75-мм гармата Кане

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
75-мм гармата Кане


Russian 75 mm gun aboard Gromoboy.jpg
75-мм гармата Кане на крейсері "Громобой"
Тип: Морська гармата
Походження: Flag of Russia.svg Російська імперія
Історія служби
Термін використання з 1892 до другої половини 20 сторічча
Використання у Naval Ensign of Russia.svg Російська імперія

Naval Ensign of Ukraine 1918 July.png УНР, Українська держава

Flag RSFSR var03.svg РРФСР

Naval Ensign of the Soviet Union.svg СРСР

Military Flag of Finland.svg Фінляндська республіка
та інші.

Війни Російсько-японська війна
Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Друга світова війна
та інші.
Історія виробництва:
Конструктор Густав Кане
Виробник Обуховський, Мотовіліхський заводи та інші підприємства
Виготовлено 1892-1920
Кількість 799
Характеристики
Маса 879-910 кг
Довжина 50 калібрів
Тип боєприпасу бронебійний 4,9 кг

фугасний 4,91 кг

фугасний зенітний 5,73 кг

шрапнель 4,91 кг

шрапнель японська 5,97 кг

шрапнель Розенберга 5,75 кг

ниряючий снаряд 4,5 кг

Калібр 75 мм
Віддача 20 см
Кут підвищення від -10° до 20° (модернізовані - більше)
Кут повороту 360°
Бойова скорострільність 12-15 пострілів на хвилину
Дульна швидкість 823 м/с (фугасним та бронебійним снарядами)
Прицільна дальність 7,8 км
Максимальна дальність 9,15 км (при куті 35° фугасним зенітним снарядом)

Commons-logo.svg 75-мм гармата Кане у Вікісховищі

75-мм гармата Кане — корабельна гармата "протимінного" калібру, розроблена французьким конструктором Густавом Кане. Будувалася у Росії за французькою ліцензією та знаходилося на озброєнні військово-морського флоту Російської імперії до кінця її існування, Українського флоту у 1917-1919, флоту РРФСР, СРСР та Фінляндії аж до середини 20 сторіччя. Усього було виготовлено 799 гармат цього типу (248 на Мотовіліхських заводах у Пермі та 551 на Обухівському сталеливарному заводі).[1]

Основним призначенням 75-мм гармати Кане первинно була боротьба з міноносцями, торпедними канонерськими човнами та мінними крейсерами, що могли завдати торпедного удару по великим кораблям. За задумом, скорострільність гармати мала забезпечити ураження цілі. Вогонь мав вестися бронебійними снарядами для того щоб пробити борт, вугільний бункер та вивести з ладу ходову машину торпедного корабля, що атакує.

Фугасні снаряди для 75-мм гармати почали виробляти тільки в десятих роках двадцятого сторіччя. З підвищенням ролі авіації було впроваджено зенітний варіант гармати з великим кутом підняття.

Гармата активно застосовувалася у російсько-японській війні як "протимінна" та допоміжна для артилерії середнього калібру. Також вона була гарматою основного калібру у тодішніх ескадрених (великих) міноносців. Досвід війни продемонстрував недостатню могутність 75-міліметровки, внаслідок чого протимінний калібр нових кораблів почав зростати до 120-130 мм, а основним калібром есмінців типу "Новік" стали гармати 102 мм.

Надалі 75-мм гармата Кане використовувалася як зенітна, а також на допоміжних кораблях, проти-десантних і протикатерних берегових батареях. У Фінляндії ці гармати стояли на озброєнні берегових батарей до середини 20 сторіччя.

75-мм гармата Кане берегової батареї у Куівассарі, Фінляндія









































Примітки[ред.ред. код]