Атаназій Мйончинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атаназій Мйончинський
Народився 1639[1][2][3]
Завепшице, Ґміна Спічин, Ленчинський повіт, Люблінське воєводство, Республіка Польща
Помер 4 квітня 1723(1723-04-04)
Луків, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Країна  Річ Посполита
Діяльність політик
Титул граф[d]
Посада Волинські воєводи[4], Консул Конфедерації, Ловчий великий коронний[5], учасник виборів короля Польщіd, підскарбій надвірний коронний[6], луцький староста[7], крайчий великий коронний[8], староста кшепіцькийd, Лосицький старостаd, Q66201158?, посол Сейму Речі Посполитої[d], Великорадця краківсько-сандомирський і Q66009208?[9]
Рід Мйончинські
Батько Piotr Miączyńskid
У шлюбі з Олена Лужковськаd
Діти Антоній Мьончиньський[10] і Петро-Михайло Міончинський

Атаназій Валентій Мьончиньський (пол. Atanazy Walenty Miączyński; 1639 — березень 1723) — державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник польського шляхетського роду Мьончинських гербу Сухекомнати. Підскарбій великий коронний, волинський воєвода з 25 серпня 1713 р. Один з найкращих офіцерів Яна ІІІ Собеського. Фундатор костелу і шпиталю в Мацеєві для поранених товаришів-вояків у війнах з татарами, турками; костелу в Киянах (коло Завєпшиць; в ньому є портрети його та дружини).

Біографія

Народився у родовому маєтку у Завепшицах (Любельських). Походив зі середньої шляхти Плоцького воєводства. Батько Пйотр — полковник регіменту Острозької ординації, підчаший чернігівський — переїхав на Волинь. Мати Регіна Цекліньска. Старший брат Анджей — чесник плоцький, молодший Станіслав — чесник мельницький — були ротмістрами королівського війська.

Військову службу розпочав біля батька. Замолоду познайомився з Яном Собеським; у вересні 1667 р. допомагав виздоровіти, брав з ним участь у Підгаєцькій кампанії.

В 1692 р. був одним із заслужених кандидатів на булаву польного гетьмана коронного, яку через походження отримав Фелікс Казимир Потоцький. В кінці січня 1695 р. був призначений С. Я. Яблоновським регіментарем генеральним через потужний татарський напад. З великими труднощами зібрав війська біля Гологорів, Буська, довів їх до Львова, взяв участь в обороні міста безпосердньо на передмістях 11 лютого). У 1706 р. через його заслуги перед Короною шведи зруйнували маєтки А. В. Мьончинського на Волині. Під час Тарногородської конфeдерації у 1715—1716 р. був прихильником двору.

Був похований у костелі в Мацеєві (нині Лукові).

Родина

У 1690 р. оженився з Геленою Лушковською гербу Корчак. Мав Катажину — дружину підскарбія великого коронного Францішка Оссоліньского; Ельжбета — дружина стражника великого коронного, житомирського та ольшанського старости Юзефа Сєраковского гербу Доленґа;[11] Казімєж — підполковник військ литовських, помер 1711; Юзефа — каноніка варшавського, помер 1723; Антонія, Пйотра-Міхала.[12]

Власність

Відзначався значним зацікавленням в зростанні власних маєтків. Погано ставився до підданих в отриманих староствах (через це був виступ селян в Лосицькому старостві 1701 р.). Залишив дітям значні маєтки. Від батька одідичив Завєпшице коло Любартова, з віном дружини отримав Сільце коло Володимира-Волинського. Пізніше від Сапегів набув Луків (згодом зробив головною садибою, сприяв будівництву величного замку, оточеного огорожею), від Чарнковських у 1695 р. Поваєво з 13 селами у Познаньському воєводстві за 717 000 злотих, також мав Мьончин з кількома сотнями сіл у Грубешівському старостві.

Примітки

  1. NUKAT — 2002.
  2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. MAK
  4. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. WolskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 153. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  5. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 73. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  6. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 130. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  7. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. WolskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 99. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  8. Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 66. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  9. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. WolskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 80. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  10. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  11. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 100—101. (пол.)
  12. Wimmer Jan. Miączyński Atanazy Walenty… — S. 555.

Джерела