ППС-43

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ППС-43
Chinese Type 43 SMG.jpg
Китайський варіант під назвою «Тип 43»
Тип пістолет-кулемет
Походження Радянський Союз
Історія виробництва
Розробник Судаєв Олексій Іванович
Розроблено 1942
Виготовлення 1942 — 1945
Виготовлена
кількість
2.000.000
Варіанти ППС-42, ППС-43, M/44, ППС wz. 1943/1952, Тип 43
Характеристики (ППС-43)
Вага 3,04 кг
Довжина 820/615 мм (стандарт/складений)
Довжина ствола 243 мм

Набій 7,62×25 мм ТТ
Темп вогню 500-600 п/хв

Commons-logo.svg ППС-43 у Вікісховищі

7,62-мм пістолети-кулемети зразків 1942 і 1943 років системи Судаєва (ПКС) — варіанти пістолета-кулемета, розробленого радянським конструктором Олексієм Судаєвим в 1942 році. Застосовувалися радянськими військами під час німецько-радянської війни.

Нерідко ППС розглядається як найкращий пістолет-кулемет Другої світової війни

Історія створення[ред. | ред. код]

У 1936 р. Судаєв Олексій Іванович вступає в Горьківський індустріальний інститут, а в 1938 р. паралельно навчається на третьому курсі артилерійської академії РСЧА ім. Ф. Е. Дзержинського на факультет озброєння.

У 1941 р. він закінчує своє навчання і захищає диплом на тему розробленого ним автоматичного пістолета. У цьому ж році в державну військову комісію Судаєв представив просту і надійну зенітну установку своєї конструкції. Однак у 1942 р. воєнна обстановка вимагає створення автоматичної стрілецької зброї для екіпажів танків, розвідників і десантників. Існуючий на той момент ППШ-41 широко застосовувався в піхотних підрозділах, проте був дуже незручний для цих категорій військ. Великі розміри, значна вага, величезна скорострільність ППШ вимагала великого запасу патронів…

В 1942 оголошено конкурс на «модель пістолета-кулемета, який не поступається за характеристиками пістолету-кулемету конструкції Шпагіна». Всього таких конкурсів було два, і в них брали участь такі відомі вчені, як В. А. Дєгтярьов, Р. С. Шпагін, С. А. Коровін, Н. В. Рукавішніков, але обидва ці конкурси виграли моделі Олександра Івановича Судаєва. Однак, блокадне життя сильно підірвала його здоров'я, і смерть урвала життя і творчість винахідника у 1946 р.

Перші пістолети-кулемети Судаєва пройшли польові випробування в частинах Ленінградського фронту 6-13 червня 1942 року. За підсумками порівняльних випробувань в кінці 1942 року на озброєння РСЧА був прийнятий пістолет-кулемет Судаєва під найменуванням «Пістолет-кулемет системи Судаєва зр. 1942 р.». Його серійне виробництво було налагоджено на Сестрорецькому збройовому заводі. ППС практично повністю збирається із штампованих деталей, а витрата матеріалів на один ППС-43 втричі менше, ніж на одиницю ППШ-41. Пістолет-кулемет Судаєва при збереженні основних бойових якостей ППШ був значно легше, більш маневреним і відчутно зручнішим в обігу. Ще однією перевагою ППС є його порівняно невисокий темп стрільби, що становить 600 постр./хв. замість 1000 постр./хв у ППШ-41. Оптимальний темп стрільби дозволив не тільки скоротити зайву витрату патронів в бою, але і з придбанням навичок бійцем можливість вести прицільний вогонь одиночними пострілами без необхідності перемикання режимів стрільби.

Всього ППСів було цілих сім моделей. ППС-42 (модель 2) був прийнятий на озброєння 13 червня 1942 р. Після модифікації, яка усунула виявлені недоліки цієї моделі, в 1943 р. на озброєння був прийнятий новий зразок під назвою «Пістолет-кулемет системи Судаєва зр. 1943 р.», який мав дуже високі бойові якості і відрізнявся високою технологічністю. Той взірець, що називається в літературі ППС-43, спочатку позначався як «ППС-43 модель 2».

Конструкція[ред. | ред. код]

ППС — пістолет-кулемет типової для цього класу зброї конструкції. Автоматика працює за рахунок відкату масивного затвора під дією віддачі при пострілі. Ствол замикається вільним затвором під дією поворотної пружини, стиснутої при відкаті затвора. Стрільба ведеться з заднього шептала. Режим вогню — тільки автоматичний, режим одиночного вогню відсутній (можна робити одиночний постріл при короткому натисненні на спуск). Зворотно-бойова пружина надіта на напрямний стрижень, який вставляється в отвір з тильного боку затвора зліва вгорі. Рукоятка затвора розташована праворуч.

У відповідності з військовим часом, виконаний досить грубо і в цілому неестетично. Складається зі ствола, штампованої сталевої стволової коробки, з'єднаної з кожухом ствола клепкою і зварюванням, рукоятки управління вогнем і прикладу. Нижня частина кожуха шириною 20-13 мм відкрита на всю його довжину.

Для поліпшення купчастості стрільби в дульній частині ствола на кожусі розташоване дулове гальмо-компенсатор. Прицільне пристосування складається з мушки і прицілу з перекидним цілком. Цілик має дві фіксовані позиції — 100 і 200 м, що позначаються числами 10 і 20. Ведення вогню у положенні «20» можливо до 300 м.

