1566 Ікар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1566 Ікар
1566 Icarus orbit.gif
Відкриття[1]
Відкривач Вальтер Бааде
Місце відкриття Паломарська обсерваторія
Дата відкриття 27 червня 1949
Позначення
Названа на честь Ікар
Тимчасові назви 1949 MA
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[2]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь 1,077920643534 а. о.
Перигелій 0,186518704244 а. о.
Афелій 1,969322582824 а. о.
Ексцентриситет 0,826964345321
Орбітальний період 408,7696195295 д
Середня орбітальна швидкість 0,880691672767 °/д
Середня аномалія 54,95922114657°
Нахил орбіти 22,83005491004°
Довгота висхідного вузла 88,02750521705°
Аргумент перицентру 31,35427654883°
Фізичні характеристики
Розміри 1,0 км
Період обертання 2,273 год
Альбедо 0,51
Стандартна зоряна величина 16,9

1566 Іка́р (1566 Icarus, дав.-гр. Ἴκαρος) — невеликий навколоземний астероїд із групи аполлонів із надзвичайно витягнутою орбітою. Він був відкритий 27 червня 1949 року німецьким астрономом Вальтером Бааде в Паломарській обсерваторії (США) і названий на честь Ікара — персонажа давньогрецької міфології, відомого своєю незвичайною смертю.

Орбітальні характеристики[ред. | ред. код]

Астероїд має високий ексцентриситет орбіти — майже 0,83, через що у процесі свого руху орбітою він значно змінює свою відстань від Сонця й перетинає орбіти всіх планет земної групи. Цим Ікар виправдовує свою назву — адже в перигелії своєї орбіти він проникає всередину орбіти Меркурія і наближається до Сонця на відстань 28,5 млн км. У цей момент його поверхня нагрівається до температури понад 600 °C.

У період між 1949 і 1968 роками Ікар підійшов до Меркурія настільки близько, що той своїм гравітаційним полем змінив орбіту астероїда. У 1968 році австралійські астрономи здійснили розрахунки, згідно з якими Ікар внаслідок наближення до Землі в цьому році може впасти на неї — в Індійському океані, неподалік африканського узбережжя. На щастя, ці розрахунки виявилися хибними: астероїд розминувся із Землею на відстані лише 6,36 млн км. Утім, якби він все ж впав на Землю, енергія удару була б еквівалентна 100 Мт у тротиловому еквіваленті.

Ікар наближається до Землі кожні 9, 19 та 38 років. Останній раз він наближався в 1996 році і пролетів на відстані 15,1 млн км. Наступне наближення до нашої планети станеться в 2015 році — астероїд має пролетіти на відстані 8,1 млн км від Земли.

Проект «Ікар»[ред. | ред. код]

Навесні 1967 року професор Массачусетського технологічного інституту дав своїм студентам завдання розробити проект знищення цього астероїда на випадок його неминучого зіткнення із Землею. Цей проект став відомий під назвою «Ікар». Перше повідомлення про нього з’явилося в журналі «Тайм» у червні 1967 року[3], а найкращі роботи були опубліковані у вигляді книги рік по тому[4][5]. Ця робота надихнула голлівудских продюсерів на створення фільму-катастрофи «Метеор»[6][7].

Ікар у культурі[ред. | ред. код]

  • У радянському науково-фантастичному фільмі «Небо кличе» (1959) на астероїд Ікар здійснює аварійну посадку радянська рятувальна експедиція з американцями на борту. Їм намагаються допомогти з Землі.
  • Американський письменник Артур Кларк (1960) в науково-фантастичному оповіданні «Літо на Ікарі» описує умови на астероїді, де через несправність космокара опинився астронавт Шерард — учасник експедиції для дослідження Сонця.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ...
  2. База даних малих космічних тіл JPL: 1566 Ікар (англ.). Процитовано 2014.05.08.  Останнє спостереження 2013.04.07.
  3. "Systems Engineering: Avoiding an Asteroid", Time Magazine, June 16, 1967
  4. Kleiman Louis A., Project Icarus: an MIT Student Project in Systems Engineering, Cambridge, Massachusetts: MIT Press, 1968
  5. Project Icarus, MIT Report No. 13, MIT Press 1968, edited by Louis A. Kleiman. "Interdepartmental Student Project in Systems Engineering at the Massachusetts Institute of Technology, Spring Term, 1967"; reissued 1979
  6. Day, Dwayne A., "Giant bombs on giant rockets: Project Icarus", The Space Review, Monday, July 5, 2004
  7. "MIT Course precept for movie", The Tech, MIT, October 30, 1979

Посилання[ред. | ред. код]