Атаназій Мйончинський
Атаназій Мйончинський | |
---|---|
Народився |
1639[1][2][3] Завепшице, Ґміна Спічин, Ленчинський повіт, Люблінське воєводство, Республіка Польща |
Помер |
4 квітня 1723 Луків, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
Країна | Річ Посполита |
Діяльність | політик |
Титул | граф[d] |
Посада | Волинські воєводи[4], Консул Конфедерації, Ловчий великий коронний[5], учасник виборів короля Польщіd, підскарбій надвірний коронний[6], луцький староста[7], крайчий великий коронний[8], староста кшепіцькийd, Лосицький старостаd, Q66201158?, посол Сейму Речі Посполитої[d], Великорадця краківсько-сандомирський і Q66009208?[9] |
Рід | Мйончинські |
Батько | Piotr Miączyńskid |
У шлюбі з | Олена Лужковськаd |
Діти | Антоній Мьончиньський[10] і Петро-Михайло Міончинський |
| |
Атаназій Валентій Мьончиньський (пол. Atanazy Walenty Miączyński; 1639 — березень 1723) — державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник польського шляхетського роду Мьончинських гербу Сухекомнати. Підскарбій великий коронний, волинський воєвода з 25 серпня 1713 р. Один з найкращих офіцерів Яна ІІІ Собеського. Фундатор костелу і шпиталю в Мацеєві для поранених товаришів-вояків у війнах з татарами, турками; костелу в Киянах (коло Завєпшиць; в ньому є портрети його та дружини).
Біографія
Народився у родовому маєтку у Завепшицах (Любельських). Походив зі середньої шляхти Плоцького воєводства. Батько Пйотр — полковник регіменту Острозької ординації, підчаший чернігівський — переїхав на Волинь. Мати Регіна Цекліньска. Старший брат Анджей — чесник плоцький, молодший Станіслав — чесник мельницький — були ротмістрами королівського війська.
Військову службу розпочав біля батька. Замолоду познайомився з Яном Собеським; у вересні 1667 р. допомагав виздоровіти, брав з ним участь у Підгаєцькій кампанії.
В 1692 р. був одним із заслужених кандидатів на булаву польного гетьмана коронного, яку через походження отримав Фелікс Казимир Потоцький. В кінці січня 1695 р. був призначений С. Я. Яблоновським регіментарем генеральним через потужний татарський напад. З великими труднощами зібрав війська біля Гологорів, Буська, довів їх до Львова, взяв участь в обороні міста безпосердньо на передмістях 11 лютого). У 1706 р. через його заслуги перед Короною шведи зруйнували маєтки А. В. Мьончинського на Волині. Під час Тарногородської конфeдерації у 1715—1716 р. був прихильником двору.
Був похований у костелі в Мацеєві (нині Лукові).
Родина
У 1690 р. оженився з Геленою Лушковською гербу Корчак. Мав Катажину — дружину підскарбія великого коронного Францішка Оссоліньского; Ельжбета — дружина стражника великого коронного, житомирського та ольшанського старости Юзефа Сєраковского гербу Доленґа;[11] Казімєж — підполковник військ литовських, помер 1711; Юзефа — каноніка варшавського, помер 1723; Антонія, Пйотра-Міхала.[12]
Власність
Відзначався значним зацікавленням в зростанні власних маєтків. Погано ставився до підданих в отриманих староствах (через це був виступ селян в Лосицькому старостві 1701 р.). Залишив дітям значні маєтки. Від батька одідичив Завєпшице коло Любартова, з віном дружини отримав Сільце коло Володимира-Волинського. Пізніше від Сапегів набув Луків (згодом зробив головною садибою, сприяв будівництву величного замку, оточеного огорожею), від Чарнковських у 1695 р. Поваєво з 13 селами у Познаньському воєводстві за 717 000 злотих, також мав Мьончин з кількома сотнями сіл у Грубешівському старостві.
Примітки
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ MAK
- ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 153. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 73. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 130. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 99. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 66. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 80. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 100—101. (пол.)
- ↑ Wimmer Jan. Miączyński Atanazy Walenty… — S. 555.
Джерела
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — 938 s. — S. 244—245. (пол.)
- Wimmer J. Miączyński Atanazy Walenty // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1975. — T. ХХ/3, zeszyt 86. — S. 553—555. (пол.)
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |