 29-30
  21. а б Jenkins, 2012, с. 55
  22. а б Steve Bailey (1997). A Noble Ally and Olympic Disciple: The Reverend Robert S. de Courcy Laffan, Coubertin’s ‘Man’ in England. Olympika: The International Journal of Olympic Studies 6. с. 53–64. 
  23. Cook, 1909, с. 28
  24. Cook, 1909, с. 26
  25. Jenkins, 2012, с. 68
  26. а б в г д Mallon, 2009, с. 7
  27. Jenkins, 2012, с. 69
  28. Jenkins, 2012, с. 70
  29. Tug-of-War History. USATOWA. Архів оригіналу за 13 липня 2016. Процитовано 13 липня 2016. >
  30. Jenkins, 2012, с. 59
  31. а б Jenkins, 2012, с. 58
  32. The 1908 London Olympic Games (англ.). Polo-Velo. Архів оригіналу за 13 липня 2016. Процитовано 13 липня 2016. 
  33. Rowing (англ.). IOC. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  34. Boxing (англ.). IOC. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  35. Wrestling (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  36. Cycling Track (англ.). IOC. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  37. Sailing (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  38. Water Polo (англ.). IOC. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  39. Motor Boating (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  40. Jeu De Paume (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  41. Lacrosse (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  42. Track & Field (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  43. Tug Of War (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  44. Swimming (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  45. Polo (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  46. Diving (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  47. Rugby (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  48. Rackets (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  49. Gymnastics (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  50. Shooting (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  51. Archery (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  52. Tennis (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  53. Fencing (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  54. Figure Skating (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  55. Soccer (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  56. Field Hockey (англ.). DataBase Olympics. Архів оригіналу за 14 липня 2016. Процитовано 14 липня 2016. 
  57. а б в г д Cook, 1909, с. 41-42
  58. Winner Medals (англ.). Olympic Museum. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 16 липня 2016. 
  59. Participation Medal (англ.). Olympic Museum. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 16 липня 2016. 
  60. Badges (англ.). Olympic Museum. Архів оригіналу за 16 липня 2016. Процитовано 16 липня 2016. 
  61. Cook, 1909, с. 30
  62. Cook, 1909, с. 43-44
  63. London 1908 (англ.). IOC. Архів оригіналу за 17 липня 2016. Процитовано 17 липня 2016. 
  64. Cook, 1909, с. 656
  65. Robin Voigt. The Evolution of the Early Olympics (англ.). Архів оригіналу за 17 липня 2016. Процитовано 17 липня 2016. 
  66. а б в г Mallon, 2009, с. 32
  67. Jenkins, 2012, с. 101
  68. Mallon, 2009, с. 37
  69. Nikoletta Onyestyáka (2013). Monarchy, Socialism and Modern Capitalism: Hungary's Participation in Three London Olympic Games. The International Journal of the History of Sport 30 (7). с. 757–773. doi:10.1080/09523367.2012.746826. 
  70. Mallon, 2009, с. 314
  71. а б Jenkins, 2009, с. 121
  72. History (англ.). Turkish Olympic Comittee. Архів оригіналу за 18 липня 2016. Процитовано 18 липня 2016. 
  73. Mallon, 2009, с. 23
  74. Jenkins, 2012, с. 115
  75. First time at the Olympics (англ.). Olympic Museum. Архів оригіналу за 19 липня 2016. Процитовано 19 липня 2016. 
  76. а б в г д Mallon, 2009, с. 8
  77. Jenkins, 2012, с. 117
  78. а б в Jenkins, 2012, с. 121
  79. Jenkins, 2012, с. 120
  80. Jenkins, 2012, с. 122
  81. Jenkins, 2012, с. 123
  82. Cook, 1909, с. 315-316
  83. а б в Cook, 1909, с. 232
  84. Racquets at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  85. Tennis at the 1908 London Summer Games: Men's Singles, Covered Courts (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  86. Tennis at the 1908 London Summer Games: Men's Singles (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  87. а б в Tennis at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  88. Rowing at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  89. Wrestling at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  90. Cycling at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  91. Water Polo at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  92. Athletics at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  93. а б Sailing at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  94. Tug-Of-War at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  95. Swimming at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016. 
  96. Diving at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  97. Gymnastics at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  98. Shooting at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  99. Archery at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  100. Fencing at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  101. Motorboating at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Refrence. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  102. Boxing at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Refrence. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  103. Lacrosse at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Refrence. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  104. Rugby at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Refrence. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  105. Figure Skating at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Refrence. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  106. Football at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Refrence. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  107. Hockey at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Refrence. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  108. а б Cook, 1909, с. 233-235
  109. Cook, 1909, с. 236
  110. Cook, 1909, с. 218-220
  111. Cook, 1909, с. 225-226
  112. Jeu De Paume at the 1908 London Summer Games: Men's Singles (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 
  113. Cook, 1909, с. 314
  114. Polo at the 1908 London Summer Games (англ.). Sport Reference. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 21 липня 2016. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Bill Mallon, Ian Buchanan The 1908 Olympic Games: Results for All Competitors in All Events, With Commentary. — London : McFarland, 2009. — 536 с. — (History of the Early Olympic Games). — ISBN 978-0786440689. (англ.)
  • Michael Krüger Olympische Spiele: Bilanz und Perspektiven im 21. Jahrhundert. — LIT, 2001. — 240 с. — ISBN 978-3825856151. (нім.)
  • Rebecca Jenkins The First London Olympics: 1908. — Piatkus, 2012. — 288 с. — ISBN 978-0749929404. (англ.)


Спорт Це незавершена стаття про спорт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.