Окінавські бойові мистецтва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Окінавські бойові мистецтва
Тренування з карате у Замку Шюрі у прибл. 1938 р.,Префектура Окінава, Японія
Тренування з карате у Замку Шюрі у прибл. 1938 р.,
Префектура Окінава, Японія

Окіна́вські бойові́ мисте́цтва відносяться до бойових мистецтв, створених населенням острову Окінава. Найвідомішими з них є карате, теґумі та окінавське кобудо.

Географічне розташування Окінави[ред.ред. код]

Окінава — це назва найбільшого з островів Рюкю — ланцюгу островів на заході Тихого океану біля східної межі Східно-Китайського моря. Цей ланцюг простягається від Кюсю до Тайваню. Окінава розташована близько до Корейського півострову, Китаю та основних земель Японії (у склад якої Окінава зараз входить). Завдяки такому розташуванню, Окінава завжди знаходилася під впливом різних культур з довгою історією торгівельних та культруних стосунків з Китаєм, який мав великий вплив на розвиток окінавських бойових мистецтв.

Ранні бойові мистецтва[ред.ред. код]

Вважається, що мистецтва-попередники сучасних окінавських бойових мистецтв були привнесені до Окінави у 7-му столітті відвідувачами з Китаю — ченцями-буддистами та даосами. Практика цих стилів в Окінаві протягом декількох століть привела до розвитку мистецтв Те (яп. , окінавське: Ті, «рука»).[1]

У 14-му столітті, коли три королівства Окінави (Тюдзан, Хокудзан та Нандзан) почали платити данину китайській Династії Мін, на острів прибули імперські китайські посли та багато інших китайців. Деякі з них стали навчати окінавлян мистецтвам цюань-фа (кит. 拳法 — «основи/закон кулака» — в окінавському прочитанні: Кемпо). Окінавляни об'єднали китайське цюань-фа з існуючими бойовими мистецтвами Те та створили То-те (окінавське: Ту-ді, яп. 唐手:トゥーディー — «рука династії Тан» або «китайська рука», також відоме за вимовою То-де), яке деколи називали Окінава-те (яп. 沖縄手).[2]

У 1429 р. три королівства Окінави об'єдналися у Королівство Рюкю. Коли у 1477 р. до влади прийшов король Сьо Сін, він заборонив практику бойових мистецтв. То-те та кобудо продовжували вивчати у таємниці. Заборона була продовжена і в 1609 р., коли Окінаву захопило князівство Сацума з Японії. Заборони привели до розвитку кобудо, у якому в якості зброї були застосовані предмети домашнього та сільського господарства.[1][2]

До 18-го століття різні типи Те розинулися у трьох різних населених пунктах — Наха, Шюрі та Томарі. Відповідні стилі були названі Наха-те, Шюрі-те та Томарі-те. Зрештою, окінавські майстри довели розвиток цих мистецтв до створення сучасного карате[3]

ja:手 (沖縄武術)
it:Te (arte marziale)

Наха-те[ред.ред. код]

Наха-те
Генеалогія Наха-те японською
Генеалогія Наха-те японською
Спеціалізація Удари
Походження Ryukyu Islands flag until 1875 bordered 2.png Королівство Рюкю
Flag of Japan (bordered).svg Японія
Заснування Прибл. XVIII століття
Стиль Школа, що разом з Шюрі-те та Томарі-те лежить в основі Карате
Попередники Китайські бойові мистецтва цюань-фа, включаючи мистецтво Фуцзяньський білий журавель
Наступники Карате, а саме, стилі: Ґодзю-рю, Тоон-рю , Коґусуку-рю, Рюей-рю

Наха-те (яп. 那覇手:なはて — «рука міста Наха», окінавське нафа-ді) — назва бойового мистецтва, яке існувало перед Другою світовою війною на території довкола Наха — старого торговельного міста королівства Рюкю, а зараз — столиці острову Окінава.

Первісно, наха-те базувалося на елементах мистецтв цюань-фа з Південного Китаю, включаючи Фуцзяньський білий журавель, які потрапляло до Окінави на початку 19-го століття через китайське дипломатичне передмістя Нахи, Кумемура. Наха-те продовжувало розвиватися та перетворюватися, доки нарешті у 1880-х роках Хіґаонна Канрьо не забезпечив надання йому офіційного статусу[4]

Протягом перших декількох десятиліть 20-го століття було засновано ряд офіційних організацій, які спостерігали за окінавськими бойовими мистецтвами та через вплив яких слово карате стало широко застосовуватися як загальна назва усіх окінавських бойових мистецтв, у яких не використовувалася зброя. З розвитком популярності терміну карате, поступово перестали вживатися назви бойових мистецтв, що визначалися географією їх розвитку. Таким чином, термін наха-те вийшов із загального вжитку.

