Пістолет-кулемет

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 15 лютого 2021, заснована на цій версії.

Пістоле́т-кулеме́т (ПК) — індивідуальна стрілецька автоматична зброя для враження живої сили супротивника на відстані до 200 м. Від автоматичних гвинтівок відрізняється використанням пістолетних набоїв. Калібр від 4,6 до 11,43 мм. Має коробчатий (25-35 набоїв) або барабанний (71 набій) магазин. Темп стрільби 450—1000 пострілів за 1 хвилину.

Перший зразок створено італійцем А.Ревеллі в 1915 р. В Червоній Армії на озброєнні були пістолет-кулемет В. А. Дегтярьова (ППД-40), Р. С. Шпагіна (ППШ-41), О. І. Судаєва (ППС-43), в німецькій армії — зразка 1938-40 (MP-40), в американській — МЗ, в британській — «STEN», у фінській — «Суомі». Мали широке застосування в Другій світовій війні; звичайно називають автоматами.

Серед нових розробок можна назвати бельгійський FN P90 та німецький HK МР7А1.

Нині використовують як зброю поліції, а також перебуває на озброєнні підрозділів спеціального призначення.

Терміни та визначення

Часто пістолет-кулемет (ПК) називають різновидом автомата, що, по-перше, суперечить принципу історизму, оскільки ПК виник як вид зброї раніше, ніж автомат у сучасному розумінні цього слова, відповідно, не може бути його різновидом, а по-друге — виключає з розгляду велику кількість моделей ПК, які не мають форм-фактора карабіна, таких, як багато модифікації MP5K або Agram 2000.

Головною відмінністю пістолетів-кулеметів від автоматів / «штурмових гвинтівок» є застосування порівняно малопотужних пістолетних патронів. Це дозволяє використовувати простіші схеми роботи автоматики, що використовують енергію відбою вільного або напіввільного затвора, а також спрощує і здешевлює конструкцію зброї в цілому.

В результаті для пістолетів-кулеметів характерні відносно висока надійність (обумовлена простотою пристрою), менші в порівнянні з автоматами і гвинтівками габарити і маса (для сучасних зразків), порівняльна дешевизна, а також — поєднання високого темпу стрільби (до 1 000 вистр./хв) і практичної скорострільності (до 80-100 постр./хв) з порівняно низьким відбоєм (в порівнянні з гвинтівковим або проміжним патроном).

У той же час, ведення з них ефективного вогню на дистанції понад 200—300 метрів (для найсучасніших моделей під пістолетні патрони нового покоління — до 300—400 м) практично неможливо через невисоку потужність боєприпасів, малої настильности траєкторії і вражаючої здатності кулі, що істотно обмежує застосування пістолетів-кулеметів у частинах сучасних регулярних армій.

Правда, прицільні пристосування ПК, особливо — старих моделей, випущених до Другої світової війни, можуть бути розмічені і до 500 метрів, але практика бойового застосування ПП швидко зруйнувала ці ілюзії, в результаті більшість зразків, розроблених в період Другої світової війни, вже мали найпримітивніші прицільні пристосування, що допускають стрілянину на дальність 100—200 метрів, що цілком відповідало їхнім реальним бойовим якостям.

В даний час найчастіше ПК використовують органи правопорядку, спецслужби, групи швидкого реагування, штурмовики, а також — екіпажі бронетехніки, артилерійські розрахунки, ракетники, зв'язківці, тилові офіцери та інші військовослужбовці, безпосередній вогневий контакт з противником для яких не є штатною ситуацією (так звана «друга лінія») як зброю самооборони — через малі габарити зброї при порівняно великій вогневій силі. Бойове призначення сучасного ПК можна сформулювати як — вогневий контакт в умовах щільної міської забудови на дистанціях до 100—150 м, або безпосередня самооборона військовослужбовців в ближньому бою.

В історичній перспективі, ПК є надзвичайно різноманітним видом зброї, що включає в себе цілий спектр зразків, від тих, що нагадують за габаритами ручний кулемет і забезпечених сошками для підвищення стійкості при веденні вогню чергами — до гранично мініатюрних, призначених для прихованого носіння. Навіть серед сучасних представників цього класу спостерігається велика різноманітність форм-факторів та масово-габаритних характеристик. При цьому за принципом дії практично всі сучасні зразки ПК більш-менш ідентичні, — а їх основні відмінності стосуються таких областей, як технологія виготовлення, порядок складання і розбирання, ергономіка, зручність носіння та експлуатації, і так далі.

Малогабаритні ПК наближаються до пістолетів, здатних вести автоматичний вогонь, подібно до АПС або Beretta 93R, але, на відміну від останніх, для ПК вогонь чергами завжди є основним його видом, тому в порівнянні з автоматичними пістолетами вони зазвичай мають великі габарити і довжину ствола, ємність магазину, потужність, а також — не мають кожуха-затвора пістолетного типу, що оточує ствол. Втім, при цьому, наприклад, польський PM-63 RAK традиційно належить до ПК, але має кожух-затвор, а Micro Uzi, хоч і побудований за схемою «справжнього» ПК, все ж ближче до автоматичних пістолетів.

В якійсь мірі новим типом зброї, створеним в останні десятиліття на основі ПК і значною мірою близьким до них за характеристиками і призначенням, є так звана особиста зброя самооборони військовослужбовця, або PDW — компактна автоматична зброя для ближнього бою, виконана під пістолетні патрони підвищеної потужності з поліпшеною балістикою і пробивною здатністю кулі.