Запобіжник розташований в передній частині спускової скоби. При зсуві його назад він блокує спускову тягу і піднімає планку з вирізами, що блокують рукоятку зведення; жорстко з'єднані з затвором, і в спущеному, і в зведеному положенні. В переднє — бойове положення запобіжник перекладається вказівним пальцем. У деяких модифікаціях при необхідності блокування взведенного рукоятка зведення затвора може бути заведена в додатковий поперечний паз на ствольній коробці. У такому положенні зведений затвор не може зірватися мимовільно навіть при падінні зброї або сильному ударі.

ТТХ[ред. | ред. код]

PPS-43.JPG

Характеристики:

Довжина ствола, мм: 272 / 251
Патрон 7,62×25 мм ТТ
Калібр, мм: 7,62
Принципи роботи: вільний затвор
Скорострільність,
пострілів/хв: 700 / 600
Початкова швидкість кулі, м/с: 500
Прицільна дальність, м: 200
Максимальна дальність, м: 1500

Вид живлення: коробчастий магазин на 35 патронів

Порівняльні характеристики[ред. | ред. код]

  • ППС-43 мав вищі показники, ніж ППШ-41, по технологічності виготовлення ППШ вимагало 13,5 кг металу і 7,3 людино-години, для ППС потрібно 6,2 кг металу і 2,7 людино-години.
  • ППС-43 був майже вдвічі легший за ППШ, всього 3,6 кг з магазином і патронами. ППШ навіть без магазину важив більше, а з круглим магазином і патронами — приблизно 6 кг.
  • Найлегший німецький пістолет-кулемет MP40 важив 4,7 кг (з магазином і патронами). Складаний приклад зменшував довжину зброї, що дуже важливо в багатьох родах військ — екіпажі бойових машин, артилеристи, десантники, розвідники. Для них дуже важлива низька скорострільність ППС, у розвідці на ворожій території або в тісному танку не будеш возити (або тягати на собі) ящики з патронами, які ППШ випльовував зі швидкістю… 1000 шт. в хвилину.
  • Саме через низьку скорострільність на ППС не було перемикача режиму вогню «одиночний-автоматичний».
  • При швидкому натисканні на спусковий гачок відбувався одиночний постріл, при тривалому натисканні — черга.
  • Патрони в ППС заклинювало набагато рідше, це забезпечувала більш прогресивна конструкція магазину і досилача набою з магазина в патронник.

Цікаво[ред. | ред. код]

  • Захоплені як трофеї радянські ППС німці ніколи не переробляли під свій набій, як, наприклад, ППШ. А все тому, що, по-перше, патрон в ППС практично ніколи не перекошувало, на відміну від того ж ППШ, по-друге, трофейні боєприпаси радянського виробництва наприкінці війни у німців накопичилося у достатній кількості і треба було їх якось використовувати.
  • Але чому ж при такій кількості позитивних якостей ППШ не був знятий з виробництва і не замінений на ППС? Відповідь проста. Виробництво ППШ було вже налагоджено, а перелаштовувати виробництво у воєнний час ніхто не наважився. Тому ППС виробляли заводи з більш простим обладнанням і менш кваліфікованим персоналом, які не могли виробляти ППШ.
  • До прориву блокади в січні 1944 р. було випущено 46572 примірники пістолетів кулеметів Судаєва обох модифікацій. ППС-43 випускався з 1943 по 1945 р.
  • Трофейні ППС під найменуванням Maschinenpistole 719(r) були поставлені на озброєння Вермахту, військ СС та інших воєнізованих формувань Третього Рейху та його союзників.
  • У ППС було безліч клонів. В останні місяці війни, коли німецька промисловість відчувала величезний дефіцит металу і робочої сили, було налагоджено виробництво клона ППС під німецький патрон 9×19 мм під індексом МР-709.
  • Фіни також переробили ППС під патрон 9 мм «Парабелум» і магазини від пістолета-кулемета «Суомі М 1931», змінивши лише калібр ствола і всього лише одну деталь — досилач (для використання круглих магазинів старої конструкції), і почали випуск цієї зброї у 1944 р. під назвою «9-мм пістолет-кулемет Суомі М 1944».У 1944 році на заводі Tikkakoski під позначенням М/44 був початий випуск 9-мм модифікації ППС-43 під патрон 9мм Парабелум, з магазинами від Suomi. Всього було виготовлено близько 10000 екземплярів пістолетів-кулеметів m/44.
  • У Польщі клони ППС випускалися під індексами WZ-43 (зі складним прикладом) і WZ-43/52 (з дерев'яним прикладом).

Повоєнні роки[ред. | ред. код]

  • КНР КНР, Північна Корея Північна Корея — після війни велика кількість ППСів була передана дружнім арміям Китаю і Північної Кореї.
  • Flag of Germany.svg ФРН — у 1953 р. на озброєння жандармерії і прикордонників ФРН був прийнятий пістолет-кулемет DUX-53 — точна копія фінської «Суомі М 1944». У 1959 р. він був дещо модернізований і став називатися DUX-59, прослуживши до початку 70-х років 20-го століття.
  • КНР КНР — у Китаї клон ППС випускався під індексом «ПШ 43».
  • Грузія Грузія — цей автомат випускався і в наш час (80-ті роки 20-го століття) — в Грузії на заводі «Зубдіді».

ППС у відеоіграх[ред. | ред. код]

ППС зустрічається у відеоіграх, присвячених Другій Світовій і В'єтнамській війні (хоча й рідше, ніж ППШ-41):

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]