Найвідоміші окінавські майстри бойового мистецтва наха-те:

Важливі кати:

Стилі-наступники наха-те включають Ґодзю-рю, Тоон-рю (розроблений учнямі майстра Хіґаонна Канрьо), Коґусуку-рю, Рюей-рю та інші.

ja:那覇手

Щюрі-те[ред.ред. код]

Сюрі-те
Генеалогія Сюрі-те японською
Генеалогія Сюрі-те японською
Спеціалізація Удари
Походження Ryukyu Islands flag until 1875 bordered 2.png Королівство Рюкю
Flag of Japan (bordered).svg Японія
Заснування Прибл. XVIII століття
Стиль Школа, що разом з Наха-те та Томарі-те лежить в основі Карате
Попередники Китайські бойові мистецтва цюань-фа (бій голіруч)
Наступники Карате, а саме, стилі: Сьотокан-рю, Вадо-рю, Сіто-рю, Мотобу-рю, Сьорін-рю, Сюдокан та Сьоріндзі-рю

Сюрі-те (яп. 首里手:しゅりて — «рука міста Сюрі», окінавське Суі-ді) — назва бойового мистецтва, яке існувало перед Другою світовою війною на території довкола міста Сюрі — старої столиці королівства Рюкю, зараз — району міста Наха.

Найвідоміші окінавські майстри бойового мистецтва сюрі-те:

Важливі кати:

Стилі-наступники Сюрі-те включають Сьотокан-рю, Вадо-рю, Сіто-рю, Мотобу-рю, Сьорін-рю, Сюдокан та Сьоріндзі-рю.

ja:首里手

Томарі-те[ред.ред. код]

Томарі-те
Генеалогія Томарі-те японською
Генеалогія Томарі-те японською
Спеціалізація Удари
Походження Ryukyu Islands flag until 1875 bordered 2.png Королівство Рюкю
Flag of Japan (bordered).svg Японія
Заснування Прибл. XVIII століття
Стиль Школа, що разом з Наха-те та Сюрі-те лежить в основі Карате
Попередники Китайські бойові мистецтва цюань-фа (бій голіруч)
Наступники Карате, а саме, стилі: Мотобу-рю, Сьорін-рю, Сьоріндзі-рю, Ґохаку-кай та Мацумора-рю Кьотокукай

Томарі-те (яп. 泊手:とまりて — «рука селища Томарі», окінавське Томарі-ді) — назва традиційного бойового мистецтва, що походить з селища Томарі з Окінави. Томарі-те базується на стилі бою без зброї та виникло, головним чином, під впливом китайських дипломатів та інших майстрів у цюань-фа в кінці 17-го століття. Разом з Наха-те та Сюрі-те, Томарі-те належить до родини бойових мистецтв, які разом складали То-де-дзюцу або То-де.[5][6]

Найвідоміші окінавські майстри бойового мистецтва томарі-те:

Важливі кати:

Стилі-наступники Томарі-те включають Мотобу-рю, Сьорін-рю, Сьоріндзі-рю, Ґохаку-кай та Мацумора-рю Кьотокукай.

ja:泊手

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання та примітки[ред.ред. код]

書.svg Ця стаття містить японський текст.
Без правильної підтримки східно-азіатського написання, ви можете бачити знаки питання, прямокутники або інші символи замість ієрогліфів.
  1. а б «Martialarts.org — A guide to all styles of the martial arts». Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-05-21.  (англ.)
  2. а б «msisshinryu.com — Okinawan Masters». Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-05-21.  (англ.)
  3. «msisshinryu.com — History of Karate». Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-05-21.  (англ.)
  4. Camara, Fernando. «Fujian White Crane Fist: An Outline of historical elements in the development of Nafadi». Архів оригіналу за 2006-04-27. Процитовано 2008-05-22.  (англ.)
  5. «Koshinrin School of Karate: Katas». Процитовано 2005-07-25.  (англ.)
  6. «msisshinryu.com — Tomari-Te: The Place of the Old To-De». Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2008-05-22.  (англ.)

Тлумачення деяких термінів[ред.ред. код]

Увага! Тлумачення перекладені з англійської та російської Вікіпедій. Вони не є перекладом з китайської або японської мови.